Собаки можуть розпізнати, чи їх навмисне обманюють, чи помилково скеровують у хибному напрямі. Тобто, вони – одні з небагатьох тварин, що в такий спосіб можуть поставити себе на місце іншого, доводить експеримент. У ньому собаки частіше слідували за фальшивими вказівками на заховану їжу, коли людина, яка їх скеровувала, сама вірила у правильність підказки. Як не дивно, але коли завдання виконували тер’єри, то результати були протилежні.
Собаки прекрасно пристосовуються до людей, з котрими живуть: вони розпізнають вираз обличчя, стежать за поглядом, інтерпретують інтонацію та розуміють мову – принаймні кілька слів. Крім того, чотириногі можуть певною мірою здогадуватися, що людина знає, а що – ні: якщо господар не був у приміщенні під час певної події, собака здогадається, що він «не в курсі».
Ця здатність поставити себе на місце іншого – або теорія розуму – розвивається у людських дітей приблизно з 4-річного віку. Як далеко сягає це співпереживання та як впливає на собачу поведінку, дослідили Лукреція Лонардо (Lucrezia Lonardo) з Віденського ветеринарного університету та її колеги, звернувшись до так званого тесту «на хибні переконання» (False-Belief-Test).
До дослідження залучили понад 200 собак різних порід. Спочатку тварини спостерігали за експериментаторкою, що ховала харч в одному з двох контейнерів, а потім науковиця змінювала сховок. Інша особа спостерігала або тільки за першим процесом, або за обома. Потім спостерігач показував собаці на порожній контейнер – ніби намагаючись підказати, де лежить їжа. В одному випадку це було навмисне введення в оману тварини, а в іншому – помилка, що мала під собою припущення спостерігача: не знаючи про заміну сховку, він/вона припускали: їжа все ще розміщена в контейнері А.
Як буде поводитися собака? «Покладаючись тільки на власні спостереження, вона мусила б не зважати на вказівки і вибрати правильний контейнер», – пояснила команда. Аналізуючи реакцію на жести, вчені хотіли з’ясувати, чи собаки розпізнають, що спостерігач в одному випадку знає правду, а в іншому – ні.
Тести засвідчили: понад 60% собак довіряли своїм очам, а не вказівкам експериментатора. Вони обирали правильний контейнер, що містив їжу, навіть тоді, коли людина показувала на інший. Все ж близько 38,5% тварин повірили обману – вони слідували за жестом та пішли до порожнього контейнера, хоч самі бачили, як їжу поклали в інший. Здається, деякі собаки вірять своїм господарям більше, ніж власним спостереженням.
Собака і тест на хибні переконання (False-Belief-Test). Зображення: Lucrezia Lonardo/Clever Dog Lab Vienna.
Цікаво, що серед собак, котрі пішли за хибним жестом, більшість слухалася людини, яка не бачила, як змінили розташування їжі, – повідомили Лонардо та її колеги. Так людину, що помилялася, послухалися 48% собак. Якщо ж тварини бачили, що підказує їм той, хто був присутній під час заміни контейнера, то вірили йому лише у 29% випадків.
Так виявилося, що собаки можуть розпізнавати відмінність між правдивими та фальшивими переконаннями. Тварини реагували по-іншому, коли людина сама вірила в те, що показувала. Отже, собаки можуть зрозуміти переконання людини – інакше кажучи, вони наділені здатністю змінити перспективу і поставити себе на місце іншого.
Несподівано, але собаки реагували цілком інакше, ніж діти або мавпи, котрі радше довірилися б тим, що знали правильну відповідь. Натомість собаки давали змогу керувати тим, що самі помилялися. «Цей результат здивував», – сказав колега Лонардо Людвіґ Губер (Ludwig Huber).
Можливим поясненням було б таке: собаки, розпізнаючи помилку людини, слухаються її з добродушності. Це б узгоджувалося з попередніми дослідженнями, згідно з якими собаки часто намагаються сподобатися своїм господарям, навіть коли краще обізнані. Введення в оману могло натомість викликати у собак підозру, що людина має лихий намір.
Але серед собак знайшовся виняток: на відміну від більшості порід, що довіряли добросовісним людям, тер’єри приймали рішення самостійно. «Вони рідше слідували за жестом і вирішували незалежно – але навіть коли слухалися, реагували інакше, ніж бордер-колі, пойнтер або ретривер», – повідомили Лонардо та її команда.
Науковці пояснюють таке відхилення у поведінці тер’єрів різницею в селекції при розведенні та в призначенні цієї породи: тер’єрів, як і хортів, розводили так, щоб вони, попри вказівки людей, самостійно і незалежно йшли за здобиччю й виконували інші завдання. Натомість бордер-колі й ретривер належать до тих порід, що особливо тісно співпрацюють з людьми. Їх розводять для співпраці. «Можливо, така селекція зробила кооперативні породи більш вправними в розпізнаванні людського обману», – припускають науковці.
Nadja Podbregar
Veterinärmedizinische Universität Wien, 4/08/2021
Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, 2021; doi: 10.1098/rspb.2021.0906;
Зображення: sssss1gmel/ Getty images;
Зображення: Lucrezia Lonardo/Clever Dog Lab Vienna;
Зреферувала С. К.
18.08.2021