Відійшов Ігор Марков. Було йому 59 років.
Один із тих, хто формував молодше покоління львівського протестного руху наприкінці 1980-х: "Товариство Лева", Студентське братство, самвидавчий ще "Поступ" з його "Більше поту – менше крові".
«Тоді шлюзи були відкритими, тоді був свіжий вітер і була потреба дерзати. Відкривалися нові простори самореалізації, розвитку країни, суспільства. Вони кликали нас…» (Ігор Марков)
Потім, вже в 1990-х, заснував альтернативний до (пост)совдепівської науки політологічний центр "Генеза", довго писав (це стало мемом серед знайомих, бо думки любив занотовувати на різних клаптиках паперу, що траплялися під руку) кандидатську дисертацію, точніше сказати дисертації, адже кілька разів міняв теми, поки не захопився вивченням нової хвилі трудової міграції, з чим і увійшов в академічну науку, ставши засновником відділу соціальної антропології – першого в Україні інституалізованим її осередком – в Інституті народознавства НАН України: соціодинаміка та ідентичності, політичний процес, соціальні спільноти та спілкування, міграції.
«Виникає питання: що таке соціальна антропологія? Ми для себе це визначили як науку, яка досліджує людину і середовище її буття в поточному та історичному часі. Історія як наука набирає іншого змісту: реконструкція минулого в перспективі та ретроспективі через життєві історії та життєдіяльність окремої людини. Соціологія так само вийшла за межі суспільств, стала принципом дослідження соціальних мобільностей, які є крос-кордонними, які перетинають кордони буття окремих спільнот і окремих суспільств. Схожі процеси відбуваються і в інших науках. Та й сама наукова дисципліна вже стає радше необхідним набутком пізнавальної культури, але саме пізнання світу та людини стає вже уділом не дисципліни як галузі знань, а тематичним проектуванням. І, власне кажучи, це проектування потребує об’єднання зусиль представників різних знань: і гуманітарних, і природних. І на наших очах відбулось утвердження поняття гуманітаристика. Тобто, фактично ми, історики, соціологи, етнологи, психологи, об’єднуємося цим поняттям перед нинішнім світом. І, власне кажучи, це дослідження чи напрями, в яких ми провадимо ці дослідження, є соціальні спільноти, рухи, явища, нарешті вивчення соціодинаміки, структур, ідентичностей. І нарешті можемо сказати, що соціальну антропологію визначає прямування до інтерпретативного бачення культури, формування моделей до розуміння феноменології соціокультурних процесів». (Ігор Марков)
Відійшов, як пишуть у некрологах, після тривалої тяжкої хвороби. Ігор, будучи років три тому в Сполучених Штатах, випадком, під час рутинного обстеження (отримав травму), виявив меланому шкіри. Обов'язкове для візи медичне страхування дало можливість ургентного лікування, яке можна було вже медикаментозно продовжувати в Україні, що подарувало майже тридцять місяців життя. Війна перервала лікування, а коли з'явилась можливість його продовжувати, виявилося запізно.
У час, переповнений смертями і немислимою жорстокістю,
твоя смерть повинна стати світлом надії для всіх, хто тебе любив і знав.
Ти прожив достойне, сповнене корисних справ, мужніх вчинків і щирих слів життя.
Ти вірив по-справжньому, любив по-справжньому, дружив по-справжньому. Умів пробачати і просити вибачення. Таке рідкісне поєднання є свідченням достойно прожитого життя.
Ти вмів мислити українськими інтересами у світових координатах. Жив незалежною Україною ще тоді, коли її не було.
Ти був добрим науковцем з критичним розумом і чуйним серцем – майже ідеалом сучасного вченого.
Навряд чи хтось зможе пригадати кривду від твоїх слів чи дій.
Твоя остання подорож простяглася туди, куди ти мріяв прийти. Там твоє місце. Звідти оберігай своїми щирими молитвами нас грішних. А тут ми залишимо світлу пам'ять про тебе.
(Олег Яськів)
21.06.2022