Українське радіо як організатор радіодиктанту національної єдності оприлюднило текст твору, створеного Юрієм Андруховичем і зачитаного ним у прямому етері у вівторок на День писемності та української мови.
Нагадаємо, есей називається "Слідом за пам'яттю". Фрагмент, у котрому описується старий парк і дитячі імпресії, стане початком майбутньої книги Андруховича.
СЛІДОМ ЗА ПАМ'ЯТТЮ
Парк! Як добре, що він у нас був. І не просто був, а буяв, дихав, заманював – такий величезний, розкинутий на незліченних гектарах, невимірний. Кожен із нас, молодших і старших, приходив до нього трохи не з побожним онімінням і завжди відкривав щось таке, що хоча б на пів життя залишиться спомином. Наш парк перевершував будь-який інший, він був чудесним лісом. Він існував поза часом і в позачасі тривав.
Покинутий десь на галявині псевдокитайський павільйон, застиглий танок гіпсових німф довкола рясно порослого асфоделями пагорба, заґратований і напівзавалений каменями лаз у розбійничу печеру… Я міг би тягнути й далі цей перелік моїх тодішніх дивовиж. І всі вони трапилися протягом одного-єдиного літа! Бо кожне моє, як і моїх ровесників, літо минало – ні, пролітало, проносилося! – в парку, в його іноді аж до грудей високій траві.
Хоч найважливіша була осінь. Ви її любите? Якщо ви незлюбили осінь, то вам у дитинстві не пощастило з парком. Таким, як мій, що спершу заливав усього себе червоною й жовтою барвами в цілковитій невичерпності їхніх напівтонів, а відтак поступово скидав ту червінь і жовтину, до решти, дощенту оголюючись на зиму. Тоді-то й наставала пора особливої чуйності: млистими передсвітанковими годинами до парку починали заходити невеликі групи мисливців.
Під час прямого етеру Юрій Андрухович зізнався, що для нього радіодиктант – це "передусім особисте професійне випробування". "Надзвичайно цікаве і оригінальне завдання – створити такий текст і, тим більше, прочитати його в прямому етері. Я сам надзвичайно хвилююся", – поділився Андрухович.
Письменник розповів, що у школі любив диктанти. Але не отримував високих оцінок.
"Я людина складу текстового – людина письма, людина літер, слів, речень. Мені це було цікаво. Іноді це було і нецікаво – тоді, коли диктант був певним чином заідеологізований. Якщо це було занадто по-партійному, то, звичайно, не дуже радісно і приємно було такий диктант писати. Я ніколи не отримував відмінної оцінки, скажу вам щиро. Скажу вам більше: якби я писав нинішній диктант, я б теж не отримав відмінної оцінки", – розповів Андрухович.
Для написання диктанту публічними особами облаштували спеціальну клясу в читальній залі Національної бібліотеки імені Вернадського.
Колишній міністр культури Євген Ніщук розповів, що пропонований твір був цікавим – але складним. І що Андрухович диктував його надто швидко.
"Але я Андруховича знаю. Природа виникнення його асоціації в українському слові мені є дуже близькою, і це було нескладно. Але він занадто швидко це подавав. Таке враження, що він відчував його просто нутром, і він у ритм загнав нас. Ми йому це згадаємо", – пожартував Нищук.
Час для написання диктанту і надсилання готового тексту – астрономічна доба. Роботи приймали онлайн та офлайн. Паперова кореспонденція мусила містити гриф дати надсилання не пізніше 10 листопада.
Надіслані роботи перевірить фахова комісія. Результати оголосять упродовж 1–2 місяців залежно від кількості отриманих листів.
11.11.2021