Сказане пару тисяч років тому «по їхніх плодах ви пізнаєте їх» ніколи не втратить актуальності. У третьому тисячолітті від Різдва достатньо ресурсів, аби побачити плоди і дати їм оцінки.
Візити тижня
З різницями в якісь години столицю РФ відвідав лідер Китайської Народної Республіки (в порядних товариствах не пасує згадувати, яку партійну структуру очолює пан Сі, тому нехай буде просто «лідер»), а до Києва завітав прем’єр-міністр Японії.
Росіяни влаштували фестиваль самозадоволення, бо нібито мають тепер справді великого друга, з яким перетворять усе в «ядєрний пєпєл». Про що насправді чотири з половиною години китаєць говорив зі своїм російським колегою, нікого зі впалих у екстаз не цікавило, бо для них і так усе зрозуміло.
Неоголошений візит прем’єра Фуміо Кішіди мав би за інших обставин викликати фурор в Україні, але ми вже звикли до дуже високопоставлених гостей і сприйняли його як належне. Про 1,6 млрд доларів, які Японія вже надала нам, і 5,5 млрд доларів, які планує надати додатково, головний японець сказав: «Ці кошти … послідовно реалізуються для підтримки України у різних сферах – енергетиці, розмінуванні та сільському господарстві». Така дуже потужна фінансова підтримка, ясна річ, заслуговує на глибоку вдяку, але і сам Кішіда отримав від своєї поїздки хай нематеріальні, але дивіденди. За даними посла України в Японії Сергія Корсунського, майже три чверті японців позитивно оцінили візит Кішіди до Києва, а рейтинг прем’єра після цього зріс на 5 відсотків.
Про те, що Україна і її Президент стали для японців не лише фігурантами новин, свідчить і випадок зі студентом Кіотського університету, який прийшов на вручення дипломів одягнутий як Зеленський, аргументуючи свій вчинок, що хоче виглядати як «наймужніший чоловік».
Стосовно ж згаданих китайців, їхніх стосунків з японцями та тими, до кого Сі Цзенпінь їздив минулого тижня, то в недалекому двом далекосхідним потугам доведеться знайти консенсус, як називати острів, який тепер називається Сахалін – по-японськи Карафуто чи по-китайськи Куедао. Третю сторону питати щодо цієї топоніміки не будуть – їм і так усе буде зрозуміло.
Поїздки тижня
Колись дві події, які відбулися майже одночасно, спеціалісти з PR та паблісіті демонструватимуть студентам як приклади, що треба робити і що викликатиме сарказм і огиду. Володимир Зеленський відвідав наших захисників на передових позиціях Бахмутського напрямку та нагородив їх державними нагородами, зокрема орденом «Золота Зірка». Крім того, Президент відвідав на Донеччині госпіталь, у якому лікують поранених українських військових, зокрема захисників Бахмута. Варто зазначити, що це друга поїздка Зеленського в це місто – вперше Президент був у Бахмуті в грудні минулого року, коли воно стало епіцентром боїв на східному напрямку бойових дій.
Натомість президент РФ нарешті побував у зруйнованому його армією Маріуполі, де, за його словами, «відчув настрій людей». До господаря Кремля дійшло, що треба якось відреагувати на публічну активність Президента України, але поїхати на передову яєць не вистачило, тому обмежився спілкуванням з натренованою масовкою, як це робив колись на відкриттях птахофабрик.
Свого часу першого персонажа бештали за акторське минуле і, цитуючи класиків, казали «з тої голоти людей не буде». Другого змальовували як лицаря плаща і кинджала (а такі лицарі колишніми не бувають) та рятівника вітчизни. Час показав, що супермен перетворився на паяца, а Зеленському можна було б переглянути «Великого диктатора» й організувати рімейк твору Чарлі Чапліна, адаптувавши його до сучасних вимог. Треба тільки визначити, хто виконуватиме головну роль – Тобі Джонс, який грав ельфа Добі в «Гаррі Поттері», чи Енді Серкіс, що був Голумом у «Володарі перснів».
Призначення тижня
Цілком очікувано Верховна Рада згадала про притаманну їй колись роботу в турборежимі й одночасно призначила Оксена Лісового міністром освіти, Олександра Камишіна – міністром з питань стратегічних галузей промисловості й Михайла Федорова – віцепрем'єр-міністром з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, залишивши шефом Мінцифри.
Федорову співали заслужені дифірамби за те що цифровізація під його керівництвом перетворила Україну на об’єкт заздрощів для європейців і американців, бо навіть чогось подібного на «країну в смартфоні» там нема. Камишіну згадали, що він керував «Укрзалізницею», а ще раніше був менеджером у інвестиційній компанії Dragon Capital – більше гріхів у нового міністра ніби нема. А Лісового перше відзначали як очільника Малої академії наук, який з початком повномасштабної війни пішов добровольцем у ЗСУ, керуючи МАН дистанційно, – а потім звинуватили в плагіаті так само, як його попередника Шкарлета. Але якщо до Сергія Миколайовича звинувачення були обґрунтовані, то претензії до Оксена Васильовича дещо пахли заказухою.
Поки зацікавлені шукають скелети в шафах новопризначених, самі члени Кабміну почали досить активну діяльність. Федоров повідомив, що уряд ухвалив постанову, яка дасть старт масовому виробництву дронів в Україні. Постанову новий віцепрем’єр назвав історичною, бо вона значно прискорить створення та постачання вітчизняних дронів на фронт і стимулює вітчизняні військові технології. Лісовий назвав пріоритети і цінності Міністерства освіти і науки, яке він очолюватиме. Серед них формування нової культури академічної доброчесності, намір зробити МОН частиною стратегії оборони, адаптація до наслідків війни, пріоритет професійно-технічної освіти etc.
Наміри тижня
Фразою «наша стратегія – це мінімізація частки держави в економіці зі збереженням державного контролю в стратегічних та важливих для безпеки України галузях» Денис Шмигаль анонсував відновлення процесу великої приватизації.
Роздержавлення було призупинено навесні 2020 року законом, що встановлював обмеження на здійснення приватизації великих об’єктів, у тому числі на підготовку до продажу і на самі аукціони. Через рік Президент Зеленський підписав закон, який розблоковував приватизацію великих підприємств, але ще менш ніж за рік через воєнний стан було встановлено особливий правовий режим для об’єктів державної власності, що припинило і так кволу приватизацію.
Тепер уряд і Фонд держмайна планують відновити велику приватизацію для стимулювання інвестицій. За словами Шмигаля, Міністерство економіки разом із ФДМ вже у поточному році створять механізм передачі більшості державних підприємств до сфери управління Фонду й реалізують цей намір. Після аналізу діяльності цих підприємств вони будуть або приватизовані, або отримають новий рівень управління за стандартами ОЕСР.
Також цьогоріч уряд планує: прискорити ліквідацію неспроможних підприємств; оновити перелік стратегічних підприємств, які не підлягають приватизації; розробити стратегію управління підприємствами, які були конфісковані у підсанкційних осіб; оптимізувати структуру ФДМУ.
Наміри сучасної влади достатньо амбітні – проте приватизація в Україні завжди була пов’язана зі скандалами, і поки що важко уявити, як відбуватиметься приватизація «за законами воєнного часу».
27.03.2023