Силовий здвиг

Реальність зробила нас товстошкірішими за табун бегемотів, і там, де представник цивілізованого світу починає виривати волосся з різних частин тіла, волаючи "катастрофа, кінець світу", українець суворо посміхається і каже "яка курйозна халепа". Огляд подій тижня в Україні

 

Хорор тижня

 

 

Після демонстрації слоїка, наповненого доларами, викопаного на городі в судді Дніпровського районного суду міста Києва Миколи Чауса, закралася обґрунтована підозра, що сюжет цієї буфонади буде безглуздішим, ніж історія із засіванням грошовими знаками кабінету судді-колядника Зварича.

 

Детективи НАБУ мали намір запакувати Чауса після того, як 9 серпня 2016 року хапнули його на хабарі за винесення вироку в інтересах підсудних. "Ціна питання" становила 150 тисяч доларів. Верховна Рада погодилася на притягнення до відповідальності підозрюваного у хабарництві лише через місяць, але Чаус скористався суддівським імунітетом і зник. Персонаж матеріалізувався в Молдові, де просив, але не отримав політичного притулку. Через чотири роки міністр внутрішніх справ Молдови Павло Войку заявив про викрадення Чауса, а ще пізніше в інтернеті з'явилося відео, де нібито викрадений Чаус заявив про намір повернутися в Україну і спростував інформацію про своє викрадення. Адвокат і родина колишнього носія мантії висловили припущення, що спростування з Чауса витиснули – хто і як витискав, не конкретизувалося.

 

В черговий раз Чаус матеріалізувався без мантії і взагалі без якогось пристойного одягу на території Вінницької області – кажуть, хотів їсти і помитися. Якби далі події розвивалися у якомусь болівудському бойовику, то за такий сценарій брудними митками автора закидала б навіть рідна мама. Але в нашій реальності все зайшло, і якісь співробітники СБУ забирають Миколу Олексійовича у провінційних поліцейських, везуть у невідомому напрямку, за ними женуться детективи НАБУ і слізно просять віддати їм об'єкт перевезення. Чи дали Чаусу вдягти штани і сорочку, встановити не вдалося. Потім довго встановлювалося, де він сам перебуває фізично, і лише після драстичних пошуків адвокат Чауса з'ясував, що його клієнт "не є поки затриманим і знаходиться дійсно під захистом СБУ".

 

Все це мало б викликати гомеричний регіт чи потік обсценної лексики, натомість перипетії з Чаусом стали топ-темою в інформаційному просторі. Тепер із сюжету витискатимуть все можливе, а самому Миколі Олексійовичу особливо перейматися не варто. Згаданий Зварич з тюрми вийшов за "законом Савченко", в пенітенціарній установі написав книги "Mein Kampf in Ukraine", "Суддя комуніст" та "Суддя націоналіст" і мешкає, кажуть, десь на вулиці Тарнавського у Львові.


 

Відставки тижня

 

 

Про напружену обстановку у керівних лавах вітчизняних Збройних сил говорили давно, про аналогічні клопоти в СБУ чутно не було – але у результаті і там, і там сталася масштабна ротація. 28 липня змінили головнокомандувача і начальника Генштабу ЗСУ, голови Служби зовнішньої розвідки, а також командувачів десантно-штурмовими військами ЗСУ та операцією Об'єднаних сил. Тепер посаду головнокамндувача ЗСУ замість Руслана Хомчака займатиме командувач оперативного командування "Північ" Валерій Залужний, а перестановки у військовому відомстві пояснював прессекретар президента України Сергій Никифоров.

 

"З посади йде головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак. Це рішення президента. Володимир Зеленський не сумнівається у патріотизмі, вірності присязі, фаховості Руслана Хомчака, але президент хоче бачити синергію між Міноборони та ЗСУ, а такої синергії, на жаль, ми не бачимо. Бачимо навпаки – конфлікти", – розтлумачив прессекретар.

 

Зміни у Службі безпеки на офіційному рівні не коментувалися. Сайт президента лише опублікував вісім президентських указів про звільнення чи призначення чільних представників керівництва СБУ, що додало інтриги, але не прояснило ситуацію. Найцікавіше виглядала відставка першого заступника голови Служби Руслана Баранецького, якого до того нібито звільняли, що в Офісі президента заперечували, але таки врешті попросили на вихід.

 

Сам президент Зеленський стосовно перестановок у Службі обмежився набором дуже обтічних фраз. «Жодної альтернативи реформі СБУ немає й не буде. Щойно парламент проголосує за реформу, ми маємо почати трансформацію в перший же день, не втрачаючи часу на адаптацію до ухваленого рішення. Уже зараз робота СБУ має посилюватися з урахуванням майбутніх змін. Держава потребує набагато інтенсивнішої діяльності СБУ у виконанні поставлених законом завдань», – анонсував у черговий раз перебудову Зеленський, а на перекурах у коридорах влади почали мляво просторікувати про непросте майбутнє президентового друга дитинства Баканова, який поки що очолює Службу.

 

 

Синяк тижня

 

 

Ідентифікація себе як дебіла у виконанні Тимофія Милованова вже трохи забулася – і аби відповідати задекларованому статусу, радник голови Офісу президента кулеметною чергою спровокував ряд скандалів. Призначення керівника новоствореного Бюро економічної безпеки – справа серйозна, нудна і для рейваху малоперспективна. Але тільки не в Україні. Конкурсна комісія не допустила до конкурсу екссекретаря РНБО Олександра Данилюка, бо його американський диплом Університету Індіани в наших широтах некошерний – на думку комісії, яку очолює Милованов. Милованов, який називає себе другом Данилюка, наступного дня йде привітати того з днем народження – і на відповідній імпрезі заробляє від соленізанта удар в обличчя, що вилилося у синяк під оком. Тимофій констатував, що Олександр нормальна людина, але іноді діє неадекватно – і полетів до Сполучених Штатів. У місті Пітсбург фізіономія Милованова зацікавила тамтешніх митників, він їм щось пояснив, а потім уже розповів на своїй сторінці, що американських правоохоронців обдурив.

 

"Так, я є радником офісу, викладаю в Київській школі економіки та маю кілька посад в Україні, але це все вторинне у порівнянні з викладанням в Піттсбургу", – похвалився держслужбовець, і коли коментатори його звинуватили у неправильній розстановці пріоритетів, то Милованов відмазався тим, що якби не збрехав американцям, то в нього б забрали грін-карту.

 

Стара самоідентифікація Тимофія виявилася правильною, але радити в ОПУ він буде і надалі, і конкурсна комісія без нього ніяк не обійдеться, бо свого часу і Шариков займав далеко не останнє місце в ієрархії, а той навіть дебілом не був.

 

 

Шантаж тижня

 

 

Виявляється, легше навчити слона грати на барабані, ніж вкласти в голову лідера найбільшої парламентської фракції постулат – включай мозок до того, як включити рот. Давид Арахамія своїм гіпертрофованим красномовством вражає Україну та її околиці вже два роки, але не змучується прогресувати в продукуванні словесних ідіотизмів.

 

"Ми могли б шантажувати увесь світ, і нам би давали гроші на обслуговування (ядерної зброї,  Z), як зараз це відбувається в багатьох інших країнах", – заявив народний депутат у телеефірі.

 

Не всі вавки у власному черепі варто демонструвати аж так відверто, і Давид Георгійович навряд чи допетрає, що цією фразою він поставив керівництво України в один ряд з північнокорейською диктатурою. А якщо десь у зацофаному Вашингтоні чи такому самому Брюсселі то саме українське керівництво запитають "що то за агресивну маячню вивергають ваші соратники?", то йому (керівництву) доведеться позичати в Сірка очі, мичати щось у виправдання або відреагувати в стилі Арахамії.

 

02.08.2021