Чи стане наступним німецьким канцлером соціал-демократ Олаф Шольц? Щонайменше його політична сила впевнено йде до перемоги на виборах до Бундестаґу.
Олаф Шольц
До парламентських виборів у найвпливовішій країні нашого континенту залишається якихось три тижні. Німеччина, як відомо, – парламентська республіка, саме депутати Бундестаґу обирають бундесканцлера і формують уряд. Останні 16 років першу скрипку в цьому процесі грали християнські демократи. Блок Християнсько-демократичний союз/Християнсько-соціальний союз як лідери виборчих перегонів ставили свого канцлера (тобто канцлерку Анґелу Меркель), формували уряд на основі домовленостей з молодшими коаліційними партнерами.
І от все вказує на те, що тепер провідною політичною силою ФРН стане Соціал-демократична партія Німеччини. Ще зовсім недавно вона була в глибокій політичній ямі, здискредитована співпрацею останнього соціал-демократичного канцлера Ґергарда Шрьодера з Кремлем. Ця ганьба висіла важезною гирею на рейтингу СДПН. З колись «великої» партії вона перетворилася на другорядну політичну силу, яка мала конкурувати з «зеленими», «лібералами», «лівими». І навіть близько не дотягалася до консерваторів.
Утім цього року в німецькій партійній демоскопії почали творитися якісь неймовірні речі. Наприклад, у березні-квітні, за результатами опитувань громадської думки, вперше в історії у лідери електоральних симпатій вийшов «Союз-90/Зелені». Очевидно, це сталося на хвилі дискусії про проблеми зміни клімату. Раніше «зелені» ніколи не претендували на першість – і, напевно, самі були ошелешені таким результатом. А співголова партії Анналєна Бербок стала найпопулярнішою кандидаткою на канцлерство в Німеччині (нагадаємо, що Анґела Меркель твердо вирішила піти на політичну емеритуру) – і про неї вже заговорили як про наступну лідерку ФРН. Це нівроку тішило українців, адже пані Бербок консеквентно виступала проти «Північного потоку» і за антиросійські санкції. А ще один співголова «зелених» Роберт Габек навіть висловився за те, щоб Німеччина надала Україні зброю для захисту від російської агресії.
Анналєна Бербок
Утім уже в травні «зелені» здали позиції. І причина все в тій же Анналєні Бербок. Спочатку ЗМІ з'ясували, що вона вчасно не задекларувала свої доходи за 2018–2020 роки, згодом – що деякі пункти, зазначені в її біографії, не відповідають дійсності. Крім того, в її книзі «Зараз. Як ми оновимо нашу країну» (Jetzt. Wie wir unser Land erneuern) виявили плагіат. Існують доволі обґрунтовані підозри, що весь цей компромат «нарили» на Бербок російські спецслужби й у потрібний момент закинули його у німецьку пресу. І це виглядає досить логічним, бо інші реальні кандидати на канцлерство – консерватор Армін Лашет і вже згаданий соціал-демократ Олаф Шольц – досить позитивно ставляться до Росії загалом і до «Північного потоку» зокрема.
Відтак до початку літа блок ХДС/ХСС відновив своє лідерство. Тобто все нібито стало на свої місця. Але не на довго.
Така ситуація тривала до серпня, коли очки несподівано почали набирати соціал-демократи. І це досить дивно, адже СДПН теж є урядовою партією, хоч і «молодшим партнером» консерваторів. Тож негатив (чи позитив) від діяльності уряду мав падати на рейтинги обидвох партій співмірно. Утім чомусь німецький виборець вирішив розділити ці дві політичні сили.
Одна з причин – внутрішньопартійні проблеми християнських демократів. Спершу в ХДС досить довго шукали кандидата на лідера, який мав би заступити Анґелу Меркель. У грудні 2018 року цю посаду обійняла Аннеґрет Крамп-Карренбауер. Утім вже за кілька місяців вона заявила, що не планує претендувати на посаду канцлерки Німеччини. А згодом взагалі відмовилася від посади голови ХДС. Тож у січні 2021 року партію очолив прем'єр-міністр Північного Райну-Вестфалії Армін Лашет – далеко не найпопулярніший політик у Німеччині.
Армін Лашет
Ще був шанс, що кандидатом у канцлери від блоку стане баварець, лідер Християнсько-соціального союзу Маркус Зьодер. Його підтримувала більшість рядових членів блоку, а головне – він є доволі популярним політиком у Німеччині. Утім федеральне правління ХДС/ХСС номінувало в кандидати саме Лашета. Це й потягло партію донизу в соціологічній царині.
Найбільшого рейтингового удару консерватори зазнали під час фатальної повені в землі Північний Райн-Вестфалія. Причому знову ж через Лашета, котрий як прем'єр-міністр цієї федеральної землі разом із президентом країни, соціал-демократом Франком-Вальтером Штайнмаєром відвідав один із районів, що постраждали від стихійного лиха. Камери телеканалів зафіксували, що в той час, як глава держави виступав зі співчуттями, Лашет на задньому плані невимушено сміявся. Кадри облетіли всю Німеччину, викликавши обурення багатьох громадян. Відтоді рейтинг консерваторів почав падати ще стрімкіше, а в соціал-демократів – невпинно зростати.
Також у виборчу гру вступив коронавірус. Донедавна німці були цілком задоволені тим, як уряд на чолі з Меркель вгамував поширення пандемії, як оперативно вакцинує населення. Але в серпні хвороба знову дала про себе знати, статистика захворюваності почала зростати. Це теж не могло не відбитися на рейтингу урядуючих хадеків.
Окрім того, Меркель з її 16-літнім правлінням, наскільки б вдалим воно не було, вже почала набридати німцям. Щось схоже сталося наприкінці 1990-х із Гельмутом Колем, котрий пропрацював на канцлерській посаді рекордних 19 років. І міг би працювати ще – але виборці забажали Шрьодера, аби було «нове обличчя».
От і проблема Лашета полягає в тому, що він у всіх своїх виступах декларував єдине: незмінність чинного курсу Анґели Меркель. А тим часом велика частина виборців хотіли б не лише «нового обличчя», а й «нового початку» у політиці Берліна з багатьох питань внутрішньої і зовнішньої політики. Слоґан Меркель «Ви мене знаєте» тут вже явно не проходив.
А Лашет явно замало зачіпає теми європейської безпеки, НАТО, розвитку ЄУ, цифровізації, демографічної кризи і навіть боротьби зі зміною клімату. Уникає піднімати питання, що робити з Росією, Китаєм, які в Берліна є важелі для подолання міжнародних конфліктів (зокрема й російсько-українського). Хоча й загалом в Німеччині нинішню кампанію вже назвали «передвиборчою боротьбою навколо дрібниць», коли ніхто насправді не висловлює новаторських ідей, не проголошує як не візіонерських, то хоча б програмних промов.
От у цих умовах слабкості решти конкурентів і зумів піднятися 63-річний віце-канцлер і міністр фінансів Олаф Шольц, а заодно й підтягнути свою партію. Ще зовсім недавно соціал-демократів підтримували нещасні 13%, а нині вже цифра зросла до 25 відсотків.
Коли рік тому Шольца обрали претендентом у канцлери від СДПН і він відкрито заявив про намір перемогти на виборах, багато оглядачів покепкувало з його зухвалості. А дарма. СДПН, до речі, стала першою німецькою партією, яка визначилася з претендентом у канцлери, завдяки чому в неї було більше часу для підготовки до виборчої кампанії та гуртування навколо лідера. І Шольц цим добряче скористався. Він так вдало повів свою кампанію, виступаючи за все добре проти всього злого, що навіть віддані прихильники Меркель засумнівалися: а чи не є соціал-демократ Шольц більшим «меркельцем», аніж консерватор Лашет.
29 серпня в етерах німецького телебачення відбулася «тріель» канцлеркандидатів Шольца, Лашета і Бербок. І в перших теледебатах гладачі віддали першість саме Шольцеві. Як свідчать результати опитування, проведеного інститутом Forsa, 36% респондентів вважають саме соціал-демократа переможцем «тріелі». 30% віддали свої голоси кандидатці від «зелених», 25% – претендентові від консервативного блоку. Відтак дебати зміцнили лідерство СДПН.
Погляньмо на результати останніх соціологічних досліджень, опублікованих у четвер, другого вересня. От що нам подає телеканал ARD, на замовлення якого опитування проводив Інститут досліджень громадської думки Infratest dimap.
Майже аналогічні результати репрезентує газета Bild am Sonntag. Опитування громадської думки проводили для видання інституту Insa.
Чи може ситуація ще кардинально змінитися до 26 вересня? Теоретично так, але практично навряд чи. Річ у тому, що тенденція зростання рейтингу соціал-демократів невпинно триває з початку серпня. І графік нікуди не відхиляється.
Чи Шольц в такому разі вже гарантував собі канцлерську посаду? Ще ні. Тобто шанс стати канцлером у нього великий, але не стовідсотковий. Бо все залежить від формату коаліції. Її можуть створити, наприклад, хадеки, «зелені» і ліберали. До такого формату влади в Німеччини заледве не дійшло чотири роки тому – коаліціянти пересварилися через дрібнички. А шанс, що цього разу вдасться домовитися, все ж існує.
