Вежі.

Містимо тут декілька уривків з випущеної у празі 1940 р. збірки поезій О. Ольжича "Вежі". Ці уривки майже повністю цензурою були сконфісковані. Сконфіскований текст підкреслюємо. Редакція.

З "Городка 1939"

Майно революції цінний

Живий боєвик повсякчас.

Сьогодні найбільшого чину

Воно зажадає від нас.

. . . . . . . . . . . . . . .

З "Незнаному Воякові"

. . . . . . . . . . . . . . .

Дорогу назви свою, ця — або ця,

Горіння — не збирання крихот.

Підем неухильно, підем до кінця

І вибух зголосить твій прихід.

. . . . . . . . . . . . . . .

*

Держава не твориться в будучині,

Держава будується нині.

Це люди на сталь перекуті в огні,

Це люди, як брили камінні.

Не втілені власники пенсій і рент,

Тендітні квітки пенсіонів, —

Хто кров’ю і волею сціпить в цемент

Всевладний пісок міліонів.

О, Націє, дужа і вічна, як Бог —

Не це покоління холопів; —

Хто злото знеславить твоїх перемог

При Корсуні і Конотопі?

О, Націє, що на добро і зло,

Над долю і ласку, і кару,

Поставила тих, що їх сотні лягло

У дні незабутні Базару.

***

Розкрийте зіниці, розкрийте серця,

Черпайте криштальне повітря.

Од віку земля не зазнала бо ця

Такого безкрайного вітру.

Він віє шалений на стернями днів

Диханням незламної волі

Від дальних пікетів вартових огнів

Імперії Двох Суходолів.

Він віє диханням солоним, як кров

Тугих океанових надрів,

Що їх Севастопіль на все розпоров

Кільватерний ладом ескадри.

Над хижим простором Верхівя-Памір,

Сліпуча і вічна, як слава,

Запружена арка на цоколi гір

Ясніє Залізна Держава.

***

[Наш шлях, червень, 1946]