«Дотеперішній світовий порядок, сформований після Другої світової війни, був покликаний збалансовувати безпекові інтереси держав, щоб більше не допустити воєнних жахіть і геноциду народів. Однак агресія росії щодо України, вторгнення на нашу територію показали, що цей порядок більше не підтримується», – зазначив Юрій Підлісний, доктор філософії та керівник програми «Етика-Політика-Економіка» УКУ у рамках зустрічі «Знаки часу» від Центру Шептицького.
Нижче подаємо тези зустрічі. Отже, яким є ціннісний вимір майбутнього світового порядку після війни?
Як Європа власними руками «вигодувала» мілітарну потугу росії?
У 2003–2007 рр. відбулися спроби росії «намацати» слабкі ланки України – такі як конфлікт навколо острова Тузла, спроба отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка, початок переслідування в росії інакомислячих і закріплення авторитарного режиму. Вже у 2008 році Україна та Грузія – розуміючи, до чого все може призвести, – просять про вступ до НАТО. Того ж року у відповідь на ці прохання росія нападає на Грузію – і ми розуміємо, що Україна наступна.
Так мирний європейський континент раптом став свідком ситуації, коли Загальна декларація прав людини, функціонування ООН, створення міжнародного кримінального суду в Гаазі після злочинів у Югославії більше не були ні цінністю, ні стримуючим фактором для росії. Вона готується до анексії України та Білорусі.
Відколи Віктор Янукович став президентом України, в нас почались руйнації інституцій, щоб послабити державу, аби успішно її проковтнути. Схоже відбулося з Білоруссю під впливом економічних важелів та політичного тиску. Однак такий сценарій зазнав поразки в Україні, бо українці вдруге з часу проголошення Незалежності проявили громадянську свідомість і активність. Саме Революція Гідності показала путіну, що заголовок книжки Леоніда Кучми «Україна – не росія» набув реальних обрисів.
У 2014 році замахи на територіальну цілісність тривали. Анексією Криму путін чітко показав усьому світові, що ніхто не може мати на нього впливу. Більше того, він дав зрозуміти, що саме силою можна змінювати усталені кордони, бо повага до територіальної цілісності для нього не існує.
Оскільки тоді не було накладено серйозних санкцій, не надано чіткої відповіді проти цієї агресії, путін зрозумів це як слабкість світової системи безпеки і сучасного міжнародного порядку, який можна ліквідувати одним ударом. І саме це він і почав втілювати. Путін зрозумів, що західні еліти, які керують міжнародним порядком, мають слабкість, їх можна корумпувати. Згадаймо – канцлер Німеччини Ґерхард Шрьодер став одним із керівників «Газпрому», чимало інших колишніх європейських можновладців почали входити в наглядові ради різних російських транснаціональних економічних потуг. Так ідея про те, що економіка має усунути недружню політику довкола країн Євросоюзу, стала не рішенням, а проблемою. Адже Європа руками тих же Ґерхарда Шрьодера й Анґели Меркель вигодувала мілітарну потугу росії.
Якщо подивитися на теперішню ситуацію, то за вугілля, нафту і газ Європейський Союз щодня сплачує приблизно 1 мільярд 100 мільйонів доларів у російський бюджет. За підсумком року росія має шанс отримати 340 мільярдів євро за вуглеводні, які вона експортує до ЄС. Завдяки лише цим коштами росія може провадити війну безконечно.
Відповідно, ситуацію путін зрозумів чітко – Європа залежна від російських вуглеводнів, а тому не буде противитися. Отже, можна вдарити найближчу слабшу країну. Цим кроком весь дотеперішній світопорядок, всі ціннісні установки були зневажені.
Постає питання – яким чином Захід може дати відповідь загрозам, які виникли? Бо це не просто конфлікт і війна між росією й Україною. Війна в Україні – це питання домінантних центрів геополітичного впливу.
Світ, де супергравцем є США, починає змінюватися. Другою економічною, політичною та військовою суперпотугою стає Китай, чий ВВП, за різними оцінками, у 2030–2050 роках зрівняється із ВВП США. Розуміючи ці ризики і втрату свого геополітичного статусу, росія починає торгувати миром. Вона створює військові загрози для того, щоб повернутися на геополітичну арену світу. Що з цього вийде, залежить від того, на чому ми будуватимемо нову архітектуру міжнародної безпеки. Це питання стосується насамперед економічних викликів, адже всі ланцюжки поставок у світі завмерли не лише внаслідок ковіду, а й війни. Якщо через війну експорт харчових продуктів з України зупиниться, то під загрозою будуть понад 400 млн людей, а якщо до цього доєднати ще й росію, то є небезпека, що голодувати у світі буде 700 млн населення. Це страшні загрози для світу. Такою є ціна теперішньої війни, яку путін розпочав, напавши на Україну.
На чому будувати нову систему світопорядку?
Європейський континент і США серйозно прозрівають, бо українські солдати і народ, що перетворилися на армію і тилове забезпечення, чітко показують, за що сьогодні бореться Україна. Ми тримаємо оборону заради цінностей – свобідного і гідного життя. Цей ціннісний компонент, за який ми воюємо, поставив перед Європою серйозне питання – чи готові вони воювати за те, що сповідують самі, за ті цінності, які сформували європейську цивілізацію як таку? Зараз у світі точаться дискусії щодо цього.
Російсько-українська війна свідчить про те, що так, як було дотепер, не буде. Ми вже повинні думати у своїх інтелектуальних колах, що буде по її завершенню, яким чином буде засуджена ідеологія «русского міра», так званий рашизм.
Світ повинен повернутися до гідності людини, сакральності сім’ї, недоторканності кордонів, принципів, які викладені у соціальному вченні Католицької Церкви, де йдеться про солідарність і спільне благо. І головне – економіка вже не повинна мати першість, вона має бути підпорядкована цінностям разом зі свободою та гідністю.
Занотувала Діана Мотрук
Відео промови Юрія Підлісного за посиланням: https://www.facebook.com/sheptytskycenter/videos/714432636580473/
06.04.2022