накине повітря зі саквами
на пологі горби плечей
прощальний Григорій Савич
підходить уже до дверей
у нього сопілка з флейтою
чорна земля Чорнух
голос – як риска крейдяна
письмо – золотавий пух
бджола – господиня пасіки
мандрівка – під шкірою стіп
від Водохреща до Спасівки
ловець невловимих світів
шукач рівноваги й поетики
самотностей – смислів – причин
саду божественних – все-таки
симфоній майбутніх тичин
прощальний – та все ж бароковий
самотній – та все ж один
зі словом й божественним оком
округлий сковородин
бо все тут розходиться колами
і космос круглястий як дім
і вийшовши в світ за околиці
повертаєшся по воді
чомусь не достатньо пояснень
і вказаних нам реченців
Григорій Савич так вчасно
у дверях – спочатку вкінці
04.12.2021