Навіть найзаклопотанішим людям на найвищих посадах варто іноді перечитувати "Охрімову свиту", написану Леонідом Івановичем Глібовим. Щоб не виявитися небораком у "німецькому каптанці". Огляд подій тижня в Україні.
Вердикт тижня
За результатами візиту в Україну Керсті Кальюлайд та інтерв'ю естонської президентки "Європейській правді" київська владна еліта мала б поринути у тяжкий оккіолізм, тобто усвідомити ницість своїх перспектив. "Вступ до ЄС має купу умов. І, відверто, жодна з ваших держав (мова йшла про Україну, Грузію і Молдову, – Z) не виконує критерів членства. Вам знадобиться з 20 років роботи, доки ви дійдете до цієї готовності… Всі три країни мають проблеми з судами. Ви не підходите під вимоги членства в ЄС!" – поставила діагноз Керсті Кальюлайд. Крім того, президентка зізналася, що радить своїм співвітчизникам торгувати з Україною, але не інвестувати в українську економіку, бо "наші люди втрачали тут власність". Відзначивши можливість "дуже швидкого економічного росту" в майбутньому (бо вихована людина), Кальюланд поставила віртуальне "незадовільно" у заліковку України (бо об'єктивна).
Проте офіційний Київ в оккіолізм не впав, зібрав волю в кулак і відповів вустами міністра закордонних справ. "Ми розчаровані такими заявами та вважаємо їх недоречними. Ми довели цю позицію до МЗС Естонії, до посла Естонії в Україні. Вважаємо, що такі речі не повинні лунати від друзів та партнерів", – заявив Дмитро Кулеба. І нагадав: "Трохи більше, ніж 20 років тому західні країни таким самим менторським тоном казали литовцям, латвійцям та естонцям: вам треба 20–30 років до ЄС і НАТО дозріти. Тому, безумовно, мені було дивно чути ці слова від президента Естонії. Я з нею розмовляв до цього, і вона була оптимістичною. Я не знаю, що на неї вплинуло під час інтерв'ю, але ці заяви не відповідають дружньому характеру наших відносин".
Самому Кулебі можна нагадати, що трохи раніше від Кальюлайд віцепрезидент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс казав про європейські перспективи так: "З урахуванням політичної ситуації в ЄС і того, як проходять питання щодо розширення, то так, думаю, що, на жаль, це малоймовірно в найближчі роки". На ці слова єврочиновника в МЗС чомусь не відреагували, але коли хтось нам ще щось закине на тему десятиліть блукань до Європи, то Кулебі (чи тому, хто буде на той час черговим по відмазуванню) можна використати історію з Мойсеєм, який водив євреєв загумінками сорок років. Той патріарх був авторитетнішим географом, ніж усі українські очільники разом взяті, а таки і він мусив помордуватися з пересуванням у просторі та часі.
Наміри тижня
Крім пошуків того, що вплинуло на президентку Естонії під час інтерв'ю, Дмитро Кулеба оголошує інформацію, яка має надихати оптимізмом. «Ми чекаємо з нетерпінням на новий етап співпраці – візит президента Франції в Україну. Міністр Ле Дріан (міністр Європи і закордонних справ Франції, – Z) підтвердив сьогодні намір президента Макрона здійснити такий візит, який стане символічним і знаковим для наших двосторонніх відносин», – повідомив головний вітчизняний дипломат. Точної дати візиту Макрона ні Кулеба, ні Ле Дріан не назвали, але француз прогнозує, що це станеться ще до кінця поточного року.
Добре розпіареного приїзду до Києва канцлерки Німеччини також чекали майже як Божого змилування, але на виході нічого особливо нового, а тим більше корисного Анґела Меркель не сказала. З Макроном історія, швидше за все, повториться – буде пафосно, красиво і безрезультатно. Якщо лише він не надумає спілкуватися з українськими журналістами про нашу євроінтеграцію та їхні інвестиції.
Візит тижня
Свою лепту в міжнародні відносини вніс і Володимир Зеленський. Особливу увагу всі звернули на те, що до Кишинева на святкування тридцятиріччя незалежності Молдови президент України прибув із запізненням, бо місцевий аеропорт потонув у тумані, але були у відвідуванні Молдови й інші цікаві моменти. Крім обговорення з президентом Республіки Молдова Маєю Санду можливості повернення українських енергетичних компаній на молдовський ринок, Зеленський закликав причорноморські держави посилити взаємодію військово-морських сил. Молдова ВМС не має, хоча Зеленський здивував молдован твердженням, що їхня країна так само, як Румунія, має вихід до моря. Але головне – що пані Санду доброзичливо всміхалася українському колезі, хоча ще зовсім недавно Кишинів мав до Києва серйозні претензії з приводу комедії-трилера, який влаштували в Молдові українські тайняки, викрадаючи екссуддю Чауса.
Тепер Володимир Олександрович може цілковито віддатися підготовці до більш далекої подорожі за океан, де зустрінеться не з життєрадісною Маєю, а з заклопотаним по самий вузол краватки Джозефом. Синоптикам треба буде напружитися, щоб визначитися з туманами над Гудзоном і Потомаком, бо звідти в Одесу на дозаправку долетіти буде важко.
Міністри тижня
Оптимізму в Кабінеті Міністрів стало помітно більше. Такий висновок можна зробити, пригадавши, що на старті пандемії коронавірусу один із багатьох міністрів охорони здоров'я Ілля Ємець пророкував масове вимирання пенсіонерів від вуханської зарази. Тепер міністр фінансів Сергій Марченко тішить ще живих і ще не пенсіонерів рекомендацією не розраховувати на пенсію взагалі, якщо немає накопичень у недержавному пенсійному фонді. "Мені сорокалітньому на пенсію за нинішніх умов розраховувати не варто. Тоді два варіанти – або я сам шукаю можливості й відкладаю через НПФ, або створюються умови таких накопичень для всіх громадян. Це потягне фіскальні втрати бюджету, і це всі мають розуміти", – констатував Марченко. У порівнянні з апокаліптичними роздумами Ємця – прогрес очевидний.
Не відставати від підлеглого в продукуванні оптимізму вирішив прем'єр Денис Шмигаль – і зобов'язав міністрів, глав обладміністрацій і Київської міськадміністрації створити нові підприємства або відновити вже існуючі. Інтерес керівника Кабміну викликали підприємства з кількістю працівників від 500 осіб, а для створення чи відновлення треба "розробити інвестиційні проєкти і почати пошук інвесторів з урахуванням режиму "інвестиційної няні". Вийшло, як у радянському анекдоті: "Товаришу прапорщику, зупиніть поїзд. – Поїзд, стій! Раз, два".
Відкритим залишається питання, чи сподівається на пенсію Шмигаль. Йому все-таки сорок п'ять. Може встигнути.