Команда ГО «Вирій» презентувала в Україні та Польщі проєкт «Стежками предків: Сяніччина», у межах якого створено путівник та віртуальний 3D тур Сяніцьким повітом, де до середини ХХ століття проживали українці, які потім були депортовані в УРСР. Про це повідомила голова «Вирію» Христина Дубницька.
Вона розповіла, що ГО «Вирій» від 2009 року намагається знайомити українців з України з історією депортацій та їхніх родин. У 2021 році завдяки підтримці Українського культурного фонду команда здійснила пошукову експедицію у Сяніцькому повіті, зйомку фото- та відеоматеріалів, які згодом стали основою путівника.
Учасники експедиції знаходили колись існуючі українські села, щоб віднайти свідчення тих часів та нанести дані про них на сучасні карти.
«Ти йдеш лісовою дорогою, зупиняєшся, а тут щось схоже на стару пивницю чи закинуту криницю. Проходиш далі – можеш побачити придорожний хрест або залишки цвинтаря. Відразу думаєш: навіщо туди йти? Проте наша команда була готова долати непрохідні хащі, щоб знайти той один хрест від церкви чи цвинтаря. Бо якщо ми не будемо зберігати це в пам'яті, не будемо про це писати, це зникне. А поки живе пам'ять, ці села будуть існувати. На сторінках нашого путівника – так точно!» – зазначили учасники експедиції.
Для створення мандрівного путівника команда проєкту опрацювала понад 100 джерел. Відтак у ньому описано коротку історію міст та сіл Сяніцького повіту, де до середини ХХ століття проживали українці. Внаслідок депортацій 1944 –1946 років на територію УРСР та операції «Вісла» 1947 року українців змусили покинути ці терени. Лише дуже незначній частині вдалося залишитися на своїх землях, дехто зміг повернутися з півночі та заходу Польщі в середині 1950-х років, відродивши місцеве українське життя. Проте абсолютна більшість депортованих українців залишилася на території УРСР, в сучасних Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській областях: шлях на рідні землі був для них закритий назавжди.
Згідно зі списками, складеними комісією з переселення, із Сяніцького повіту до УРСР мало бути депортовано 49 749 українців. Більшість тих, хто підлягав депортації, проживали у південній частині повіту (ґміни Команча, Щавне, Яслиська, Буківсько), а також у сільських місцевостях довкола Сянока і в східній ґміні Мриголод. Влада Польщі та СРСР задумувала акцію як добровільну, однак українці, що століттями жили і господарювали у своєму краї, не мали наміру залишати рідні домівки. Тому депортація була насильницькою, тривала майже два роки і часто супроводжувалася кривавими подіями. В Україні сьогодні є щонайменше три покоління, для яких це не лише сторінка в історії, а й особиста трагедія.
Окрім друкованої версії, команда проєкту підготувала онлайн-версію путівника «Стежками предків: Сяніцький повіт», яку можна оглянути за посиланням.
Також під час згадуваної експедиції працівники компанії «Skeiron» відзняла аеро 3D панорами 20 об’єктів, на основі чого сформували віртуальний тур Сяніччиною. Це незвичні панорами, адже вони промарковані інфографікою, де подаються статистичні дані конкретних сіл станом на 1785 та 1939 роки. Повний віртуальний 3D тур з 20-ма панорамами можна оглянути за посиланням.
На карти Google нанесні дані про існування згадуваних окремих населених пунктів. На сучасних панорамах протрасовані межі сіл згідно з польськими картами 1938 року. Тепер у Google Maps можна «політати» навколо об’єктів, що промарковані логотипом «Стежками предків».
Нагадаємо, за рішенням Верховної Ради від 2019 року, у другу неділя вересня на державному рівні вшановують роковини депортації – примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 роках.
Фото facebook.com/vyriy.ua
05.10.2021