де ж ваш син? в Україні воює?
під Гостомелем чи в Ірпені?
в зимнім танку чи в шанці ночує
чи згорів у пекельнім вогні?
що ж йому український чорнозем
поробив – що він в’їхав сюди
залишивши сибірські морози
астраханські заплави й степи?
в нас молочнії ріки й кисільні
береги – в нас зчорніла земля
нас Шевченко словами засіяв
він сказав що сем’я це сім’я
то чого ж це ваш Коля чи Ваня
убиває грабує й палить
зизо зирка на київські бані
й на камінне мовчання століть?
то чого ж ви не крикнете: сину
поки він ще ковтає сухпай
не вези цю цистерну з бензином
у росію бери повертай
вам же скніти в пропащій родіні
вашій й Вані – єдрьона вош
звісно Ваню не пальцем роблено
але чим невідомо також
ваші риси мигнуть азіатськими
то очима – немов в кобилиць –
то горами й степами кипчацькими
що змішались із кров’ю колись
з Іоаном святим й Параскевами
хресним ходом навіщо й куди
ув ушанках – з подертими кедами
вас ведуть ваші тлусті попи
звісно тьма вас – і вас безмірно
звісно тисячі ваших Вань
входять мірно із русскім міром
залишаючи безмір страждань
то ж ваш карб на чолі – Гостомель
Маріуполь – ваш карб поміж брів
за Шевченком: ні титли ні коми...
ні Дніпра при Чернечій горі...
26.03.2022