«Закодований» україноцентричний зміст та віднайдені рукописи: музей Станіслава Людкевича, за підтримки Українського культурного фонду, розпочав новітнє видання творів славетного українського композитора
Меморіальний музей Станіслава Людкевича у Львові ініціював проєкт «Людкевич. Спадщина», що має за мету оцифрування фондів та новітнє видання творів одного із знакових композиторів української культури та довгожителя Львова. Людкевич прожив сто років (1879-1979), і все ж його величезний спадок залишається мало відомим для українських виконавців та слухачів, адже тривалий час – за життя його дружини і спадкоємиці З. Штундер – доступ до фондів був обмежений.
З ініціативи музею композитора та за підтримки Українського культурного фонду розпочалося оцифрування рукописів та видання симфонічної спадщини композитора. Перший том видання, що побачить світ цієї осені, міститиме твори для симфонічного оркестру, створені в період радянської окупаційної влади 1940-1970 рр. Вони залишаються найбільше недооціненими музичною спільнотою, однак на думку працівників музею – у творах радянського періоду композитор «зашифрував» україноцентричний зміст.
Як найстаршого за віком корифея української музики, до Людкевича не застосовували жодних репресій, а сам композитор неодноразово проявляв не тільки громадянську мужність, глибоке національне переконання і стійкість у протистоянні радянському режиму, хоч твори його зазнавали ідеологічної критики, та навіть штучно гальмувалося їх виконання і видання. Як говорив сам Людкевич: «Не міг я якось навчитися творити на наказ всякі хвальні гимни про «радісне» життя». Тож зростаючий інтерес композитора до симфонічного жанру в радянські роки пояснювався намаганням композитора уникнути творів на диктовану владою тематику.
До першого тому новітнього видання творів композитора ввійдуть Симфонієта і чотири симфонічні поеми – «Пісня юнаків», «Наше море», «Наші гори» («Голоси Карпат»), «Танець кістяків». Окремі твори реконструйовані вперше: Симфонієта досі жодного разу не прозвучала повністю: за радянських часів одна з частин твору – Скерцо не виконувалася, зокрема, через використання цитати української жартівливої пісні.
До прикладу, у симфонічній поемі «Наше море» композитор застосовує хор на текст поезії Олександра Олеся «В хмарах сурми загриміли», однак вносить суттєві текстові зміни у текст. Найприкметніша з них, що один з рядків вірша у поета звучить: «Мертве море ожило», а Людкевич замінює на «Наше море ожило!». Ця зміна стала основою для назви твору і вона показує, що поетичний текст інтерпретувався композитором не просто як картина морського шторму, а символічно, з алюзією громадсько-політичне життя, долю українців.
На титульній сторінці «Пісні юнаків» рукою С. Людкевича простим олівцем від середини сторінки зазначено: «Пісня юнаків. Присвячено українським партизанам вітчизняної війни». У формулюванні присвяти має місце неоднозначність: адже на час створення твору українськими партизанами вважалися ті, що боролися за незалежність України.
Усі зазначені твори уклали програму концерту-презентації проєкту «Людкевич. Спадщина», що відбувся 15 жовтня у Львівській національній філармонії імені М. Скорика. Музичну редакцію творів здійснила львівська композиторка, лауреатка Національної премії України імені Т. Шевченка Богдана Фроляк, а виконавцями стали Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії та диригент Володимир Сивохіп.
Стан рукописів Людкевича із фондів музею, на жаль, псується з плином часу – особливо вицвітають автографи, писані олівцем самим композитором. Тому є велика необхідність у продовженні проєкту, і за словами директора музею Михайла Кобрина, «ми маємо амбітну ціль до 2029 року, а саме до 150-ліття композитора, оцифрувати і видати всю нотну стадщину Станіслава Людкевича!».
Відгук про концерт
У Львівській філармонії відбулася мистецька подія, про яку мріялося вже давно. А в те, що її таки вдасться реалізувати, та ще й в часи війни – це виглядало мало не казкою! Але ні: трохи мудрого менеджменту, правильна організація учасників процесу, слушний розподіл сил і засобів, і головне – одностайність усіх у спільній меті – і диво таки сталося! Рукописи симфонічних творів Станіслава Людкевича – оцифровані, відкориговані, набрані, озвучені… Ми знали про їх існування, ми стільки про них читали , але й підозри не мали які вони насправді! Людкевича-симфоніста більшість фахівців (та й ті – здебільшого з Галичини) знає хіба по «Кавказу», ну ще зовсім гурмани – по «Рондо юнаків», а щодо широкого загалу – то й мріяти годі…
А от вчора ми були свідками творчого подвигу. Вся грандіозна за масштабом підготовча робота була скромно представлена кількома виступами учасників проекту. Головні герої вечора (власне учасники проекту) розпорошені по залу, команда музею С. Людкевича скромно сидить в 17 і 18 рядах справа в куточку.
Однак вже програмка заходу – це просто насолода для очей, розуму і серця! Унікальні фотографії автора і рукописів, вичерпні, якісно подані дані, зручний формат, якісний друк, цікавий дизайн – це те, що одразу викликає і гордість, і інтерес. А далі – грандіозна програма з п’яти потужних, складних за оркестровкою, фактурою, драматургією композицій у абсолютно свіжому прочитанні – бо традиції виконання досі попросту не існувало!
17.10.2023
Так он він який, наш старенький Сясьо! Велетень, Новатор, Майстер!!!
Я спостерігала скільки натхнення у самих оркестрантів, у тому шаленому буйстві музики, де навіть туба і контрафагот димляться від навантажень… Я милувалась нашими студентами, які захоплено знімали фрагменти відео – музики патрона нашого закладу… Але найбільше радості дає те, що сьогодні ці твори пізнали лише виконавці і слухачі презентації, а попереду в цих шедеврів реальне концертне життя – його подарували їм автори й учасники проекту «Людкевич. Спадщина». І це – лише початок!
Музикознавиця Роксолана Гавалюк
