Латинізація казахської: pro et contra

Проект казахського лідера Нурсултана Назарбаєва щодо форсованого переведення казахської мови на латинську абетку несподівано став однією з головних тем політичної дискусії в Казахстані.

За назарбаєвськими планами, вже в 2025 році казахську мову буде повністю латинізовано, а читати і писати нею будуть здатні 95 відсотків казахів. Уряд Казахстану прогнозує, що за той час з'явиться ґенерація молодих людей, що спілкуватимуться виключно казахською мовою. Нині 20 відсотків мешканців Казахстану становлять етнічні росіяни, а сукупна частка російськомовних громадян республіки сягає 85 відсотків.

Варто зазначити, що це вже не перша спроба влади Казахстану кавалерійською атакою вийти на нові лінґвістичні рубежі. Питання переходу на латинку підносили в Казахстані ще на початку 1990-х років на тлі хвилі національного відродження і тодішньої популярності пантюркістскіх геополітичних проектів. Особисто Назарбаєв вперше запропонував подумати про перехід на латинку ще 2006 року. Однак тоді це не мало помітних практичних результатів.

Відкидаючи суто лінґвіністичні дискусії, належить звернути увагу на висловлювання деяких аналітиків, котрі вбачають в прожектах казахського лідера  ознаки шантажу на адресу Москви. Стилістика самої заяви Нурсултана Назарбаєва вельми специфічна, вона  схожа на відповідь радянського політбюро держсекретареві США. Раніше президент Казахстану висловлювався на такі  теми набагато дипломатичніше. Що спричинилося до зміни тону, сказати важко. Експерти припускають, що за підставу могли стати минулорічні внутрішньополітичні прорахунки Владіміра Путіна. Можливо, нездатність Кремля захистити свої інтереси на жодному з геополітичних напрямів від Сирії до Придністров'я. Не виключено також, що різке емоційне тло для цієї заяви створила суперечка навколо умов використання Росією космодрому Байконур. Хай там як, але Астана чимраз відвертіше демонструє зуби Кремлю, і це важко не зауважити.

Водночас головні офіційні аргументи такі: латинка – це «інтеграція в ґлобальну сучасність та у світовий економічний і науковий простір», «створення сприятливіших умов для технологічних інновацій», «зміна радянської (колоніальної) ідентичності на суверенну (казахську) ідентичність», «зміцнення національної ідентичності казахського народу» і «трансформація мови казахів у мову сучасної інформації».

Казахські державні ЗМІ в суто радянському стилі рясніють листами-відповідями звичайних казахських робітників, які «гаряче, від усього серця» дякують коханому президентові за латинку. Насправді ж казахське суспільство з певною осторогою поставилося до ідеї Назарбаєва. Це засвідчує полеміка на інтернет-форумах, де критиків проекту  набагато більше, ніж прихильників. Хоч зрозуміло, що інтенрнет-простір, де панують проплачені тролі й тролі-ентузіасти, не може правити за вагомий арґумент. Але якщо відкинути певні сумніви й поглянути на міркування супротивників, то більшість з них зводиться до тези, що мовна проблема – не найактуальніша в країні. Багатьох насторожує латинка сама по собі. Люди десятками років звикали до кирилиці, тож інерція змушує їх триматися консервативного погляду на справу.

А втім, уряд твердо налаштований на зміну абетки. І єдина надія казахських російськомовних на те, що кампанія латинізації в Казахстані провалиться, як і в сусідньому Узбекистані.

 

05.02.2013