Помер колишній лідер КНР Цзян Цземінь.

Причиною смерті стала лейкемія та поліорганна недостатність. 

 

 

Колишній лідер КНР Цзян Цземінь помер у середу, 30 листопада, о 12:13 за місцевим часом у Шанхаї. На момент смерті йому було 96 років. Про це повідомила інформаційна аґенція Reuters із покликом на листа правлячої Комуністичної партії Китаю (КПК). Цземінь обіймав посаду генерального секретаря КПК з 1989-го до 2002 року, посаду голови КНР — з 1993-го до 2003 року.  

 

«Смерть товариша Цзян Цземіня є непоправною втратою для нашої партії, наших військовиків і наших людей усіх етнічних груп», — йдеться в листі КПК.

 

За даними китайського інформаційного агентства «Сіньхуа», Цземінь помер від лейкемії та поліорганної недостатності. 

 

Біля керма найнаселенішої країни світу Цзян Цземінь опинився після жорстокого придушення студентських виступів на площі Тяньаньмень у червні 1989 року. Він заступив на посаді генсека КПК Чжао Цзияна, який підтримав вимоги протестувальників під час демонстрації. Після цього пана Цзияна усунули від влади та помістили під домашній арешт.

 

Розправившись з рухом за демократію, китайське політбюро позбавилося і прихильників лібералізації у своїх лавах.

 

1999 року Цзян Цземінь став першим главою китайської держави, який відвідав з візитом Велику Британію, де його постійно переслідували маніфестанти, що вимагали демократичних змін.

 

Цземінь доклав багато зусиль, аби покращити стосунки зі Сполученими Штатами. Сам він чотири рази їздив із візитами до США, а після 11 вересня 2001 року Пекін запропонував Вашінґтону сприяння у війні з тероризмом.

 

До успіхів китайської зовнішньої політики часів правління Цзян Цземіня можна віднести вступ Китаю до СОТ у 2001 році та отримання права на проведення літньої Олімпіади 2008 року у Пекіні.

 

У листопаді 2002 року Цзян Цземінь почав готувати ґрунт для передачі влади. Спочатку він поступився своєму наступнику Ху Цзіньтао посадою голови партії, а в березні 2003 року Ху зайняв головну посаду голови КНР.

 

До вересня 2004 року Цзян зберігав за собою важливу посаду голови Центральної військової ради ЦК КПК, а на думку спостерігачів, і після звільнення з усіх посад тривалий час зберігав великий вплив.

30.11.2022