Персоніфікована війна

У минулому столітті були сакралізовані безіменні герої. В сучасній реальності кожна подія має прив'язані до себе прізвище, ім'я, по батькові і решту біографічних та антропоморфічних даних. Огляд подій тижня.

Інтеграція тижня

"Ми чекали цього 30 років. Сьогодні я підписав заявку на членство України у Європейському Союзі. Ми вибороли своє право бути разом з усіма у Європі. Заявка вже доставлена у Брюссель, офіційно зареєстрована. Час настав", – сказав Володимир Зеленський у перший день весни. У якихось інших умовах такий крок Президента України і влади в цілому обговорювався б довго і скурпульозно, але зараз війна, і реальний євроінтеграційний крок був сприйнятий тими, хто його взагалі зауважив, стримано оптимістично.

Документ, яким дано старт реальному просуванню нашої країни до цивілізованого світу, підписували Президент, Голова Верховної Ради і прем'єр-міністр, але Зеленський взяв у процесі партію соло і справився з нею дуже по-дорослому.

У контексті "єврозаявки" знову з'явився термін "турборежим", і офіційний Київ має впевненість, що дуже важкі на підйом брюссельські бюрократи рухатимуться не в притаманному для них загальмованому темпі. Перші кроки вони вже зробили – Європарламент без драматичних пауз прийняв заявку України на вступ до Євросоюзу і розпочав спеціальну процедуру вступу.

Крім того, оптимізму на сьогоднішньому етапі руху до ЄС надають навіть не слова президента Польщі Анджея Дуди: «Статус кандидата має бути надано негайно, а переговори про членство слід розпочати невідкладно після цього. Україна також має отримати доступ до коштів ЄС на відбудову», а те, що одіозні (і цілком заслужено) для українців президент Чехії Мілош Земан і глава МЗС Угорщини Петер Сійярто цілковито підтримали наші євроінтеграційні наміри.

Небо тижня

Проте, коли "колективний Захід" впритул наближується до війни, то все виявляється набагато складніше. Після обстрілу росіянами Вінниці Зеленський майже волав до партнерів з НАТО: "Закрийте небо над Україною. Закрийте для всіх російських ракет, бойової авіації, для всіх цих терористів. Зробіть гуманітарну повітряну зону. Без ракет, без авіабомб. Ми – люди. І це – ваш гуманітарний обов’язок захищати нас, людей. І ви це можете. Якщо ви цього не зробите, якщо не дасте хоча б літаки, щоб ми могли самі себе захистити, то можна зробити тільки один висновок: ви також хочете, щоб нас дуже повільно убивали. Це відповідальність також світових політиків, західних лідерів. Від сьогодні і назавжди".

Те, що ефекту від такого крику душі українського президента буде мало, раніше пояснив Генсек НАТО Єнс Столтенберг: "Ми розуміємо відчай, але ми також віримо, що якщо ми це ("закрите небо" над Україною, – Z) зробимо, це у підсумку може призвести до повномасштабної війни у Європі із залученням великої кількості країн і призведе до набагато більших людських страждань. Це причина, чому ми ухвалили це болісне рішення, щоб застосувати важкі санкції, надати значну підтримку, посилити підтримку, але водночас без залучення сил НАТО безпосередньо у конфлікт в Україні, ні на суходолі, ні у повітряному просторі".

Турботою за життя європейців пояснила згодом відмову від закриття повітряного простору закордонних справ ФРН Анналена Бербок. "Це означало б, що літаки НАТО будуть обстрілювати російські літаки, це означало б пряму участь НАТО в конфлікті... У нас є відповідальність за захист власного населення", – сказала вона.

Зеленському залишилося лише сказати: "Усі люди, які загинуть від цього дня, загинуть також і через вас, через вашу слабкість, через вашу роз'єднаність", і сподіватися на "київського привида" та чекати, коли п'яний старлей запустить з Калінінграда "Іскандер" в сторону Гамбурга.

Переговори тижня

Вже на другий день війни радник керівника Офісу Президента України Михайло Подоляк обмовився про можливі (гіпотетично) переговори президентів України і РФ: "Це буде, перш за все, детальна розмова про мир і припинення вогню. Нейтральний статус з виразним пакетом гарантій з безпеки – опція, яка також, можливо, буде на столі". А вже через кілька днів у білоруському Гомелі перемовини таки відбулися, але брали в них участь з обидвох сторін не перші особи, а діячі трохи меншого рангу, зокрема той-таки Подоляк.

Протягом тижня зустрічалися двічі, подробиць не розголошували, на широкий загал виносили тільки те, що українська сторона вимагає насамперед "зелених коридорів" для евакуації цивільного населення з зони бойових дій, а потім виведення окупантів з усієї території України включно з ОРДЛО і Кримом. Окупанти качали права про демілітаризацію, денацифікацію, особливий статус тих ж ОРДЛО і згаданий радником шефа ОП "нейтральний статус".

Поки що стосовно можливого майбутнього "нейтрального статусу" акуратно бадають грунт у медіа (під час телемарафону тему трохи порушила для багатьох одіозна телеведуча Наталія Мосейчук) на предмет, чи "схаває піпл".

Окремо від переговорного процесу стояла історія зі смертю одного з учасників заходів Дениса Кірєєва. Спершу в Telegram-каналах з'явилась інформація про те, що колишнього члена наглядової ради "Укрексімбанку" і так само колишнього першого заступника голови правління "Ощадбанку", який брав участь у першій гомельській зустрічі, вбили працівники СБУ під час затримання за підозрою в співпраці з окупантами. Інформацію можна було б пропустити повз вуха, бо тиражував її Telegram-канал Олександра Дубінського, що автоматично ставить на повідомленні тавро "фейк". Проте невдовзі Головне управління розвідки Міноборони України заявило, що член української делегації на переговорах з РФ Денис Кірєєв був їхнім співробітником і загинув під час спецзавдання. Разом з ним загинули, за повідомленням ГУР, ще двоє розвідників, які, як наголосили в Управлінні, "Загинули, захищаючи Україну". Що це було – достеменно взнають, можливо, наступні покоління, а черговий раунд переговорів заплановано на 7 березня.

Атавізми тижня

Апокаліпсис, який РФ підготувала Україні, за канонами жанру, не міг обійтися без зомбі. Відносно давній вкид про те, що новим президентом (читай – гауляйтером) в Києві Кремль бачить Мураєва (потім Царьова), не мав резонансу, бо ті персонажі забуті навіть тими, хто колись мав нещастя про них щось знати. Ідея про повернення в президентську іпостась Віктора Януковича – безглузда до непристойності, але зважаючи на те, що епідемія коронавірусу в РФ успішно витіснена пошестю шизофренії, то і в неї повірити можна.

Почувши, що росіяни завезли вічно легітимного в Білорусь і звідти нібито десантують його на печерські пагорби, збудився невгамовний Нестор Шуфрич і нагадав "рускому міру" про своє існування. Оригінальним Нестор Іванович не був, бо знову відгріб в писок. Причиною стало невгамовне бажання нардепа фотографуватися на фоні позицій Тероборони. Тепер Шуфрич має традиційно деформовану фізіономію, кримінальне провадження і такі самі, як Янукович, шанси стати президентом. Коли у сценаристів подібних буфонад закінчиться фантазія, буде підключено Киву.