Колядування під час війни сповнюється новими сенсами. Мецо-сопрано Лілія Нікітчук і піаністка Марта Кузій у концерті «Коляди на новий лад» у Львівській філармонії озвучили їх на прикладах українських та польських колядок, аранжування яких були здійснені після Другої світової й під час війни нашого часу.
Факт з життя польського авангардиста Вітольда Лютославського застряг моїй пам’яті ще з шкільних уроків музичної літератури й одразу пригадався з перших нот концерту. Під час Другої світової війни композитора пройшов 400 км пішки до Варшави охопленою війною Польщею, зумівши втекти з німецького полону. «Неймовірно!», – здавалося мені у шкільні роки. Але не тепер. Війна тче неймовірні людські історії про подвиги заради свободи. Але також війна змінює сприйняття й підкреслює цінність буденних та звичних речей, як і колядування. Після пережитого досвіду традиційні співи про «радісну звістку» вже не будуть такими, як раніше. Як і в Другій світовій, так і в нашій війні.
Одразу після завершення війни, у 1946 р. Вітольд Лютославський написав вокальний цикл у супроводі фортепіано «20 польських колядок». Лілія Нікітчук і Марта Кузій виконали цей цикл повністю у першій частині концерту «Коляди на новий лад» у Львівській національній філармонії 14 грудня. Начебто традиційні різдвяні мелодії у партії мецо-сопрано поєднуються з модерною музичною мовою фортепіанного супроводу. Веселі та жваві колядки раптово набувають гостроти й сарказму, ніжні колискові – наче крижаним холодом проникають під шкіру, рухливі – наповнюються неочікувано жорсткими ритмами; наче спогадами і раптовими спалахами особистих переживань.
Слухачі, які не мали можливості побувати на концерті, можуть послухати його запис на YouTube каналі Львівської національної філармонії.
Солістка Львівської національної опери, мецо-сопрано Лілія Нікітчук і піаністка Марта Кузій добре відомі львівським слухачам завдяки різноманітним концертним програмам, які поєднують твори романтичної доби, ХХ століття, українську музику, твори авангардистів та сучасних авторів. Зустрівши музиканток, завжди доречним буде запитати: «А що далі?», бо в них на думці вже точно буде підготовка нових концертів чи, у випадку Лілії – оперних партій. Лілія та Марта також часто виступають за кордоном – останнім часом у Польщі та Німеччині.
Ці розкішні виконавиці у пишному концертному вбранні цього разу обрали собі за естраду куточок сцени Львівської філармонії. Так скромно і камерно, наче для тихого сімейного колядування. Нам усім так би хотілось зануритися в атмосферу пишних плать та гарного одягу, помпезних концертів і святково прикрашених концертних залів. Однак відкладемо це до перемоги.
А от чого не варто відкладати «на потім» – це вміння слухачів поважати професіоналізм та майстерність виконавиць. Не менше 10 дзвінків мобільних телефонів, човгання і ходіння туди-сюди під час камерного концерту навіть змушувало виконавиць робити довгі паузи між творами – на це Лілія і Марта точно не заслуговують та не звикли, виступаючи на міжнародних сценах.
Кульмінацією концерту стало виконання колядок і щедрівок сучасних українських композиторів Степана Спєха, Остапа Мануляка, Євгена Петрова і Марії Олійник: більшість – у абсолютно нових, створених спеціально для цього концерту аранжуваннях. Здавалося, що зал нарешті охопила бажана лунка тиша: публіка приготувалася слухати свою історію сьогодення, втілену у музиці.
Мене здивувала «театральність» у аранжуваннях цих творів. З тихого початку – до експресивної кульмінації, перед слухачем наче розгорталося дійство: із поступовим наближенням трьох царів (аранж. О. Мануляка), чи «театру» гуцульської колядки «Жеканки» (аранж. Є. Петрова), що заторкує не лише обрядовість, але й буденні перипетії життя. У цій музиці ми відчуваємо шифр нових сенсів традиційного колядування: музики, яка з покоління до покоління несе надію, у якій ми щиро втілюємо власні сподівання, нерозривно пов’язані із нашою дійсністю, із нашим життям. У час війни ми свято віримо у перемогу, і «блага вість» буде для нас, насамперед, такою. Останньою на концерті прозвучала добре знана колядка «Нова радість стала» (аранж. М. Олійник), написана неочікувано в мажорному ладі, наче заграла барвами світла і надії.
P.S. Старші панянки у гардеробі після концерту натхненно домовлялися зустрітися і поколядувати на Різдво. У їхньому діалозі прозвучало слово «незламність».
Фото: Данило Бедрій, з Facebook сторінки Львівської національної філармонії
18.12.2022