Лютий – рік

Україна залишається в епіцентрі великої геополітики, але хай Бог милує від такої популярності, що надто дорого коштує для українців.

Виступи тижня

Російським пропагандистам вистачило фантазії лише на те, щоби сказати про неанонсований візит президента США до Києва – то він почав свою передвиборчу кампанію, бо в Штатах скоро вибори, а де ще можна отримати такий ефективний PR, як не в Україні? На якийсь час скабєєвосоловйови забули про власноротно створений постулат про «Україну – колонію США» й експлуатували електоральну складову відвідин Байдена.

Тим часом у Києві американський лідер повідомив українського колегу про новий пакет військової допомоги об’ємом в пів мільярда доларів, куди ввійдуть ракети для HIMARS, переносні протитанкові комплекси Javelin і гаубиці. За зачиненими дверима тет-а-тет Зеленський і Байден говорили про «далекобійну зброю і зброю, яка все ще може бути поставлена в Україну, навіть якщо вона не постачалася раніше».

Після Києва президент США відвідав Варшаву, де дав майстер-клас публічного виступу. Україна знову була в центрі уваги, а організатори заходу приділили увагу навіть таким «дрібницям», як прапори, якими була прикрашена площа біля Королівського палацу – польським і американським стягам склали компанію наші синьо-жовті барви.

Виступ Байдена у Варшаві відбувався майже одночасно зі зверненням до федеральних зборів президента РФ, і американець не міг не використати це у своєму спічі.

«США та європейські країни не хочуть знищити Росію. Ми не плануємо нападати на Росію, захоплювати Росію, як Путін сказав, коли виступав сьогодні. Ми хочемо жити в мирі. Ми – не ваші вороги. Ця війна не необхідність – це трагедія. Цю війну обрав Путін. Вона почалася за його бажанням. Він може закінчити цю війну у будь-який момент. Йому достатньо сказати одне слово. Якщо Росія закінчить своє вторгнення, війна закінчиться зараз. Якщо Україна перестане захищатися – це буде кінцем України», – сказав Байден.

Російський візаві президента США (чи ті дублікати, які виходили на публіку в Кремлі та Лужниках) на цьому тлі виглядав, використовуючи ідіоми, зрозумілі росіянам, как плотнік супротів столяра, і махання призупиненням участі у договорі про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь виглядає навіть не смішно.

Український інтерес у цьому контексті полягає в тому, що «колективний Захід» поступово виліковується від фантомних страхів перед російською «ядерною кнопкою», а тому можна з більшою впевненістю сподіватися матеріалізації слів високопосадовців у танки, літаки й артилерію для весняного контрнаступу ЗСУ.

Гості тижня

Колись візити протягом тижня до України трьох прем’єр-міністрів країн – членів Євросоюзу були б сприйняті як Science Fiction, а відвідини Києва міністром закордонних справ Саудівської Аравії розцінили б як сюжет із казок Шехерезади. Тепер такі відвідини є цілком буденним явищем, і можна лише констатувати, що після Байдена на Дніпровських кручах побували: 22 лютого – прем'єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні, 23 лютого – прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес, 24 лютого – керівник польського кабміну Матеуш Моравецький. На вихідні до цієї когорти долучився міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Файсал бін Фархан Аль Сауд.

Італійка після відвідин Ірпеня і Бучі повідомила, що у квітні в Італії відбудеться конференція з питань відбудови України, а збройно з Апеннін до нас надійдуть ЗРК SAMP-T та системи протиповітряної оборони Skyguard Aspide. Іспанець про Київ говорить як про рідний дім. «Сьогодні повертаюся до Києва. Ми будемо з Україною та її народом, поки до Європи не повернеться мир», – написав у Twitter Педро Санчес. Поляк привіз уже майже легендарні танки Leopard 2. Найекзотичніші гості з Саудівської Аравії оголосили про виділення Україні допомоги на суму 400 мільйонів доларів: гуманітарна допомога на 100 млн та нафтопродукти на 300 млн.

Цікаво, що станеться, хто приїде і що привезуть після того, як до Києва завітає Папа Римський або Далай Лама?

ООН тижня

Генасамблея ООН була б нудним зібранням високочолих і сивоволосих дипломатів, якби там не було Сергія Олеговича Кислиці (постійний представник України в Організації), який дотепно смарує російську делегацію фекаліями по мордах, і час від часу не траплялися заходи, де стає зрозумілим сучасний розклад на світовій шахівниці. На останній спеціальній сесії Генасамблея ООН прийняла резолюцію, яка закликає РФ припинити бойові дії та вивести війська з України, а генсек Антоніу Гуттеріш засудив російське вторгнення в Україну і назвав його образою колективної совісті світу.

У резолюції нічого екстраординарного не прозвучало – ті самі заклики до всіх сторін дотримуватися міжнародного права, відданість суверенітету, незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів etc. Рельєфніше виглядали країни, які голосували проти резолюції. Виявилося, що РФ, крім Білорусі, Сирії та КНДР, має в сателітах ще Малі, Нікарагуа й Еритрею. З цього приводу можна було б згадувати анекдот, фіналом якого є фраза «ми так до мишей до..бемось», але є тут і серйозний аспект. Утрималась Китайська Народна Республіка, яка натомість запропонувала для припинення російсько-української війни (китайці називають її «українською кризою») свій «план миру». 12 китайських пунктів, серед них немає логічного словосполучення «виведення російських військ», Зеленський прокоментував: «Я не думаю, що це мирний план. Мені здається, що Китай просто висловив свої думки. Це добре, що Китай почав говорити про війну в Україні. Інше питання, що стоїть за словами». Делікатно Президент України порівняв китайські миротворчі ініціативи з китайськими ж спробами робити щось схоже на оригінальну продукцію. Мантулені китайські саморобки Abibas, Puna чи Praho залишилися в минулому – тепер їх замінили «плани миру» такої самої якості.

Спілкування тижня

Крім реакції на «китайський мир», Зеленський знайшов час і на спілкування з вітчизняною та закордонною спільнотою від четвертої влади. Його розмова з китайською журналісткою виглядала зворушливо, а крім емоцій за дві з половиною години Президент говорив про терміни постачання зброї від наших союзників і як то відображається на українських втратах, про можливість відновлення українського суверенітету на всій території держави, про переговори з росіянами і суд над ними, говорив навіть про особисте – і то виглядало щиро.

За рік повномасштабної війни Володимир Зеленський вдруге бесідував з таким великим контингентом журналістів (24 лютого були присутні представники більш як 170 медіа), і навряд чи хтось із тих, хто говорив, що цей хлопець потрапив у політику випадково, зараз повторить цю тезу.