Російськомовна Україна

Володимир В'ятрович

Російськомовна Україна необхідна ворогу і смертельно небезпечна для українців.

Те, що в Україні частина людей розмовляють російською мовою, Росія намагається використати як «доказ», що ми з росіянами — «один народ», а українська держава — штучна.

Але насправді цей факт має протилежне значення.

Поширення російської мови в Україні — результат імперської політики Росії. Імперська влада системно і послідовно витісняла українську мову з ужитку, починаючи з 18 століття. За допомогою політики русифікації намагались сформувати «общерускій» (а пізніше — «совєтскій») народ. Якби їм це вдалось, якби імперія таки змогла знищити нашу мову, України б уже не було як незалежного суб’єкта.

Але українська мова стала мовою літератури, увійшла до громадсько-політичного життя, утримувала позиції як розмовна. Саме це дозволило українцям у 19 — на початку 20 століття усвідомити себе єдиним народом. І це усвідомлення зробило можливим створення української держави.

Так само було у поляків, фінів, литовців, грузинів… Більшість сучасних європейських держав і всі без винятку держави Східної Європи створені перш за все на ґрунті спільної мови. Кілька винятків, на які любить посилатися російська пропаганда, лише підкреслюють правило.

Русифікація України перетворила б її не на Швейцарію, а на Білорусь. А потім на частину Росії. Бо імперія не допускає співіснування двох мов — вона хоче придушити українську. Імперія хоче повністю замінити її російською мовою, а відтак — їхніми сенсами.

Ми зараз бачимо, як російські бомби нищать наші міста і села, зрівнюють їх із землею за відмову скоритись. Те саме Росія століттями чинила з нашою мовою. Знищувала, щоб каменя на камені не лишилось.

Ще 100 років тому Таганрог чи Білгород з околицями були частиною українського Приазов’я чи Слобожанщини. Але тотальна русифікація перетворила нащадків тамтешніх українців на частину російського народу, який вторгся у наші домівки.

І після падіння СССР Росія не припиняла русифікації незалежної України. Через російськомовні медіа, фільми, музику, через перешкоди у відкритті українських шкіл, через русифікаторський закон Ківалова-Колесніченка.

Улюблена маніпуляція тих, хто просуває російські наративи, — про російськомовних бійців, які захищають Україну. Мовляв, боротьба проти русифікації принижує їх. Це абсурдна постановка питання. Україна — вільна держава, і ніхто в нас не обмежує мови приватного спілкування. Але мова публічна, мова як складова української держави, культури є українською для всіх, хто воює за Україну. Так є зараз і так було з 2014 року, коли воїни всіх національностей, якою б мовою вони не розмовляли, встали в обороні України від русского міра.

Русифікація цілиться у самі основи нашої держави. Закон про мову базується на простому принципі: повна свобода вибору мови приватного спілкування і максимальний захист української мови в усіх публічних сферах. Такий підхід підтримує абсолютна більшість українців. В тому числі — ті, хто в побуті розмовляє російською. Зміцнення позицій української мови по всій країні стало одним із чинників, які зробили наш народ згуртованим.

Саме з цим згуртованим народом зіткнулися російські загарбники. Саме цю єдність вони хотіли б зруйнувати. Не випадково однією з ключових вимог їхнього ультиматуму є «защіта русского язика». Що насправді означає знищення української мови, а відтак — української нації. Тому жодних компромісів у цьому питанні не буде. Бо мова — наша зброя у війні за українську незалежність. Ми відженемо російську армію за межі України і триматимемо кордони, в тому числі мовні.

Щоб русскій мір не мав тут більше жодного шансу.