Щороку – вже дев'ятнадцять років поспіль – після заклику дослідника голоду 1932–1933 років в Україні Джеймса Мейса у четверту суботу листопада о 16-й годині українці запалюють свічку пам'яті, щоби вшанувати жертв найбільшого в історії геноциду українців. Цей злочин, дуже точно названий Василем Баркою Голодомором, вчинили росіяни – і тепер, рівно через 90 років, вони повернулися, щоб повторити геноцид. Тепер вони не мають змоги морити українців голодом – на окупованих росіянами українських територіях вони масово ґвалтують, катують і розстрілюють українців. А на голодну смерть вони хочуть приректи мільйони людей у країнах Африки і Близького Сходу, перекривши морські шляхи експорту українського зерна.
Судом за фактом Голодомору доведено, що від голоду в 1932–1933 роках померло 3,941 мільйона українців. Теперішній геноцид українців міг би стати не меншим. У кожен окупований населений пункт росіяни приходили вже зі списками тих, кого обов'язково треба викрасти й убити. А поза списками розстрілювали людей для свого задоволення. В масштабах країни мова могла йти про сотні тисяч і навіть мільйони життів. Про це, не ховаючись, говорили російські пропагандисти з Путіним на чолі.
Втілити свій план геноциду українців росіянам цього разу не вдалося тільки тому, що тепер українці мають свою армію, свою державу і великий досвід волонтерства та самоорганізації. Але коли початковий план реалізувати не вдалося, окупанти перейшли до масового терору, обстрілюючи всю Україну, вбиваючи мирних мешканців та знищуючи цивільну інфраструктуру життєзабезпечення, позбавляючи українців електроенергії, тепла, води та зв'язку. Масованими ракетними атаками останніх двох місяців росіяни планують приректи на холодну і голодну смерть взимку мільйони українців.
Мільйони свічок, що запалюються щовечора в українських помешканнях, позбавлених електропостачання, стали свічками пам'яті про старі і нові масові злочини росіян проти українців. Пам’яті про геноцид українців у Бучі, Бородянці, Лимані, Ізюмі й тисячах інших місць на тимчасово окупованих росіянами наших землях, пам'яті про Голодомор, пам'яті про всіх закатованих у радянських концтаборах і пам'яті про всіх убитих росіянами українців за майже за чотири століття російської окупації України.
За дев'ять десятиріч після Голодомору і за 16 років, як Верховна Рада законом визнала Голодомор геноцидом українців, у світі геноцидом його визнає лише кожна дев'ята країна світу: 22 держави із майже 195 визнаних світовою спільнотою, ще дев'ять країн визнали Голодомор злочином проти людяності. Тобто у масовій свідомості на глобальному рівні цей велетенський злочин росіян проти українців не було беззастережно засуджено, і це стало однією з причин, чому він повторився. Не засуджене і не покаране зло завжди повторюється.
Голодомор визнали геноцидом головно країни Європи та Америки: Австралія (2008), Бразилія (2022), Ватикан (2001), Грузія (2005), Еквадор (2007), Естонія (1993), Ірландія (2022), Канада (2008), Колумбія (2007), Латвія (2008), Литва (2005), Мексика (2008), Молдова (2022), Парагвай (2007), Перу (2007), Польща (2006), Португалія (2017), Румунія (2022), США (2018), Угорщина (2003), Чехія (2022). Іронія долі в тому, що країни Африки і Близького Сходу, які досі не визнали цього злочину, цього року зіткнулися із загрозою голоду через війну Росії проти України.
Нині у 90-ту річницю початку Голодомору ми не просимо світ запалити свічки пам'яті по всій планеті (а вартувало би), ми просимо звернути увагу на ті свічки, які вже щоденно горять в Україні через ракетні обстріли росіян, і просимо допомогти запобігти новому великому геноциду українців. Геноцид не можна “замкнути” у межах однієї країни, а мовчання і бездіяльність призводять до його повторення в інших. Колись світ виправдовувався тим, що цей геноцид влаштували за залізною завісою і решті світу про нього нічого не було відомо, сьогодні ж за геноцидом українців спостерігають у режимі онлайн, і якщо світ не допоможе Україні – то свічка вже горітиме в пам'ять про втрату людяності на планеті.
26.11.2022