Після перемоги сучасні події обростуть валом фантастичних подробиць, з якими ознайомлюватися буде набагато цікавіше, ніж з інформацією, що близька до реальності.
Символи тижня
Сучасному Огюсту Левеку цікаво було б поєднати на одному полотні Віктора Медведчука і палаючий крейсер "Москва", які разом у спалахах протуберанців йдуть туди, куди "вбивцю авіаносців" послав прикордонник з острова Зміїний, а "сірого кардинала" слали всі притомні люди. Був би такий собі неосимволізм ХХІ століття, урізноманітнений кремлівськими дописами (в хронологічному порядку) про те, що російський флагман Чорноморського флоту не був підстрелений українськими "Нептунами", потім – що "Москву", де "здетонував боєкомплект", відбуксирували до Севастополя, і нарешті "та кому та "Москва" треба була, в РФ є набагато потужніша зброя". До Віктора Володимировича пасувало б якось пришпилити невтішну Оксану Марченко з її проханнями до всесвіту зробити хоч щось.
Повної абсурдності картина набирає, коли поєднати "паломницю" Оксану та її божевільно-квазірелігійні виступи з інформацією про наявність на борту "Москви" кавалка дерева, про який в москві, яка без лапок, казали: “Християнська реліквія – частка Хреста Господнього – зберігатиметься на флагмані Чорноморського флоту – ракетному крейсері “Москва”. Це шматочок дерева розміром всього кілька міліметрів. Він знаходиться всередині металевого хреста XIX століття, а той, у свою чергу, зберігається в спеціальному ковчезі”. Подейкують, що "реліквія" коштувала бюджету РФ 40 мільйонів доларів – крейсер оцінюють приблизно в 750 мільйонів доларів. Залишилося з'ясувати, скільки коштує Медведчук – враховуючи, що ідіотизм Марченко для науки безцінний.
Інтерв'ю тижня
Твердження про те, що президент Зеленський став популярнішим за кордоном, ніж у себе на батьківщині, перестало бути актуальним, бо і на рідних теренах Верховним головнокомандувачем небезпідставно захоплюються. Щоб тенденція збереглася і надалі, Володимир Олександрович регулярно записує відеозвернення та спілкується з журналістами. Під час останнього такого заходу, де президент мав бесіду з представниками шести видань, говорили про Маріуполь, про поставки зброї "колективним Заходом" до України.
Окремою темою був документ, яким має завершитися війна. Виявилося, що стосовно цього Зеленський має нову думку. «Я вважаю, що це може бути два різних документи – гарантії безпеки від тих країн, хто готовий надати ці гарантії безпеки, і окремий документ у нас з росією», – повідомив президент. Глава держави такий дуплет пояснив тим, що сидіти за одним столом з росіянами хочуть не всі країни, які могли б стати гарантами: «Для них гарантії безпеки для України – це одне питання, а домовленості з росією – це інше питання. росія хоче, щоб усе було в одному документі, а люди кажуть: "Вибач, ми бачили, що було в Бучі". Обставини змінюються, змінюються формати майбутніх домовленостей, змінюється відсоток можливостей домовленостей від таких кроків, від тих ґвалтувань. Усі це бачать, і вони все менше хочуть мати будь-які домовленості з росією, і при цьому хочуть мати домовленості з Україною».
Як вирулити з цієї ситуації і як бути з відшкодуванням завданих Україні росією збитків, теж будуть думати на Банковій. Поки що Зеленський не знає, "в якому документі це повинно бути передбачено".
Зброя тижня
Більш конкретно можна говорити про чергову військову допомогу з-за океану. Президент США Джо Байден підписав закон про надання зброї для України, що сукупно оцінюється у 800 мільйонів доларів. У "пакет" входять: 11 гелікоптерів Мі-8/Мі-17 радянського виробництва (розроблені майже 50 років тому, але якщо їх використовують американці з китайцями, то і нашій армії пасуватиме); 18 гаубиць калібру 155 мм і 40 тисяч боєприпасів до них (українським воїнам доведеться вчитися, як їх максимально ефективно використовувати, але досвід порання з джавелінами і байрактарами свідчить, що то не є проблемою); 200 американських бронетранспортерів М113 (вважаються не супермодерними, але американці в Іраку їх використовували без нарікань); 500 ракет для американських сучасних переносних протитанкових ракетних комплексів Javelin (з тим все зрозуміло); 300 баражувальних дронів Switchblade (невеликий, швидкий, майже невразливий); 10 радарів для нейтралізації артилерії противника AN/TPQ-36 і два радари розвідки ППО AN|MPQ-64 Sentinel (та сама історія, що і зі згаданими гаубицями); 100 броньованих багатоцільових машин Humvee (в Іраку також бігали).
Про важливість такої допомоги можна судити з реакції РФ. Там моментально заявили, що будуть "адекватно реагувати", "не допустять" і взагалі "вєсь мір в труху". Потім росіяни запустили фейк, що вже якийсь американський літак з допомогою під Одесою збили. Оперувати інформацією, де фігурує Одеса, після казусу з "Москвою" росіянам варто було б акуратніше, бо "мама" впаде в нерви і з території Одеської області втоплять ще якесь російське сакральне корито.
Німці тижня
Не завжди зрозумілу позицію Німеччини у контексті нападу РФ на Україну хтось пояснював комплексом вини, що мають німці перед росіянами за Другу сітову війну (про вибірковість німецьких комплексів іншим разом), хтось – суто прагматичними інтересами і турботою офіційного Берліна про газ для пересічного бюргера.
Непросту ситуацію контактів Києва з Берліном ускладнила публікація німецького таблоїда Bild, де повідомлялося, що президент Зеленський не захотів зустрічатися з президентомі Штайнмаєром у Києві через тісні зв’язки останнього з РФ. Пізніше Штайнмаєр заявив, що був готовий приїхати до Києва разом із колегами з Польщі та країн Балтії, але, за його словами, «у Києві цього не хотіли». Згодом канцлер Шольц повідомив, що поки що не планує візит до України, а нібито відмова прийняти у Києві Штайнмаєра «збентежила» уряд ФРН.
В ОП Зеленського пояснили відсутність гера Франка-Вальтера поруч з Дудою, Кафісом, Левітсом і Науседою "протокольним непорозумінням" – і поки то все тлумачилося й інтерпретувалося, в німців виник ще один скандал. Стало відомо, що Мануела Швезіг, прем’єр-міністр північно-східної землі Мекленбург-Передня Померанія і член Соціал-демократичної партії (СДПН) Олафа Шольца, свого часу створила екологічний фонд, який просував ідеї запуску "Північного потоку-2" і фінансувався "Газпромом". Після такого образи на "протокольні непорозуміння" Шольц з Штайнмаєром акуратно й оперативно забувають, бо вилізе ще якась репутаційна халепа з російським смородом, і ніяким комплексом вини її не відмиєш.
19.04.2022