Війна змінює пріоритети, і якщо в мирний час візит в Україну генсека ООН (а він на тижні таки сюди приїздив так само, як лідери кількох європейських країн) був би мегаподією, то зараз увага сконцентрована на інших важливих подіях.
Ставка тижня
В постіндустріальному суспільстві ефективна ІПСО важить не менше за вдалу суто військову операцію. Кремль цю аксіому вивчив і періодично використовує інформаційний простір для створення конфліктів всередині українського політичного і військового керівництва.
Про те, що верховний головнокомандувач Зеленський і головнокомандувач ЗСУ Залужний не знаходять спільної мови, з подачі росіян якісь анонімні експерти-джерела говорили ще з початку повномасштабного вторгнення. Теми і майданчики обиралися різноманітні – в серпні минулого року нібито поважне видання The Economist писало, що представники оточення Зеленського хотіли б замінити Залужного на чинного командувача Сухопутних військ Олександра Сирського. В грудні спростовувати інформаційну хвилю про відставку головнокомандувача мусив міністр оборони Резніков. Тепер кремлівські деміурги українських «зрад» звернули увагу на німецьке видання Bild, де знову ж таки анонімні джерела розповідали про різкі розбіжності між Зеленським і Залужним стосовно майбутнього Бахмута.
«Хоча російські втрати, як кажуть, значно вищі, багато українських солдатів також загинули при самовідданій обороні міста. Кажуть, що на цьому тлі Залужний наполягав на можливому виході з Бахмута на ранньому етапі», — говорили неназвані аналітики і стверджували, що позицію Залужного поділяє більшість бійців, які утримують Бахмут.
Мінімального результату цей вкид таки досягнув, бо звернули увагу на просторікування у німецькому таблоїді навіть під час засідання Ставки верховного головнокомандувача. Після чого пресслужба глави держави повідомила: «Оцінюючи перебіг оборонної операції, президент поставив запитання головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному та командувачу оперативно-стратегічного угруповання військ "Хортиця" Олександру Сирському щодо подальших дій на Бахмутському напрямку. Вони висловилися за продовження оборонної операції та подальше посилення наших позицій у Бахмуті».
Згодом з’явився коментар медійного майданчика Сил оборони та безпеки України «Military Media Center», де пояснювалася важливість цього населеного пункту: «Оборона Бахмута дозволяє: зв'язати значні основні сили і резерви росіян в одному місці, з якого вони проводять штурми з невигідних позицій, зазнаючи значних втрат; росіяни змушені проводити часті ротації підрозділів, що залучаються до штурмових дій, через втрату їхньої боєздатності та втрачають час і ресурси; росіяни втрачають наступальний потенціал та потужності на інших напрямках».
А для любителів конспірології військові на пальцях пояснили: «Дискусія щодо військових рішень – чи є сенс тримати оборону/залишити позиції – штучно вкидується нашим ворогом в інформаційне поле задля дестабілізації внутрішньої ситуації в нашій країні».
Тепер можна робити прогнози про те, яке медіа росіяни виберуть для нової хвилі «зради» і яку тему експлуатуватимуть.
Намір тижня
А ще російським пропагандистам варто згадати про українського міністра оборони, і якщо історія з «яйцями Резнікова» вже забулася, то тепер варто почитати останнє інтерв’ю Олексія Юрійовича і ліпити йому образ «мілітариста» і «розпалювача війни». Шеф МО поділився своїми планами: «Ворожа країна, наш сусід, не відлетить у космос навіть з усіма витворами Ілона Маска. І вона мріятиме про реванш. Тому єдина запорука неповторення такого вторгнення – потужний сектор сил безпеки та оборони, а також зрозуміла концепція армії резервістів. Так живе Швейцарія. Тому я переконаний, що культура військової професії має стати трендом, як в Ізраїлі, наприклад».
На думку Резнікова, аби українці чулися трохи ізраїльтянами й іноді швейцарцями, «потрібно завершити реформу, щоб офіційно зареєстрована вогнепальна зброя була на руках в українців (після перевірок у психіатра, нарколога та правоохоронців): «Коли ворог знатиме, що кожен повнолітній українець може дістати з-під ліжка автомат і чинити опір, він 10 разів подумає».
До повномасштабної війни вітчизняні пацифісти зчинили б ґвалт на тему «не можна давати темному люмпену вогнепальну зброю, бо перестріляють одне одного», але зараз сподівання профільного міністра мають підстави для реалізації.
Призначення тижня
Сталося те, чого від української влади вимагали західні партнери майже рік - Кабінет Міністрів призначив Семена Кривоноса директором Національного антикорупційного бюро (НАБУ).
Як традиційно буває в таких випадках, одразу після призначення поінформовані громадяни почали згадувати життєвий шлях сорокарічного юриста, і на поверхню сплило, що в 2016-му Кривонос претендував на посаду шефа Одеського управління НАБУ, виграв конкурс, але потім з невстановлених причин відмовився очолювати управління. Згадали Кривоносу і два роки його роботи першим заступником начальника Одеської митниці ДФС – за старим українським стереотипом, митники порядними людьми не бувають. Сам же новопризначений цим записом у трудовій книжці пишається, і в його офіційній біографії значиться: «На Одеській митниці реалізовував антикорупційний проєкт "Відкритий митний простір", спрямований на ліквідацію контрабандних схем». Останнім місцем роботи Кривоноса була Державна інспекція архітектури та містобудування України, де він головував. Цей факт дав змогу констатувати керівникові Центру протидії корупції Віталію Шабуніну про нового колегу в галузі боротьби з цим злом як про «людину з нульовим досвідом розслідування корупції та звʼязками із заступником Єрмака (керівник Офісу президента, – ред.)».
Проте сам Семен Юрійович тим не переймається й у своєму відеозверненні після призначення озвучив плани: «Найвищим показником ефективності буду вважати, коли кожен корупціонер в Україні перед тим, як навіть подумати вчинити корупційне правопорушення, боявся трьох речей: Бога, народу України і Національного антикорупційного бюро».
Гроші тижня
Українці ще не встигли натішитися інформацією від головного дипломата ЄС Жозепа Борреля про виділення Євросоюзом мільярда євро на гаубичні снаряди для України, як представник Швеції в ЄС Ларс Деніолсон озвучив ще цікавішу цифру: «Сьогодні (8 березня, – ред.) посли ЄС схвалили додаткові 2 мільярди євро для Європейського фонду миру. Це рішення надсилає чіткий сигнал про незмінну відданість ЄС військовій підтримці України та інших партнерів».
Можна ще згадувати, що наступного дня після заяви Борреля державний секретар США Ентоні Блінкен повідомив, що Сполучені Штати затвердили новий пакет оборонної підтримки України загальною вартістю 400 млн доларів. Оперуючи такою інформацією, легше сприймати приступи міжсезонної меланхолії, коли хтось починає нити давній мотив «Захід від нас змучився і про нас забув».
13.03.2023