Чому росія боїться «бацил» Заходу?

«Доки всі ікла й пазурі не будуть вирвані в московської гієни», доти вона буде загрожувати Україні. «Війна – це не тільки путін. Часто доводиться чути роздуми, що добре би прибити гада – і все буде в порядку. Але боюсь, що це всіх наших проблем не розв’яже, бо ця війна насправді має значно глибші історичні корені", – переконаний професор кафедри історії УКУ Олександр Зайцев.

Олександр ЗАЙЦЕВ.

Під час лекції від Гуманітарного факультету УКУ «Історичні витоки російського антизахідництва» історик поділився своїми роздумами про те, що «одна (але не єдина!) із головних причин російсько-української війни глибоко вкорінена в російській культурі – ворожість до Заходу і, як похідна, ворожість до України, яка нібито зрадила єдність з росією і примкнула у цій боротьбі до Заходу».

Нижче подаємо короткий конспект лекції.

Російсько-українська війна має певні історичні корені. Можна виокремити кілька пояснень:

- імперське полягає у тому, що росія за своєю сутністю була і залишається імперією, і ця війна є продовженням її імперіалістичної політики.

- «фашистське» можна пояснити тим, що в росії відбувався процес фашизації, логічним наслідком якого є події сьогодення;

- геополітичне полягає в тому, що географічне розташування росії робить практично неминучим конфлікт із Заходом, а розташування України робить з неї об’єкт геополітичної боротьби.

Професор Зайцев зазначає, що в росії можна розглядати дві культури – телеглядачів і користувачів інтернету, які майже не перетинаються. Якщо перша повністю сприймає путінську пропаганду і перебуває під її впливом, то культура інтернет-користувачів більш розрізнена. Однак на сьогодні, за даними соціологічних досліджень, спостерігається підозріле і вороже ставлення до Заходу, і в цьому контексті відповідне ставлення до України, характерне для більшості росіян.

Про це свідчать слова Дениса Волкова, керівника однієї з найбільших дослідницьких організацій на території росії «Левада-центр». Він зазначає, що вороже ставлення росіян до Заходу – це беззаперечна константа, яка існувала в них завжди. Зокрема, на думку Дениса Волкова, найбільше росіян травмувало те, що коли був радянський союз, то з ним рахувалися. А тепер, коли є росія, то «на неї навіть не зважають. Ідуть і роблять, що хочуть». Відтак санкції проти рф лише пітвердили це неприязне ставлення росіян до західних країн, яке, за даними соціологічних опитувань, існує з середини 1990-х. Однак, на застереження професора Зайцева, з історичної точки зору таке вороже ставлення росії має значно глибші корені. Постає питання – відколи?

Якщо приймати теорію цивілізацій, виникає логічний висновок – що з того моменту, коли з’являється російська версія православної чи східнохристиянської цивілізації. Саме звідси починається конфлікт цивілізації зі західним християнством.

Між тим Олександр Зайцев розкрив значення термінів «іродіанство» та «золотизм», введені у науковий дискурс істориком Арнольдом Тойнбі. За його теорією, певна цивілізація, зіштовхнувшись із сильнішим суспільством, яке загрожує її поглинути, може обрати два варіанти відповідей, взятих з історії Юдеї на межі нашої ери:

- Іродіанство (повна інтеграція) полягає в необхідності взяти на озброєння те, що робить супротивника сильнішим, тобто інтегруватися в суспільство, яке становить загрозу.

- Золотизм – ревно оберігати свою спадщину і культуру від будь-яких зазіхань Заходу.

Звідси бачимо, що росія обрала іродіанський шлях, що проявилося у вестернізації Росії ще з XVII століття. Так, на думку Олександра Зайцева, починаючи з реформ Петра І, росія брала на озброєння західні технології, освіту, науку не з метою інтеграції, а задля зміцнення свого арсеналу, аби використати ці аспекти для боротьби із супротивником.

"Я би датував початок осмислення протистояння росії і Європи саме в таких категоріях, як протистояння двох світів, 1830–1831 роками. Це часи польського повстання. Частина російської еліти реагує на нього як на зазіхання Заходу проти росії. Це було викликано тим, що громадська думка Європи загалом була на боці польських повстанців, що страшенно дратувало представників російської еліти", – каже Олександр Зайцев.

Як приклад викладач наводить творчість російських класиків. Приміром, Пушкін, який у молодості був другом декабристів, пише у листах, що озлоблена Європа поки нападає на Росію не зброєю, а щоденним скаженим наклепом. У вірші «Наклепникам росії» є ряд ідей про те, що боротьба росії з Польщею є, так би мовити, нашою сімейною справою, і Захід не має втручатися у внутрішній спір слов’ян. Якщо він це зробить – його зустрінуть «штиками», поля росії вкриють гробами західних солдатів.

Зокрема Пушкін був не лише ідеологом протистояння Європи і росії, а одним із перших ідейних борців проти українського самостійництва, причім задовго до того, як це самостійництво виникло. У своїй поемі «Полтава» Пушкін розглядав героя Івана Мазепу як зрадника росії і вітав Петра І, який придушив ті рухи.

Загалом самостійність і незалежність України, як досі вважає путін, є штучно створеною Леніним і більшовиками. Ідея того, що існування України – це щось неприродне, проходить через російську антизахідну думку з початку ХХ століття (Першої світової війни), закінчуючи сучасністю.

Те саме простежується і в ставленні до Європи. Дмитро Донцов (теоретик та ідеолог українського націоналізму) вважав, що росія, в силу своєї природи, мусить боротися з «бацилами» лібералізму, демократії, правами і свободами, які приходять до неї із Заходу. Інакше рф та її державний механізм розвалиться. Більше того, боротьба з цими «бацилами» відбувається не лише на території росії. Ці збудники росіяни намагаються також знищити на Заході шляхом розширення сфери впливу.

Звідси стає зрозумілим, що державний переворот у росії чи усунення путіна не вирішать всієї справи, бо глибинні причини конфлікту усувати доведеться ще довго. Зокрема Дмитро Донцов вважав, що росія – це така сутність, яка ніколи не зміниться, про що свідчить історія. До кінця своїх днів він був переконаний, що ця зміна неможлива, «доки всі ікла й пазурі не будуть вирвані в московської гієни», доти вона буде загрожувати Україні.

Тому на сьогоднішній день усе, що може зробити Україна, – це боротися з росією, відмежовуватись від неї і намагатися зберегти союз та єдність із Заходом. На думку Олександра Зайцева, немає безнадійних націй, тому на далеку перспективу потрібно сприяти зміні росії.

"Безперечно, російська федерація залишається для нас ворогом. Але ті опозиційні, демократичні та ліберальні елементи (тобто притомні росіяни), які там зараз є, повинні взяти гору на нашу підтримку. Це буде єдиним порятунком, який може ліквідувати давню загрозу для України", – наголосив Олександр Зайцев.