Нині помер Богдан Рибка, знаменитий "пан Дзюньо" театру "Не журись", загальновпізнаваний персонаж львівського світу. Кілька днів тому, 20 квітня, йому виповнилося 69 років.
Юрко Кох «Доктор Рибка» (1997)
Про смерть повідомив його давній колєґа Віктор Морозов:
"Сьогодні відійшов у Вічність неперевершений актор театру «Не журись!» Богдан Рибка або пан Дзюньо, якого вже зачекалася в цій незбагненній Вічності його сценічна партнерка пані Стася (Остап Федоришин)... Тепер, мабуть, усі янголи реготатимуть там, на Небесах, від кумедних жартів і віців цієї незрівнянної парочки... Світлая пам'ять усім Вам, найдорожчі наші... Царство Небесне...»
Поза театром (з 1992 року він член Національної спілки театральних діячів України) Богдан Рибка знімався в кіно, на його конто 18 ролей у фільмах – починаючи з ролі корчмаря в "Украденому щасті" 1984 року і до "Етеру" Кшиштофа Зануссі 2018 року.
Але лікарський стаж пана Богдана був усе ж більший: в лікарні він працював із 1983 року, був лікарем-психіатром вищої категорії. Колись Роман Лемеха (теж лікар, але стоматолог, що став легендарним диктором Львівського телебачення) назвав його "найкращим актором серед психіатрів і найкращим психіатром серед акторів".
Сам Богдан Рибка згадував:
"Виріс за кулісами — батьки працювали в Театрі опери: мама — білетером, тато — кравцем. Мене цікавило все: як актори гримуються, розспівуються. По надцять разів передивлявся вистави, а вдома зображував персонажів. Особливо подобалися комедійні мізансцени. Коли запитували: «Ким хочеш стати?», з гордістю відповідав: «Артистом». А батьки не уявляли мене актором. Особливо проти цього була мама. Адже все життя пропрацювала в театрі і знала життя митців. Вона казала: «Добре, сину, якщо над тобою "засвітиться" зірка, і знайдеш себе в мистецтві. А якщо зірка "не засвітиться"?! Краще обрати серйозніший фах».
Як мені цього не хотілося, але послухався батьків і закінчив медучилище. Три роки працював помічником анестезіолога. Вступив до медінституту. Мені дуже подобалися лекції з психіатрії доцента Олександра Слободяника. Саме він зронив зерно у вибір моєї майбутньої спеціальності. Добре, коли доля зводить з людиною, яка допомагає скерувати у русло, яке тобі до душі".
Однак лікарська практика не заважала все життя у вільний час грати на сцені. Власне завдяки сцені, а точніше завдяки кабаре «Не журись!», куди Юрко Винничук 1989 року запросив його на роль клієнта пана Базя замість Стефка Оробця, що поїхав до Америки, Богдан Рибка став загально впізнаваний на вулицях Львова яко пан Дзюньо (галицьке скорочення від Влодзюньо= Володимир).
Пізніше дует пана Дзюня, старольвівського інтеліґента з характерним пивним животиком, з незмінним мельоником та пенсне, з його сценічною коханкою пані Стасею (у виконанні Остапа Федоришина) став у виступах "Не журись!" фірмовим номером зі специфічним – і всіма впізнаваним – галицьким гумором. А коли пан Остап пішов у політику, пані Стасю в дуеті замінила пані Мірця (Мирослава Сидор).
Гумор пана Дзюня залишався незмінним, як написала нині пані Мирослава:
На сцені був старий Львів, який ми не давали людям забувати...
Той старий шляхетний Львів, який надихав нас на вар'яцтва і забави... Не давав закостеніти в суєті буднів.
Пан Дзюньо! Легенда при житті.... ЛЕГЕНДА – назавжди!
Таким він залишиться в нашій пам'яті...
Юрко Кох, фраґмент картини «Богемна ідилія»
25.04.2022