Розрахунки фахівця з електоральної статистики Сєрґєя Шпількіна, автора резонансних публікацій про фальсифікації на російських виборах попередніх років, свідчать, що за партію Путіна проголосували тільки 27,5 млн виборців з 109,2 млн зареєстрованих; майже 14 млн голосів їй "домалювали" – фальсифікація сягнула 50%. На минулих президентських виборах Путіну, за статистичними оцінками, докинули 10 млн голосів.
Давно відомо, що показники, включені в офіційну електоральну звітність, зазнають маніпуляцій і підробок. Можна припустити: поява слідів маніпуляцій у певному пункті є ознакою того, що він служить звітним показником якоїсь системи. У випадку російських виборів вразливими для маніпуляцій параметрами є фреквенція і результат адміністративно підтримуваного кандидата (А-кандидата). Фальсифікація російських виборів проявляється в появі аномальної (з дуже високою статистичною значущістю) кількості виборчих дільниць із гарними відсотковими показниками фреквенції та/або результату А-кандидата. Як показує аналіз даних голосування на федеральних виборах 2000-2012 років за виборчими дільницями, ця аномалія вперше проявилася на виборах президента 2004 року і потім зберігалася і посилювалася аж до думських виборів 2011 року. В 2012-му, після масового громадського обурення результатами виборів 2011 р., аномалія дещо ослабла за масштабом і охопленням реґіонів Росії, але збереглася і заторкнула також і думські вибори 2016 р. та президентські 2018 року. Єдиним розумним поясненням появи аномалії можна вважати втручання в результати виборів адміністративного ресурсу на рівні, де відбувається формування та введення дільничних протоколів (тобто на виборчій дільниці або у територіальному виборчкомі).
Паралельно з цією аномалією в тих же реґіонах і в ті ж періоди часу формувалася й інша – поява в розподілі виборчих дільниць за фреквенцією хвоста з боку найвищих фреквенцій з підвищеною часткою голосів за А-кандидата. Розподіл виборчих дільниць за фреквенцією мав у 2003 році практично симетричну дзвоноподібну форму (як на минулих виборах Верховної Ради України), а в наступні роки все більше деформувався в бік високих фреквенцій. Симетрична дзвоноподібна форма розподілу є природною в ситуації, коли на фреквенцію впливає безліч різноспрямованих незалежних факторів. Одностороннє ж розширення розподілу свідчить про появу одного сильного (що перевершує сумарну дію інших) однонаправленого фактора, який до того ж грає на користь А-кандидата. Природно запідозрити, що цей фактор – той самий адміністративний ресурс, який породжує аномалію гарних відсотків.
Найпростіший механізм втручання в результати виборів, який веде одночасно до підвищення фреквенції та зростання відсотка А-кандидата, – це вкидання бюлетенів (або приписування голосів у протоколі) на користь потрібного кандидата. Численні свідоцтва таких дій були зафіксовані в ході президентських виборів 2012 року, коли на дільницях вперше були встановлені камери відеоспостереження.
Вважаючи, що весь хвіст розподілу ділянок за фреквенцією в бік високих показників обумовлений саме додаванням голосів за А-кандидата, можна розрахувати додану кількість голосів через відмінність розподілів голосів за А-кандидата та інших кандидатів у цьому «хвості». При всій спрощеності вихідних припущень (на практиці існують й інші способи модифікації результатів голосування – від перекладання «чужих» бюлетенів у пачку потрібного кандидата до безпосередніх цифр «зі стелі»), цей підхід дає оцінку масштабу маніпуляцій на користь А-кандидата. Для президентських виборів 2004 року такий підхід давав оцінку 8,8 млн зайвих голосів, для 2008 року – приблизно 14,6 млн, 2012 року – приблизно 11,4 млн, 2018 року – приблизно 10 млн.
За цією методикою Сєрґєй Шпількін проаналізував дані свіжих виборів і оприлюднив свої оцінки (за даними з 96 840 дільниць, що охоплюють 99% виборців (107,9 млн зареєстрованих виборців з 109,2 млн за даними ЦВК).
Гістограма голосів за партії за одновідсотковими інтервалами фреквенції, тонка лінія – гістограма голосів за всі партії, крім "Єдиної Росії", масштабована так, щоб збіглася з гістограмою за "Єдину Росію" на початковому фраґменті; припускаючи – строго кажучи, гіпотетично, – що всі фальсифікації за "Єдину Росію" є чистим вкиданням, заштрихована площа показує розмір вкидання.
Результати партій залежно від фреквенції на дільницях, кожна дільниця – набір точок різних кольорів для відповідних партій. Щільне ядро – імовірно, нефальсифіковані дільниці, центр ядра для "Єдиної Росії" визначено методом Minimum Covariance Determinant зі зважуванням дільниць за кількістю виборців і порогом відсікання 50% (відсіяні точки обмежені еліпсом). Відповідно, координати центру ядра для "Єдиної Росії" дають оцінку реальної явки і реального результату ЕР.
На нефальсифікованих дільницях фреквенція в середньому 38% (як в 2016 році), "Єдина Росія" отримує, за двома оцінками, від 31% до 33% (як в 2011 році).
Що цікаво: зменшились (але залишаються значно вищими від порогу значимості) піки в розподілі голосів на круглих числах відсотках (фальсифікатори врахували, що це вираховується і "розсіюють" фальсифікати).
"Зуб" на показнику фреквенції 95% – це московське електронне голосування. Стає зрозумілою технологія електронної фальсифікації: блокування доступу спостерігачам до системи після завершення голосування і після цього провели повторне переголосування за іншого кандидата (методика електронного голосування дозволяє змінювати свій вибір до закінчення голосування), частину (наприклад, 10% в одному з московських округів) електронних бюлетенів не врахували без пояснення причин, зафіксували результати голосування виборців, що не подавали заявок на електронне голосування (15% на цьому ж окрузі). Всі ці зміни блокчейново фіксуються, але доступ до масиву даних незалежним спостерігачам – і навіть членам виборчих коісій – заблоковано.
22.09.2021