Великий голос Соломії

(з нагоди 150-річчя від дня народження)

 

Хтось із шанувальників таланту Соломії Крушельницької назвав її голос великим. Незвичний епітет зацікавив. І ось, розгорнувши виданий наприкінці XVIII ст. «Поетичний словник латинської мови» (thesaurus), я зауважив, що серед двох десятків епітетів, які стосуються голосу, фігурує і «великий»: «magna vox». «Великий» – не лише щодо сили, а й «поважний», «благородний» голос. Перше – належне фізиці, друге – душі.

 

 

Звідки те друге, чого не виміряє жоден прилад, хіба що серце відчує, – про це сама ж Соломія, словами пісні, яку вона співала, повертаючись із великого світу:

               «Родимий краю, село родиме!..

               Вас я вітаю, місця любимі,

               Зелені ниви, ліси, могили,

               Щасливі з вами дні ми уплили»...

Природа... Рід... Нарід... Пам’ять серця... Про це, зокрема, – й Сидір Воробкевич:

               «Де вітри віють,

               Трави зеленіють,

               Де гори високі

               Й ліси широкі, –

               Там серце моє!»,

а згодом, пам’ятаємо, – й Володимир Сосюра:

               «Любіть Україну, як сонце, любіть,

               Як вітер, і трави, і води...»

 

«Великий голос» – це «велике серце». А серце «велике», «благородне», коли черпає з глибин, символ яких – джерело; воно, в античних, – «святе», «благородне». Від того джерела Соломія причащалася з дитинства: «Мої батьки з Бучацького, а я родилася на Поділлю... доросла таки в Білій коло Тернополя... Моє село нічого собі... досить веселе»... За простими словами життєпису – найніжніший, якщо мова про село, Шевченків образ:

               «Хатки біленькі виглядають,

               Мов діти в білих сорочках».

 

Село – співало. А спів, як і будь-яке мистецтво, що є «наслідуванням природи» (Ціцерон), починається з подиву: «Що то за Божа краса!»; починається – і закінчується: згасає подив – згасає й мистецтво, починається «інерція», що в етимологічному значенні слова означає «відсутність творчості». До речі, зима, в античних, на відміну від весни, – «інертна» (iners), тобто «нетворча». Звідси – «весна народів», «весна» кожного народу – на відміну від тоталітарної «зими».

 

В хорі дівочих голосів звучав і Соломіїн голос, сповнений подиву й любові до рідного краю; голос, який, набувши мистецького вишколу (талант вимагає праці), мав стати великим. Звучав у піснях веселих, але – й сумних («Ой одна я, одна...»): велике серце, як і великий голос, тому й великі, що в них – не лише веселість, а й смуток. І саме в смутку – глибина душі («Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сумнім добре серце» – із книги Екклезіястової). «Очі веселі, але з якимсь затаєним сумом» (із спогадів про Соломію). Життєлюбні й сонцелюбні елліни, з якими в нас так багато спільного у світовідчуванні, вражали не тільки радісними, але й вкрай сумними нотами – у зворушливій пісні й проникливій думці: був у них «філософ, який сміється», був і той – «який плаче».

 

І все ж як у них, так і в нас домінувала веселість, точніше радість, жага життя, яка й відкриває дорогу в світ широкий. Про це – у своїх візіях німецький письменник-просвітитель, великий поціновувач народної пісні Йоганн Гердер: «Україна стане новою Грецією: прекрасне небо цього народу, весела вдача, музичний хист колись прокинуться... постане культурна нація, і її межі простягнуться до Чорного Моря, а звідти на весь світ»...

 

Серед улюблених пісень Соломії – і «Цвітка дрібная» («Веснівка») Маркіяна Шашкевича – її звернений до ранньої Весни благальний голос:

               «Нене рідная!

               Вволи ми волю –

               Дай мені долю,

               Щоб я зацвіла,

               Весь луг скрасила,

               Щоби я була,

               Як сонце ясна,

               Як зоря, красна.

               Щоби-м згорнула    

               Весь світ до себе!»

(несподівана асоціація з Паскалем: «Всесвіт охоплює і поглинає мене, як точку, – простором; я ж його охоплюю – думкою»)... У тій Цвітці бачимо Україну, що після затяжної, віками триваючої зими потяглась до сонця, до світу, щоб його «згорнути» любов’ю, красою, піснею...

 

На тій дорозі, яку обрала Україна, їй навперейми, знову ж із Півночі, – Зима:

               «Бо вихор свисне,

               Мороз потисне,

               Буря загуде, –

               Краса змарніє,

               Личко зчорніє,

               Головоньку склониш,

               Листоньки зрониш, –

               Жаль серцю буде»...

Поряд із цією, що від зболілого серця, пісенною чутливістю – впевненість німецького просвітителя: «Постане культурна нація...», несхитна віра – нашого Каменяра (з «Веснянок»):

               «Дивувалась зима:

               Як посміли над сніг

               Проклюнутись квітки

               Запахущі, дрібні?..

               І найдужче над тим

               Дивувалась зима,

               Що на цвіт той дрібний

               В неї сили нема».

 

Голос Соломії таки згорнув до себе увесь світ. Саме тому, що той великий голос виповнювала любов до малої вітчизни, до села родимого, до цвітки дрібної; тому, що проріс він із національного, себто народного підґрунтя, з якого – й «глибина душі». Любов до свого єдналась із шаною до «чужого», бажанням «научатись чужому», ширити свої обрії, від рідних, подільських, – до світових...

 

Стара священича хата, у якій «все біліло і віяло свіжістю»; обійстя, де моріжком зеленіло подвір’я, гули бджоли в пасіці коло садка, розмаїттям барв «співав» розкішний квітник. Отець Амвросій, Соломіїн батько, порався коло пасіки, вчив дітей співу, а потім брав до рук скрипку чи в оригіналі читав Ґете... «Вибілена хата», «садок», «пасіка», «квітник», «скрипка», «спів» – слова-архетипи, від яких «серце б’ється – ожива...»

 

Соломія – із саду пісень... Блиск світових тріумфів, що відсвічував у глибині її погляду, не притьмив того світла, що від отчої світлиці, від села родимого... «Заздрісний» Час, посягнувши на фізичну силу Соломіїного голосу, певно ж, як і та Зима з Франкових «Веснянок», дивується, що на те світло, яке від любові до рідного краю, на те творче світло, з якого й постав великий голос нашої співачки, навіть у нього – «сили нема»...

 

 

19.09.2022