Скажи мені правду, мій добрий козаче

Спочатку, звичайно, були міфи українські. Можна сказати, що до трьох-чотирьох років це були  козаки і козацтво. Отамани, гетьмани, походи, уходи, ради, страти, вольниця і Хортиця, кіш і січ, шабля, кінь і неясна туга за морським берегом. Потім додалося бароко. Брами, храми і гравюри, скажімо, Тарасевича, шалена гілка родового дерева, яка прийшла на Покуття зі самого серця реєстрових і полкових.

 

 

Дивним чином це накладалося на конкретні карпатські галицькі мотиви. Якийсь правік, потому опришки-втікачі від цісарських бранок, дідчі скрипки і тірольські переселенці. Містечка, хасиди, виходи у світ, курорти, світова війна… Кілька років основою самоідентифікації були УСС, УГА і ЗУНР.  Згодом настав час співпереживання ліквідаціям, депортаціям, майбутнім святим катакомбної Церкви. А тоді – немов оніміле прозріння – живопис і графіка всеукраїнського двадцятого століття. Вони були настільки виразними і показовими – як найтонші аналізи – що українські око, серце, мозок і руку я навчився впізнавати навіть там, де були зображені чи Європа, чи Азія, чи Середноземномор'я. Так само, як і матеріали – камінь, шерсть, латунь, залізо, полотно, дерево. Так само, як низка нот, кілька сталих переходів.

 

Потому були трави, квіти і галуження дерев, олишайникування неповторного каміння. Спостереження за флорою вело мій український міф на захід і на південь. У цьому сенсі страшенно зрозумілою є відчуття справжньої межі. Там неможливо обдуритися – де ти є.

 

Тим паче, що тема континентальної належності дуже добре накладалася на сродність міфів Давньої Греції. Це не зарозумілість, а попросту навіть дитині зрозуміло, що у нас – кажучи правду – все це цілком можливе. Тобто, та їхня Греція могла бути тут. А ми є абсолютно адекватними теренами для того, щоби у наших буковинках, на наших горбах і верхах, комфортно і  родинно відігравалися незнищенні метаморфози античних трагедій, драм і комедій. Відчувалося, що ми ще можемо бути їхньою авансценою, а далі у протилежні боки – вже ні.

 

Натомість короткочасне заглиблення у всесвіт скандинавської міфології дуже швидко відбилося відторгненням. Незважаючи на подібність давньослов'янського олімпу, ймовірне походження нашої державності, сніжні морозні зими – кліматично і настроєво усі ті суворі розклади зовсім не пасували. Босий чоловік з овечками видавався тут більше на своєму місці.

 

А відтоді, коли я запізнав, що таке васервага, керниця з валом і ланцом, складаний ніж з багатьма лезами, нафтова лямпа, кладка через ріку, фоси вздовж дороги, записники, олівці, дворучні пили, моздирі, висувні драбини, коли побачив паспорти, дипломи і залізничні квитки найближчих родичів, почав хотіти зрозуміти – чим є той континент, скраю якого ми приліплені і пришиті як найнадійніша латка. Відчував, що правда може ховатися у кількох міфах і легендах, на яких тримається увесь постантичний всезагальний континентальний ритуал. І рефлекс.

 

Нам з братом пощастило. Мені було 13, йому 11. За допомогою різних книжок ми віднайшли символічну дванадцятку європейського космосу. Навіть записували їх по черзі (що вже може бути міфом) на стіні за високою піччю (ще один плюс) у кімнаті, яку нам виділили для спання, де понад сорок років не робилося ремонту.

 

Систематизація і класифікація – ще один необхідний для проходження етап європейськості. Отож. Артур (організація, товариство, акції) і Роланд (героїзм, звитяга і самопожертва). Трістан і Ізольда (любов з перешкодами і вірність) і Лоенгрін (любов-порятунок, помилка, втрата). Вільгельм Телль (свобода Швейцарії) і Робін Гуд (важко сказати що, але теж з луком). Бард Лєрмонт, якому не потрібно нічого, бо має ще більше через творчість. Дон Хуан, який насправді шукає абсолютної краси. Гамельнський щуролов – дуже важливо, йдеться про порядність у дотриманні ділового договору. І передовсім Фауст. Ця двозначність, ця хіть, цей розпач. Настільки знаковий, що міг би бути єдиним. Про ще кількох вже не варто й згадувати, хоч на їхньому міфі тримається кілька важливих галузей господарки включно з ринком розваг.

 

Але що у цьому братньому дослідженні було найголовнішим… Майже як з флористикою. Виявляється, що усі наші міфи цілком укладаються у рамки тих європейських. Тобто накладання ареалів і сюжетів є абсолютним.

 

 

(для ілюстрації використано картину Влодка Костирка)

 

 

04.08.2022