Соціальний психолог виявив, що демонстрація людям того, як працюють маніпулятивні техніки, може створити стійкість до дезінформації
Дезінформація може здаватися неминучою. Опитування некомерційного Інституту медіадосліджень Пойнтера, проведене минулого літа, виявило, що 62 відсотки людей регулярно натрапляють на неправдиву або оманливу інформацію в інтернеті. А в опитуванні 2019 року майже дев'ять із десяти людей зізналися, що "купувались" на фейкові новини. Соціальний психолог Сандер ван дер Лінден із Кембриджського університету вивчає, як і чому люди поширюють таку інформацію і як це можна зупинити. Він поспілкувався з редактором Mind Matters Дейзі Юхас, щоб обговорити цю роботу та свою нову книгу "Foolproof" ["Захист від дурня"; повна назва книги: "Foolproof: Чому дезінформація заражає наш розум і як виробити імунітет"], де пропонує науково обґрунтовані рішення для запобігання цьому поширенню.
У книжці "Foolproof" ви запозичили аналогію зі світу медицини, стверджуючи, що дезінформація діє подібно вірусу. Як ви прийшли до такого порівняння?
Я переглядав журнали і знайшов моделі з епідеміології й охорони здоров'я, які використовуються, аби пояснити, як інформація поширюється системою. Замість вірусу, який поширюється, ви маєте інформаційний патоген. Хтось ділиться з вами чимось, а ви потім поширюєте це серед інших людей.
Це змусило мене задуматися: Якщо це правда, що дезінформація поширюється як вірус, то чи можна зробити людям щеплення? Я натрапив на роботу 1960-х років Білла Макгвайра, психолога, який вивчав, як люди можуть захистити себе від "промивання мізків". У нього була дуже схожа думка. Цей зв'язок призвів до цілої програми досліджень.
Як ми "заражаємося"?
Вірус атакує, користуючись слабкими місцями наших клітин і захоплюючи деякі з їхніх механізмів. Те ж саме у багатьох відношеннях відбувається і з розумом. Існують певні когнітивні упередження, якими можна скористатися за допомогою дезінформації. Дезінформація заражає нашу пам'ять і впливає на рішення, які ми приймаємо.
Одним із прикладів є схильність до ілюзії правди. Це ідея про те, що коли ви чуєте щось багато разів, навіть знаючи, що це неправда, воно сприймається як більш правдиве. Ці набуті автоматичні асоціації є частиною того, як працює мозок.
У своєму дослідженні ви розвинули метафору вірусу, стверджуючи, що ми можемо вакцинуватися від дезінформації за допомогою методу, який ви називаєте "пребанкінг". Як це працює?
Пребанкінг [предемаскування] складається з двох частин. Перша – це попередження, що запускає психологічну імунну систему, оскільки більшість часу вона спить. Ми говоримо людям, що хтось може хотіти ними маніпулювати – це піднімає у них скептицизм і підвищує настороженість.
Друга частина пребанку схожа на введення людям ослабленої дози вірусу у вакцині. Наприклад, у деяких випадках ви отримуєте невелику дозу дезінформації та підказки, як її спростувати. Це може допомогти людям бути більш стійкими до дезінформації.
Також ми виявили, що існують загальні методи, які використовуються для маніпулювання поширенням дезінформації в різних середовищах. У наших дослідженнях ми з'ясували, що коли допомогти людям розпізнати ці ширші методи, ми зможемо інокулювати їх від цілого спектра дезінформації. Зокрема, в одному дослідженні люди грали в гру [Bad News], яка допомагала їм зрозуміти тактики, що використовуються для поширення фейкових новин. Це покращило їхню здатність виявляти недостовірну інформацію приблизно на 20–25 відсотків.
Отже, ви допомагаєте людям розпізнавати дезінформацію та протистояти їй, попереджаючи їх про методи, які люди використовують для маніпулювання іншими. Можете навести приклад?
Звичайно. У партнерстві з Google ми створили серію відеороликів на YouTube, щоб підвищити обізнаність людей про маніпулятивні техніки. Один із них – фальшива дихотомія, або фальшива дилема. Це поширена тактика, і наші партнери з Google звернули на неї увагу, оскільки вона присутня в багатьох відеороликах про радикалізацію.
У фальшивій дихотомії хтось помилково стверджує, що у вас є лише один із двох варіантів. Як приклад, "або ти поганий мусульманин, або ти повинен приєднатися до ІДІЛ". Політики також використовують цей підхід. У політичному контексті США, наприклад, це звучить так: "Ми повинні розв'язати проблему бездомних у Сан-Франциско, перш ніж говорити про іммігрантів".
У нашому дослідженні ми ознайомили людей з цією концепцією за допомогою відео, які пояснюють фальшиві дихотомії в неполітичних сценаріях. Ми використовуємо популярну культуру, як-от "Гріффіни" та "Зоряні війни". Людям це сподобалося, і це виявилося справді хорошим інструментом.
Так, у нашому відео з фальшивою дихотомією ви бачите сцену з фільму "Зоряні війни: Помста ситхів", де Енакін Скайвокер каже Обі-Вану Кенобі: "Якщо ти не зі мною, тоді ти мій ворог", на що Обі-Ван відповідає: "Тільки ситхи усе зводять в абсолют". Відео обривається, щоб пояснити, що Енакін щойно використав хибну дихотомію.
Після перегляду подібного відео наступного разу, коли вам запропонують лише два варіанти, ви зрозумієте, що хтось намагається маніпулювати вами.
У серпні ви опублікували результати дослідження, в якому взяли участь понад 20 тисяч людей, які переглянули ці відео, де висвітлювалися такі методи, як фальшиві дилеми, пошуки офірного цапа та емоційно-маніпулятивна мова. Що ви дізналися?
Ми виявили, що за допомогою цих відео люди краще розпізнають дезінформацію, яку ми показуємо їм пізніше як у лабораторії, так і в соціальних мережах. Ми провели тест у прямому ефірі на платформі YouTube. У цьому випадку середовище не контролюється, а люди більше відволікаються, тому це більш строгий тест.
Ці відео були частиною рекламної кампанії Google, яка мала мільйони переглядів. На основі дослідження Google запустив відеоролики, спрямовані проти дезінформації про Україну та українських біженців у Європі. Вони спеціально допомагають людям розпізнати техніку пошуку офірного цапа.
У книзі ви зазначаєте, що багато людей вважають себе захищеними від дезінформації, але насправді такими не є. Зокрема, в одному з опитувань майже 50 відсотків респондентів стверджували, що можуть розпізнати фейкові новини, але лише 4 відсоткам це вдалося. Навіть "цифрові аборигени" можуть повірити фейковому контенту. Чи може це статися з кожним?
Багато хто думає, що має імунітет. Але є базові принципи, які піддають нас усіх ризику. Наприклад, є досить важливий еволюційний аргумент, який називається упередженням істини. У більшості середовищ людей активно не обманюють, тому ми за замовчуванням схильні вважати, що все є правдою. Якби вам довелося все критично поставити під сумнів, ви не змогли би прожити і дня. Проте якщо ви перебуваєте в середовищі – наприклад, у соціальних мережах, – де рівень дезінформації значно вищий, все може піти коту під хвіст.
Окрім упереджень, у книзі підкреслюється, як певна соціальна поведінка та контексти, зокрема онлайн-ехокамери, спотворюють те, що ми бачимо. З такою великою кількістю сил, що діють проти нас, як вам вдається залишатися оптимістичним?
У нас є упередження, які можуть бути використані виробниками дезінформації. Людям нелегко відстежувати те, що заслуговує на довіру, враховуючи весь той потік нової інформації, з яким ми постійно стикаємося. Але я маю надію, тому що є деякі інструменти проти цього. Пребанкінг не є панацеєю, але це незла перша лінія захисту – і це допомагає, як і демаскування та перевірка фактів. Ми можемо допомогти людям зберігати точність і залишатися пильними.
Daisy Yuhas
There’s a Psychological ‘Vaccine’ against Misinformation
Scientific American, 13.03.2023
29.03.2023