Концептуальна виставка «ВІН: Тарас Шевченко. Художник» у львівській Zenyk Art Gallery
Від 20 лютого Zenyk Art Gallery з Національним музеєм Тараса Шевченка відкриває показ нової концептуальної виставки «ВІН: Тарас Шевченко. Художник», що об'єднує 58 малярських і графічних творів різних періодів життя українського генія.
Виставковий проєкт розкриває Шевченка не лише як національного класика, а як цілісного художника європейського масштабу — академіка офорту, новатора соціальної графіки,
експериментатора композиційних і образних рішень, чия візуальна мова резонує з сучасними мистецькими практиками.
Експозиція об’єднує 58 оригінальних живописних і графічних творів різних періодів життя мистця у поєднанні із сучасними репродукціями, творчими інсталяціями та візуальними реконструкціями, пропонуючи переосмислення Шевченка як художника — поза звичними канонами.
Виставка побудована за принципом «образ і мотив» та охоплює 8 тематичних блоків.
Автопортрети: Це спосіб митця осмислити власну особистість, форма внутрішнього діалогу, певною мірою — акт свободи в умовах несвободи (перший овальний автопортрет в романтичній манері виконаний 1840 р., останній трагічно-реалістичний — 1861 р. , загалом Шевченко створив близько 60 автопортретів).
«Живописна Україна»: На виставці представлено 15 творів (акварелей, рисунків і офортів), що їх Шевченко задумав і зреалізовав під час подорожі Украною 1843 р.
«Блудний син»: Серія сепій з восьми сюжетів про людську гідність, де прочитується біблійна метафора, соціальна критика, психологізм та емпатія.
Заслання: Всупереч загрозі покарання — творить таємно. Малює киргизькі степи, зображає автохтонів, показує життя солдатів. Його "Казахських цикл" — це одні з найильніших соціальних малюнків XIX ст. Понад те Шевченко створив новий тип реалізму — реалізм свідка, а не спостерігача.
Шевченко і світ: Ключові Шевченкові візуальні образи, які резонують у XXI ст. у світі — це свобода, не як гасло, а стратегія, це гідність, яку ніхто не має права відбирати, це спротив насильству як маніфести антиколоніальності, Україна — суб'єкт, а не жертва.
Шевченко і академія: 1838 року, після викупу з кріпацтва, Шевченко став вільним слухачем, а згодом учнем Петербурзької академії мистецтв. Він прийняв школу, але не прийняв вдеологію імперської культури.
Середовище Шевченка: Показано, які люди впливали на формування Шевченка не просто як художника-поета, а як політичного теоретика у візуальній і поетичній формі.
Вона: Образ жінки у творчості художника — жінка, кохана, матір, Україна. Шевченко створив понад тридцять жіночих портретів у різних техніках. Ніколи не малював випадкових жінок, бо щодо кожної портретованої мав розуміння ососбистості.
«Як бачити і читати Шевченка сьогодні? Не як «класика», а як співрозмовника, з першого погляду розуміти його емоційний, соціальний і філософський рівні — його біль і ніжність, кріпацтво і безправ’я, відповідальність і свободу. В українській культурі Шевченко не ікона, а критерій: чи є в словах чесність, чи є повага до людини, чи є розуміння, що свобода — не подарунок, а зусилля?», — зауважила директорка ZAG докторка мистецтвознавства Христина Береговська, яка під час відкриття нової експозиції провела кураторську екскурсію виставкою.