Гей, бреніли співи у моїй душі,
Як в похід визвольний вирушали села! —
Клали рівну скибу срібну лемеші
І котилась полем боротьба весела!..
Гомоніли співом ріки й береги,
Зустрічало сонце безліч лиць щасливих,
Тихо і повільно, сповнені снаги,
Ворушились мязи круторогих сивих...
Гречкосійські руки, наче молотки,
Били в земні груди і життя кували,
З мозолів болючих дужої руки
Дивним цвітом мрії ніжні виростали...
І котились луни в міліярди гін,
Чулося Прийдешнє у незнанній силі,
Раптом вдарив на ґвалт наш святочний дзвін
І на кождій скибі стало по могилі...
Простяглися руки міліонно в даль, —
Круторогі сиві у сумній китайці, —
В яругах зелених безрозважний жаль
Скаржиться пoкipнo вічно чулій чайці...
Заніміли співи у моїй душі, —
Скрізь огнем червоним зайнялися ниви, —
Шепчуть по Вкраїні казку комиші,
Як в часи визвольні ми були щасливі...
1921 р., 27/VI. м. Тернопіль.
[Воля, 20.08.1921]
09.09.1921