Виставка «Технології і чуттєве»

Десять мистецьких проєктів виставки «Технології та чуттєве» у просторі LEM Station захопили б самого Станіслава Лема, століттю якого присвячений цьогорічний фестиваль ТЕТРАМАТИКА у Львові: митці перетворюють рух на звук, звук — на зображення, а «діалоги» зі штучним інтелектом іронічно провокують до нового погляду на звичне.

Фестиваль ТЕТРАМАТИКА триває: до 17 жовтня можна відвідати низку перформансів від учасників фестивалю, у тому числі — заключний перформанс від засновників проєкту, Мистецької групи НУРТ.

 28 вересня у рамках фестивалю ТЕТРАМАТИКА презентують свої персональні аудіовізуальні твори на Lem Station, інспіровані творчістю Станіслава Лема, Артур Ліс [PL] — «Homos Anthropos або жахливий Блідоликий» та Пьотр Мадей [PL] — «GOLEM 2021». а у середу, 29 вересня о куратори проведуть заключну екскурсію виставкою«Технології та чуттєве». Після ТЕТРАМАТИКИ «Лемівську» тему продовжать Футурологічним конґресом (1-3 жовтня, організатори LEM Station).

Гостями ТЕТРАМАТИКИ 2021 стали  митці з Австрії, Болгарії, Греції, Кіпру, Польщі, США, Тайваню, України, та Франції. Ряд робіт було створено спеціально для Фестивалю.

Головний виставковий проєкт ТЕТРАМАТИКИ, «Технології та чуттєве» розташували в основному просторі фестивалю — інноваційно-креативному центрі Lem Station. Кураторами виставки є співзасновники фестивалю композитор Остап Мануляк та художник Михайло Барабаш. З нагоди відкриття виставки  на експозиції відбувся музичний перформанс Мехмета Чан Озера – багатогранного та досвідченого композитора з Туреччини, музика якого поєднує традиційні музичні елементи з електроакустичною музикою.

Автори ТЕТРАМАТИКИ вишукують нову мову говоріння про виклики сучасності, прислухаючись до макро- і мікросвітів, звертаючись до джерел таких різних як глибокий космос і звучання протуберанців — або, навпаки, тиха «мова» лактобактерій, комах, ледь помітний шерхіт олівця по паперу. У їхніх роботах рух перетворюється на звук, звук — на зображення, а «діалоги» зі штучним інтелектом іронічно провокують глядача до нового погляду на звичне.

"Технології і Чуттєве" як тема ТЕТРАМАТИКИ 2021 продовжує роботу попередніх фестивалів (2019: Людський чинник у технологіях, Human Aspect). І хоч ці поняття зазвичай сприймаються як антоніми, саме у напрузі і діалозі між ними виникає поле для досліджень цьогорічного фестивалю.

Технології та чуттєве 

Чуття, відчуття, чуттєве — слова які сприймаються як антоніми до технології чи техногенності. В українській мові вживаємо слово «чути» насамперед на позначення слухового сприйняття звуків, однак те ж саме слово використовується часом у контексті сприйняття запахів, тактильного відчуття і пропріоцепції. Подібна взаємозамінність лексики, пов’язаної із сенсорикою, спостерігається часто і в інших мовах, що очевидно є віддзеркаленням природної синестезії в сприйнятті світу.

Проблематика чуттєвої взаємодії зі світом за посередництвом технології та емоційної взаємодії із технологією нуртують в мистецьких, наукових, філософських і навіть маскультових середовищах протягом багатьох століть. З одного боку, творці та мислителі розглядають технології як бар’єр для нашого повноцінного спілкування. Екран комп’ютера, який діти намагаються обійняти, коли на ньому під час відеодзвінка з’являється їхня бабуся, як пишуть Марліс де Мунк і Паскаль Ґілен, і маловартісна субститутність такого спілкування, — швидко їх розчаровує. Ендрю М. Кокс пише про колапс цифрових технологій перед “цінністю та змістом у щоденному, матеріальному, втіленому світі” . З іншого боку, Бруно Латур і послідовники акторно-мережевої теорії звертають увагу на те, що технології є активними учасниками соціальних стосунків. Багато з нас описують процеси, які відбуваються в нашому організмі (особливо когнітивні процеси), базуючись на будові комп’ютерів. Ми вже звично говоримо про наш мозок як про хард-диск чи оперативну пам’ять.

Пандемія спричинила глобальні зміни у взаємодії/спілкуванні людства із технологіями, та в багатьох випадках змінила також ставлення до технології, увиразнивши чи то сентиментальну анімізацію ґаджетів, чи навпаки їх емоційне відторгнення і прагнення дотику/живого контакту, навіть незважаючи на небезпеку. Те, що в текстах мислителів існувало в категорії можливого, стало усвідомленою, осутненою реальністю.

Дотик до екрану, чи більш ілюзорний дотик до технології, розкриває також нові горизонти. Технологія стає ауґментацією нашого тіла і дозволяє відчути, побачити і пережити те, що на щодень, без допомоги технології, ми досвідчити не здатні.

Основна виставка складається з десяти проєктів, які поєднують зображення, звук, дію та інтеракцію з глядачем.

Так, наприклад, інтерактивна інсталяція Verbova (Остап Костюк, Любов Плавська, Тетяна Хорошун, Яна Шлябанська — Україна) запрошує відвідувачів творити власну композицію, обираючи свій неповторний шлях руху через інсталяцію, і таким чином розвивати звуковий матеріал у відкритій формі. Вона складається з дерев'яних дощок, розкладених у формі кола на підлозі, і коли глядач ступає на них, вони видають звуки — записані у київському Голосіївському лісі й оцифровані. Митці вже не мають впливу на кінцевий результат, усе залежить від співдії глядачів.

У проєкті «Кіпр як ШІ (штучний інтелект) це бачив: Переосмислення колоніального погляду» кіпрських художників Алексії Ахіллеос та Маріноса Куцоміхаліса глядач за допомогою мобільного додатку може відобразити власне уявлення про колоніальне минуле Кіпру та поміркувати над своєю візією: гібридна система штучного інтелекту використовує колоніальні довідники та набір зображень. Так художники пропонують переглянути історичні відносини між колонізатором та колонізованим, генеруючи альтернативну колоніальну розповідь як тактику повернення свободи волі з точки зору місцевих мешканців.

З обмеженого звукового матеріалу на основі частот, які генерують лактобактерії, або які впливають на їхній розвиток, відвідувачі можуть реалізувати власний «концерт для лактобактерій» в інсталяції польської мисткині Ніни Шукали «Мікробіологічний звуковий пейзаж». Ніна пропонує подивитись на людський організм як на колектив, що існує в симбіозі із бактеріальними мікроорганізмами, пізнати ці «стосунки» та винайти спосіб «спілкування». Беручи до уваги фізичні особливості бактерій, художниця «торкається» до них за допомогою різних частот, і їхня реакція стає візуальною, звуковою та ультразвуковою.

Натомість в інсталяції Антоні Райжекова (Австрія) та Анджея Васілєвського (Польща) «Біокоін. Дует у самовизначенні» ми вже не маємо контролю над розвитком звукової тканини і те, що звучить, залежить від характеру розвитку колоній бактерій. Бактерії ростуть на двох монетах — російській та українській — у чашці Петрі, заповненій агаром. Нові культури бактерій та грибів будуть показані у збільшеному вигляді як проекції та додатково озвучені за допомогою оптоелектронного звукового інструменту ORGANIC OSCILLATOR.

Французький художник Фаб’єн Зокко в генеративній інсталяції «Теотехнічна деконструкція INC» досліджує мистецький потенціал технологічного аутсорсингу додатків та іншого програмного забезпечення. Граючи на нескінченності можливостей цифрової мережі, він адаптує ікони популярної цифрової культури та віртуальної естетики до створення архітектури, форм чи футуристичних історій. З іронією він ставить під питання наше ставлення до новітніх технологій. В його роботизованій скульптурі вісім роботорук рухаються в уповільненій хореографії та тримають смартфони, які проголошують текст з Біблії, змінюваний алгоритмами в реальному часі.

Юлія Єрьоміна, студентка третього курсу кафедри Актуальних мистецьких практик Львівської національної академії мистецтва (викладач Михайло Барабаш), у творі «Дефект» розглядає можливості роботи людського мозку, а саме його можливостей «бачення». У своїй відеороботі Юлія бавиться з глядачами, приховуючи частину зображення, таким чином стимулює наш мозок «домальовувати» відсутні фрагменти. В ширшому сенсі вона підважує нашу віру в правдивість того, що ми бачимо на власні очі, акцентуючи на тому, що значною мірою ми бачимо те, що хочемо побачити.

Робота американської художниці, композиторки та карільйонерки Джулі Чжу та мисткині Мічіко Тевре «Малювання дихання» ілюструє переосмислення традиційної композиції із завершеною формою, де шумовий матеріал доповнюється нюансною візуальною складовою. Джулі переплітає різні медіа, від муралів та скульптури до перформансу та відео, а також співпрацює з митцями із різних сфер у створенні експериментальних камерних досвідів. Авторки привертають увагу до краси звучання графіту, що торкається паперу. Нині звуки писання та малювання поступились місцем клацанню клавіш і ледь чутному сованню пальців по тачпаду. Записані звуки піддаються маніпуляції та спеціалізації за допомогою комп’ютерно-музичної мови ChucK і звукова краса графіту на папері стає очевидною та просторовою.

Сергій Петлюк в інсталяції «Я не можу звідси вибратися» використовує LED панелі з рухомим текстом і відсилає, з одного боку, до зовнішньої реклами з її візуальною нав’язливістю, а з іншого — до технологій подачі новин, в яких часто безперервний потік інформації показаний у вигляді рухомого рядка тексту. Та, на відміну від реклами чи новин, даний текст не несе жодного додаткового повідомлення, крім одного простого виразу двома мовами: «Я не можу звідси вибратися». Текст, що рухається по умовній замкненій кривій траєкторії, не змінюється, а безкінечно повторюється. У контексті глобального переходу людства в інформаційну (цифрову) еру, в якій стираються межі реального та цифрового світу, і в якій все важче повертатися (вибиратися) з реальності цифрової назад до звичайної, вираз «Я не можу звідси вибратися» набирає тривожно-іронічних барв.

Художник із Тайваню Тсай Бінг Хуа презентує інтерактивну інсталяцію «Рій комах II»: ми бачимо віртуальних комах, риси та поведінка яких нагадують природні створіння. Комашки скупчуються навколо динаміка, їхні форми та звуки, які вони видають, запрограмовані художником. Глядач може взаємодіяти з цим роєм, говорячи в мікрофон (інтерактивний інтерфейс), дихаючи, постукуючи, або в інший вигадливий індивідуальний спосіб, щоб розворушити рій комах.

Віталій Шупляк у своїй відеороботі «Hot screen» фокусує нашу увагу на стосунках між реальним і віртуальним світами. Він говорить про «глобальну цифрову міграцію» — наш перехід зі світу реального у віртуальний, про те, чи вона відбувається добровільно з нашого боку, і те, як ми все більше прив'язуємось до пристроїв і віддаляємось від природного, органічного, матеріального світу. Коли ми дивимось в екран, екран дивиться в нас. Переплетені образи втручаються у простори без людей; можливо їх можна назвати сюрреалістичними, створеними зумисно, щоб унаочнити напругу між уявним та реальним.

Інсталяція «Св.Себастьян» Михайла Барабаша (UA), одного з кураторів та співзасновників фестивалю, — це 4 монітори у формі літери Т. Тіло людини (святого Себастьяна, такого популярного у світовій історії мистецтва) ніби левітує у повітрі. Глядачеві пропонується «зробити постріл», але він/вона має прийняти цю можливість або заперечити. Навіть якщо глядач/-ка приймає цю пропозицію, через кілька секунд Себастьян повертається до неушкодженого стану. Тобто, ця взаємодія не має очевидних наслідків, не залишає слідів навіть на віртуальному тілі мученика — лише підштовхує помислити ситуацію, коли такий вибір існує. Так художник вказує на хиткість меж толерування насильства у суспільстві в залежності від власних інтересів та бажань.

Довідка:

Мистецькі твори та практики, що їх з 2013 року презентує в Україні фестиваль ТЕТРАМАТИКА, працюють принципово у полі експерименту: випробовують межі можливостей сучасного мистецтва у співдії з ІТ.

ТЕТРАМАТИКА 2021 реалізується за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради.

Організатори: Мистецьке об’єднання НУРТ.

Остап Мануляк, співкуратор та співзасновник ТЕТРАМАТИКИ — композитор, музиколог, аранжувальник, виконавець. Навчався на кафедрі композиції Львівської державної музичної академії ім. М. В. Лисенка (композиція — клас проф. В.Камінського, інструментування — клас проф. М.Скорика). У 2005 році здобув ступінь магістра, захистивши працю на тему сучасної української духовної музики. Двічі стипендіат програми Gaude Polonia. У 2006 навчався композиції у проф.Збіґнєва Буярського у Краківській музичній академії. У 2011 стажувався у Студії електроакустичної музики (SME) Краківської музичної академії та навчався у професора Марека Холонєвського. У 2018-19 році, як стипендіат Програми Фулбрайта, реалізував свій проект у Центрі комп’ютерних досліджень музики та акустики Стенфордського Університету (Каліфорнія, США). Лавреат Премії імені Левка Ревуцького (2010) та Премії імені Миколи Леонтовича (2020) в галузі композиції. Остап Мануляк є співзасновником Мистецького об’єднання НУРТ, директором Фестивалю електроакустичної музики VOX ELECTRONICA та керівником Експериментальної освітньої студії електроакустичної музики (EESEM) при Львівській національній музичній академії імені М.В.Лисенка. Під час фестивалю ТЕТРАМАТИКА 2021 Остап виступатиме як учасник Мистецької групи “НУРТ” [UA] разом з Михайлом Барабашом та Юрієм Булкою 17 жовтня на LEMStation (вул. Дмитра Вітовського, 57).

Михайло Барабаш,  співкуратор та співзасновник ТЕТРАМАТИКИ — викладач, куратор, міждисциплінарний митець, який працює на межі різних жанрів: нових медіа, інсталяції, живопису, перформансу, ленд-арту, графіки. Навчався в Львівській національній академії мистецтв (кафедра монументального живопису), і сьогодні викладає на кафедрі Актуальні мистецькі практики ЛНАМ. Двічі (2011, 2016) стипендіат програми «Gaude Polonia» Міністерства культури Республіки Польща. Співорганізатор й учасник Мистецького об’єднання «НУРТ». Організатор та куратор Фестивалю аудіовізуального мистецтва "ТЕТРАМАТИКА" (Львів, 2013, 2015, 2017, 2019, 2021), Мистецького проекту "Сакральний простір" (Львів, 2012-2020, Тернопіль, 2017), "Ментальна гра" (Познань, Польща, 2016), "Маска. LEM" (Львів, 2016) та інших. В основному виставковому проєкті Михайло Барабаш представив свою нову роботу — «Святий Себастьян». Цей інтерактивний мультимедійний твір є спробою розкрити потенціал цифрових технологій в мистецькому оприявленні духовних пережиттів та феноменів.

Партнери проєкту: Lem Station, Центр міської історії, РадіоГараж, Львів — місто літератури ЮНЕСКО, Студія EESEM ЛНМА імені М.В.Лисенка, Кафедра Актуальні мистецькі практики ЛНАМ, Студія електроакустичної музики Краківської музичної академії, Польський Інститут, Французький Інститут, Австрійська програма академічних обмінів OeAD, Фестиваль AudioArt, місто Краків.

Повна програма фестивалю http://www.tetramatyka.org.ua/program