Український рок-музикант, засновник і фронтмен українського рок-гурту «СКАЙ» завітав на Буковину, повертаючись із Закарпаття, де завершився його велотур під назвою «Незалежний». Це соціальна акція, під час якої він подолав 2155 кілометрів, подорожуючи Україною зі сходу на захід. Стартував співак у Луганській області, а кінцевою точкою стало Закарпаття.
При в’їзді у Чернівецьку область співака зустріли буковинці, Олег каже – був вражений прийомом. Йому навіть заспівали «Червону руту». У Чернівцях музикант поділився враженнями від подорожі та під гітару разом з усіма так само виконав «Червону руту». А ввечері у культурно-мистецькому центрі ім. І. Миколайчука Олег Собчук дав акустичний концерт, вхід був вільним. Днями у Луцьку в замку Любарта відбувся фінальний концерт на честь завершення велотуру «Незалежний».
Власне, у цій велоподорожі здоровий спосіб життя і музика поєдналися. Співак виступав перед нашими військовослужбовцями і прикордонниками, давав концерти на площах міст. Каже, всюди знали якщо не весь репертуар гурту, то пісні «Тебе це може вбити» та «Україно» (написана Тарасом Петриненком) – їх співали всі.
Відстань у більше двох тисяч кілометрів Олег проїхав за майже 20 днів. За цей час було організовано майже 25 концертів для наших військовослужбовців. Підтримка бійців, популяризація здорового способу життя, привернення уваги до проблем алкогольної і наркотичної залежностей – такою була мета велотуру. «Якщо своїм прикладом я допоміг хоча б одній людині змінити погляди на життя – значить, все було не даремно», – зізнався Олег Собчук. І додав, що обрав маршрут таким чином, аби символічно об’єднати схід і захід нашої держави.
«Велотур "Незалежний" – моя задумка і моя ідея, – каже Олег. – Після пандемії рівень депресії і песимізму досяг свого епогею, і хотілося щось зробити не лише через музику. Мета туру – подолання відстані 2155 км від крайнього сходу, села Мілового (це село, яке ділиться на дві частини – російську й українську), до Чопа на заході України. Мій велотур завершився концертом у Чопі, й у Чернівці ми приїхали вже постфактум. Буковинці зустріли нас на Черемоші, влаштували цілий парад, діти співали "Червону руту". Я це дуже ціную. Можна сказати, у цьому турі ми якісно поєднали приємне з корисним. Ми робили концерти для військовослужбовців і прикордонників вздовж лінії фронту. Робили квартирники на площах. Співали і просто розмовляли про здоровий спосіб життя. Я б міг сісти у машину і розказувати всім про здоровий спосіб життя, але це було б не так результативно і по-справжньому, якби я не проїхав сам. А я це реально проїхав сам. Здоровий спосіб життя – це не лише велосипед. Дуже хочу, щоб в Україні об’єднувалися люди, які за здоровий спосіб життя».
Після спільного виконання «Червоної рути» Олег Собчук у невеликому інтерв’ю розповів нам про враження від мандрівки, дорожній побут і на що велотур його надихнув.
ПАДАВ І ПІД ЗЛИВУ ПОТРАПЛЯВ...
– Олеже, вас, напевно, всюди запитують про українські дороги. То якими дорогами велосипедом їхати найкраще, а якими – найгірше?
– Точно можу сказати, що українські дороги стали набагато кращими. Я чекав гіршого. Реально починаючи з Мілового, основні дороги, міжобласного сполучення, – вони вже або нові, або там стоїть техніка і вони робляться. Так, є таке, що колеса можна погубити, – але в тому напрямку стоїть техніка, і через рік-два там буде ідеальна дорога.
– Були якісь надзвичайні ситуації?
– Пробивав колеса, сідали ліхтарі, вночі між Міловим і Старобільськом накривала злива. Було різне. Падав.
– Чи буде після цієї подорожі книжка? Адже вражень багато…
– На книгу треба буде багато часу. Будуть пісні – і вони вже є, під час велотуру придумав, в голові вже їх закінчив. Крайня пісня, яку я подарував своєму синові, – «Ти доб’єшся сам». По суті, це мотиваційний гімн, композиція така бігова, але на деяких підйомах вона нас піднімала.
– А що з дорожнім побутом? Ви не везете на ровері своїх речей…
– Є помічники. Жовтий бус супроводжує. Якби я їхав із сумками, ми б не змогли давати концерти, ця подорож ще б на місяць затягнулося. Я б втратив у швидкості. Тому всі мої речі були у бусі, і це давало мені можливість швидко переодягатися – з велосипеда на концерт і навпаки. Це дало мені швидкість і мобільність. Без супроводу було б ніяк. Ми ночували у готелях – відновлюватися якось потрібно... Якщо по 100–120 км на день ми проїжджали, це насправді дуже боляче. Не буду брехати.
– Кажуть, що у мандрівках завжди відбувається переосмислення певних життєвих речей…
– Дещо стараюся писати на Фейсбуці, часто через силу і через сон. Бо якщо пропущу один день, то все посиплеться. Але насправді дуже багато вражень, до кінця я ще не усвідомив усього. У мене в голові деколи не вкладається вся ця відстань, і що я це все проїхав, крутячи педалі…
– Який ваш загальний стаж велосипедиста?
– З 2005-го я вже по Карпатах з друзями їздив. А протягом останніх трьох років вже так нормально почав займатися спортом, зокрема бігом. Пробіг півмарафон, марафон. Потім вирішив для себе – зокрема під час пандемії – пересісти на велосипед і поєднати приємне з корисним. Здається, нам це вдалося.
– Ви вірите, що соціальні акції відомих осіб реально мають вплив на людей?
– Сто відсотків. Якщо взагалі такого нічого не робити і не показувати, молодь буде думати, що те, що вона бачить по телевізору, – це єдиний варіант. Не буде що вибрати. Нам треба показувати ще такий варіант розвитку подій. Щоб діти могли вибрати – і зрозуміли, що треба вийти на вулицю, відключити комп’ютери, відкласти телефони і переключитися на справжній світ. Україна прекрасна! Гурт зі мною не поїхав на велосипеді, але вони вболівають.
Фото авторки та з Фейсбук-сторінки Олега Собчука.
07.07.2021