Колись новий Фукуяма, спираючись на Гегеля, Кожева і старого Фукуяму, пояснить простим смертним, що ж саме відбувалося в період, коли кінцеву точку соціокультурної еволюції людства було вже пройдено. А поки що, як казав ще один трохи філософ, "маємо те, що маємо"
Call-boys тижня
Брак спілкування так само, як зайва вага, вважаються чи не найбільшими проблемами постіндустріального суспільства. За калоріями, що надходять до організму, лідери Франції та Німеччини більш-менш слідкують, а от душевно поговорити на берегах Сени і Шпреє нема з ким, тому доводиться шукати співрозмовника з берегів Яузи. Хворобливий потяг Макрона і Шольца балакати зі своїм російським колегою давно полишив рамки пристойності, але президент і канцлер продовжують дзвонити до Москви, як сексуально стурбовані організми телефонують до call girl. Тільки сластолюбці бажаного для них результату іноді досягають, а в Емманюеля й Олафа з цим якось не складається.
У результаті бесід телефонозалежні європейці отримують запевнення в тому, що РФ готова до відновлення діалогу, який "знаходиться в замороженому стані з вини Києва", а потім тамтешній міністр закордонних справ звинувачує Макрона у підтримці неонацизму в Україні. Поки Лавров збирається з думками, аби закинути Шольцу стимулювання українського сіонізму та ісламського фундаменталізму, діагноз занадто балакучим політикам поставив голова комісії у закордонних справах парламенту Естонії Марко Міхкельсон. "Неймовірно, як нинішні лідери Франції та Німеччини ненавмисно прокладають шлях для нових актів насильства з боку Росії. 80-хвилинна телефонна розмова Макрона і Шольца з Путіним неминуче буде перефразуванням самого Макрона: хіба це не смерть мозку?" – написав Міхкельсон у соціальних мережах.
На Фобур Сент-Оноре, 55 (резиденція президента Франції) і на Віллі Брандт-штрассе, 1 (резиденція канцлера ФРН) естонця не почують, про самоповагу Макрон з Шольцем не згадають і дзвонитимуть до Кремля зі закликами сісти за стіл переговорів і припинити війну в Україні ще неодноразово.
Пенсіонери тижня
У швейцарському населеному пункті Давос міфи матеріалізуються. На цьогорічному саміті в Альпах виявилося, що Генрі Кіссінджер (27 травня колишній держсекретар США відсвяткував своє 99-річчя) і Джордж Сорос (свої 92 роки спекулянт, меценат, філософ і філантроп відсвяткує в серпні) – не персонажі марвелівських серіалів і не рядки з підручника історії, а цілком реальні персони. В Давосі їхня дискусія склала конкуренцію навіть виступу Зеленського, відеозвернення якого сильні світу цього зустріли стоячи.
На країну, в якій Зеленський працює президентом, обидва патріархи звернули власну увагу. Американець єврейсько-німецького походження свій спіч звів до того, що Україні пасувало б піти на поступки РФ, навіть територіальні. Американець єврейсько-угорського походження був більш зрозумілим, до компромісів з вбивцями не закликав, а на фрази-попередження "вторгнення може бути початком Третьої світової війни, і наша цивілізація може цього не пережити" дав рецепт виходу з ситуації: "Найкращим і, можливо, єдиним способом зберегти нашу цивілізацію є якомога швидше завдати поразки путіну".
Невідомо, як подякував Зеленський Соросу за його апокаліптичні прогнози, а на адресу Кіссінджера президент України сказав: "Таке враження, що у пана Кіссінджера на календарі не 2022 рік, а 1938-й, і він думав, що говорить з аудиторією не в Давосі, а в тодішньому Мюнхені. До речі, в реальному 1938 році, коли сім’я Кіссінджера рятувалася з нацистської Німеччини, йому було 15 років, і він все прекрасно розумів. І від нього тоді не чули, що потрібно нібито адаптуватися до нацистів замість того, щоб рятуватися від них або боротися з ними". Такі заяви можна трактувати як трохи ейджистські, але якщо вже realpolitic, то realpolitic.
Шоу тижня
Стали відомі сучасні функціональні обов'язки екс-"сірого кардинала" і чинного арештанта Віктора Медведчука. Підозрюваний у державній зраді персонаж зараз виконує роль вундеркінда, якого рідні і близькі під час сімейних учт кличуть вилізти на табурет і розповісти віршик, бо гостина стає нудною. В Україні марудитися ніби нема часу, але Віктора Володимировича поставили на стільчик, тобто посадили перед камерою, і він нормально відіграв свою роль викривача темних оборудок минулого злочинного режиму. Медведчук персоніфікував "режим" прізвищем Порошенка, якому згадав магістральний нафтопродуктопровід "Самара – Західний напрямок". Цей стратегічний об'єкт нібито перейшов під контроль п'ятого президента після того, як Петро Олексійович попросив Віктора Володимировича сконтактувати з керівництвом РФ щодо вирішення питання поза межами України, а потім сам Порошенко забезпечив прийняття необхідних рішень в усіх українських інстанціях.
Колишні урядовці, екскерівництво Нацбанку, народні депутати і представники правоохоронних структур, очолювані тим-таки Порошенком, були згадані Медведчуком у контексті налагодження у 2014–2015 роках механізму закупівлі вугілля на тимчасово окупованих територіях так званих "Л/ДНР", тобто у ватажків бойовиків.
Щоб остаточно зіпсувати Порошенкові останні весняні дні, прикордонники двічі не випускали його за кордон на засідання Парламентської асамблеї НАТО, бо під час перевірки документа про відрядження не зчитувався QR-код.
Завдяки Медведчукові й анонімним прикордонникам українці взнали, що Порошенко живий і здоровий, а влада чинить йому різноманітні перепони. Підозри, що сам Петро Олексійович якось стимулює владу, аби вона про нього згадувала, і він поставав як жертва чинного злочинного режиму, посилилися.
Курси тижня
Країна прожила тиждень від скасування Національним банком обмежень на встановлення курсу валют. Кожна фінустанова самостійно визначала, за скільки гривень продавати і купувати у населення долари, євро, фунти та єни, і в результаті цього небо на землю не впало, а Дніпро в сторону Білорусі не розвернувся.
У НБУ з власного рішення втішилися, а своє ж нововведення стосовно скорочення ліміту на зняття готівкової валюти з гривневих карток (було можна знімати 100 тисяч гривень на місяць, стало – 50 тисяч) записали в плюси до власної кредитної історії, бо таким чином припинили "валютний туризм". Цей вид туризму полягав у тому, що надто підприємливі громадяни їхали на захід від Рави-Руської чи Чопа, знімали в польських чи словацьких банкоматах валюту, везли її в Україну, де продавали за значно вищим курсом. За даними Нацбанку, через такі операції відтік валюти з України становив приблизно 100 млн доларів на добу.
Перекриття кисню "валютному туризму" курсу гривні не стабілізувало – цифри в канторах скачуть, як вдарені струмом. Проте і до цього звикнути можна. Гірше буде, коли ціноутворення почне здійснюватися у кілограмах солі чи літрах олії. Хоча і таке вже переживали.
30.05.2022