В епоху глобалізації світ остаточно став україноцентричним. Все обертається довкола нашої держави, яка і є пупом Всесвіту. Принаймні нас в цьому переконували, переконували і багатьох переконали. Огляд подій тижня в Україні.
Гість тижня
Експерт у справах Грузії на українських теренах Міхеіл Саакашвілі не брав участі у зустрічі Володимира Зеленського і Саломе Зурабішвілі, тому захід пройшов у доброзичливій і конструктивній атмосфері. Щоправда, після зустрічі президентка Грузії згадала, що міждержавні стосунки не завжди були ідеальними, але то в минулому. Тепер, за словами Зурабішвілі, «відносини України і Грузії повертаються до норми, яка заснована на двох головних принципах, а саме віковій дружбі народів і підтримці суверенітету і територіальній цілісності між країнами».
Зеленський на брифінгу традиційно іскрився оптимізмом, відмітив плани активізувати товарообіг між двома країнами і вже в поточному році збільшити його на 25%. З актуального на сьогодні Володимир Олександрович зазначив: «На порядку денному взаємне визнання документів про вакцинацію, що максимально спростить перетин кордону громадянами обох наших країн». З вічно актуального Зеленський згадав, що Україну і Грузію об'єднує спільна мета з набуття членства в ЄС та НАТО.
Про колись дуже перспективну структуру під абревіатурою ГУАМ на зустрічі у верхах не згадували. Дивно, бо попереднє рандеву Зеленський мав з президенткою Молдови Маєю Санду, а ця країна так само як Грузія і Україна, а також Азербайджан входить в об'єднання, яке де-юре ще існує. Може, 18 липня, коли Зеленський відвідає Тбілісі з візитом-алаверди, щось вирине у пам'яті президентів.
"Морські бої" тижня
Під час перемовин Зеленського і Зурабішвілі зачіпалася тема Чорного моря, якому пасувало б повернути статус Понту Евскинського (Гостинного моря, як його називали в античні часи), бо зараз це Понт Аксинський (Негостинне море, як його називали в ті самі часи, але в моменти, коли море і мореплавці мали поганий гумор), і винуваті в тому росіяни.
Паралельно в часі на самому Чорному морі відбувалися незрозумілі речі. За версією росіян, вони здійснили попереджувальні обстріли британського військового корабля HMS Defender (D36), бо той есмінець нібито проходив в російських територіальних водах, тобто неподалік анексованого Криму. Під акомпанемент бубнів окупанти тішилися, що випустили в напрямку Defender'а якийсь калібр і скинули авіабомби по його курсу. Британці натомість повідомили, що, коли вони мирно подорожували з Одеси до Батумі, то чули якесь пожвавлення зі сторони тих, хто люблять топити в Севастополі власні кораблі, але уваги тому не надали, бо хто б на таке з тверезою головою реагував. Однак був на борту Defender'а кореспондент ВВС Джонатан Біл (і справді, який есмінець виходить в плавання без акули пера?), який розповів, що на британському судні справді чули "залпи на відстані", а моряки були у повній бойовий готовності, тобто ніякого олімпійського спокою серед британців не було. Далі почалася пародія на бондіану. У ту ж ВВС принесли секретні матеріали британського міністерства оборони, що містять інформацію про HMS Defender, який по Чорному морю "гулятиме", аби збадати реакцію росіян. Документи знайшли на автобусній зупинці в графстві Кент. Завіса, з'являються санітари з гамівними сорочками і галоперидолом.
Щоб не було зовсім страшно від майбутніх поворотів цього прибацано-морського сюжету, можна згадати історію з 1943 року, труп англійського майора морпіха Вільяма Мартіна, який знайшли біля берегів іспанського містечка Уельва і подальший перебіг операції Mincemeat ("М'ясний фарш"). Тепер обійшлися без Майкла Гліндура, його роль виконала зупинка на батьківщині Чарльза Діккенса.
Тим, хто налаштований серйозніше, варто слідкувати за перебігом подій на військових навчаннях Sea Breeze 2021, які стартували 28 червня в акваторії Чорного моря. У наші непевні часи і тут може вигулькнути щось геть абсурдне.
Європейське тижня
Несподіване літнє загострення сталося у лідерів Німеччини і Франції. Ангела Меркель, яка вже розмірковує, що робитиме у відставці, виступила з ініціативою щодо спільного саміту лідерів Євросоюзу і президента РФ. Ідею німецької канцлерки підтримав французький президент Макрон, і лейтмотивом всього цього стало бажання поговорити з начальником Кремля і переконати його, що людина людині друг і навіть іноді брат. Колеги по роботі з інших країн ЄС дуже швидко пояснили німкені і французові, що з Путіним на одному полі нічого робити не будуть, а тому, якщо мають бажання зустрітися, то нехай організовують то на трьох.
Ще ближче німецька складова європейської політики підібралася до України в особах тамтешнього міністра закордонних справ Гайко Мааса і посла Німеччини в Україні Анки Фельдгузен. Шеф німецької дипломатії пообіцяв, що Берлін гарантує Києву збереження транзиту газу через територію України навіть, коли запрацює "Північний потік-2". Після Будапештського меморандуму за такі обіцянки в недипломатичних колах розбивають голову тим ж меморандумом тому, хто їх дає, і тому, хто в них вірить.
Пані Фельдгузен також зачепила російсько-німецький газогін, але ефектніше виглядала її впевненість у тому, що Росію у її агресії не зупинило б навіть якби Україна мала в 2014 році План дій щодо членства в НАТО. А особливо зворушливо у інтерв'ю "Дзеркалу тижня" прозвучали слова посолки: «Для Німеччини історично Східна Європа – особлива частина світу, ми всі були виховані з ідеєю, що німецьких солдатів, німецької зброї тут ніколи не буде. Ця ідея ніби в ДНК німців". Знову завіса, з'являється Тіль Ліндеман з піснею про "любімий город" і колишній федеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер з курсом лекцій на тему, як стати членом правління "Газпрому" і головою комітету акціонерів компанії Nord Stream AG після відставки.
Гроші тижня
Інші клопоти, але також з закордонним присмаком, має прем'єр-міністр Шмигаль. Хоча в його відомстві вже запланували, що 2021-ий рік Україна завершить з 4% ростом ВВП, іноземні гроші для вітчизняної економіки потрібні. Міжнародний валютний фонд поставив процес співпраці з Києвом на дуже довгу паузу, але є ще Світовий банк, який, за словами Дениса Шмигаля, позичить нам 350 мільйонів доларів. Угоду вже укладено і, за словами керівника Кабміну, "кошти будуть спрямовані на розвиток економіки в період пандемії, соціальну підтримку вразливих верств населення і на посилення державних інститутів".
Правда, трохи напружило уточнення від Дениса Анатолійовича щодо скерування цих грошей на системні проєкти для справедливого розвитку ринку землі, продовження реформи газового сектора і зміцнення кредитного ринку. Невже жодного цента не виділять на програму Президента про посадку мільярда дерев за три роки? Зрештою, під цей проєкт можна буде дочекатися грошей від МВФ.
28.06.2021