Чарівне слово "але"

Сполучник із трьох букв може поставити цапки що завгодно, але у фіналі все буде добре, бо інакше бути не може. Огляд подій тижня в Україні

Зустріч тижня

Мантра "Нічого про Україну без України" зламалася, і тепер треба використовувати якусь іншу ідіому. Президенти Сполучених Штатів і Російської Федерації у Швейцарії таки зустрілися, поговорили про те, що їх цікавило, і сепаратно дали прес-конференції з того приводу. Чомусь усі звернули увагу на обрізання бесіди в часі – планувалося п'ять годин, а вийшло менше чотирьох. Про Україну похапцем, але згадали.

Життєрадісно на діалог президентів відреагував вітчизняний міністр закордоних справ. "Цей саміт засвідчив, що Америка повернулася, і тепер настав час змусити Росію відійти з України", – повідомив Кулеба. Словосполучення "словесний тиск", який, на думку міністра, Україна посилює щодо Росії у контексті власного вступу до НАТО, можна списати на деяку недорікуватість спікера. Головне в тому, що Кулеба віднайшов у женевській зустрічі президентів, виглядало так: "Путін не побачив ніяких запрошень США поторгуватися з питань України... І це принципово, бо ми домовилися зі США, що не буде ніяких оборудок про Україну без України, і Америка дотримала свого слова".

Оптимізм від Кулеби трохи псується, коли бачиш реакцію на саміт від байденового попередника. Дональд Трамп швейцарські перемовини охарактеризував сумною для нас фразою "це був хороший день для Росії".

Але немає такого поганого, яке б не стало ще гіршим. Чомусь у часі з самітом співпав вихід у світ радника президента США з національної безпеки Джейка Саллівана. «США надали Україні допомогу в розмірі 275 млн доларів та пообіцяли виділити ще 100 млн доларів, якщо Росія продовжить становити безпосередню загрозу, нарощуючи війська вздовж кордону з Україною. З огляду на те, що загроза ослабла, США заморозили ці додаткові 100 млн доларів», – заявив вашингтонський чиновник, хоча трохи раніше прессекретарка Білого дому Джен Псакі казала про «повний обсяг» американської допомоги Україні, затверджений тамтешнім Конгресом.

Проблеми комунікації існують і за океаном, а нам можна чекати зустрічі президентів Зеленського і Байдена і бути впевненими, що коли «загроза ослабла» посилиться, десь і за океаном висловлять глибоке занепокоєння.

Санкції тижня

Аби Дмитро Фірташ, споглядаючи Дунай з вікна свого віденського обійсця, не подумав, що на історичній батьківщині його геть забули, то існує Рада національної безпеки і оборони України. Щоп'ятниці цей орган продукує якісь цікаві рішення, про які потім гарно згадувати при душевній бесіді. Тепер увагу РНБО звернула на Фірташа і ще кількох особистостей.

Про тих поважних людей секретар Ради Олексій Данілов говорив багато, а значить вони того варті: «Те, що стосується Фірташа, – це його участь у титановому бізнесі. Це постачання сировини, яка потім іде – і це відслідковано нашими розвідниками – на підприємства Російської Федерації. І ми не можемо допустити, щоб це продовжувалось. Це продовжувалось доволі довго і для військових підприємств Російської Федерації, які знаходяться під нашими санкціями. До речі, ми на сьогоднішній день, крім товариша Фірташа, наклали санкції на ті підприємства, які безпосередньо афілійовані у військово-промисловий комплекс РФ, який використовує цей титан саме у військовій сфері… Що стосується пана Фукса – вони накладені за ситуації, пов'язані з "Голден Деррік", – це є ліцензії, про які йшла мова. Ви знаєте, що людина, яка за один день все це отримала, вона подала у суд на указ президента. Ми ще наголошуємо, що ми не допустимо, щоб люди, які в незаконний спосіб отримали преференції від держави (і немає значення, коли це відбувалося – чи за Віктора Федоровича чи за Петра Олексійовича) – ми наголошуємо, що надра – це стратегічний ресурс нашої держави. Згідно з Конституцією, всі громадяни, ми всі з вами є власниками цих надр, і ними треба розпоряджатися у такий спосіб, щоб суспільству було відомо, хто за цим стоїть».

До Фірташа у Відень ті слова Данілова доходять поступово, а Павло Фукс, який поки що перебуває у досяжній від РНБО близькості, має намір оскаржити в суді рішення про накладення на нього персональних санкцій. «Я – громадянин України, який платить податки, за рахунок яких фінансується, зокрема, армія», – заявив чоловік з претензіями щодо нього.

З титаном та іншими надрами розбиратимуться довго, бо навіть американська Феміда не може витягти Фірташа, який її безмежно цікавить, на рандеву. На предмет, чого судитиметься Фукс, – також загадкове питання. Але більше цікавить доля помідорових гектарів, які Дмитро Васильович насадив у Борщівському районі сонячного Тернопілля. Непокоїть те, аби вони не пов'яли на тій спеці і не сильно подорожчали потім. А про ціни на газ, які також зав'язані на Фірташі, подумається потім.

Дисонанс тижня

Довготривалий процес вмирання партії «Голос» мав би вже набриднути навіть самій партії, але сталася конвульсія. Десять народних депутатів, які представляють цю організацію у Верховній Раді, висловили недовіру керівнику фракції «Голос» Ярославу Железняку та заявили про намір створити окреме об'єднання в парламенті під назвою «Справедливість». Фронтвумен процесу стала нардепка Олександра Устінова, яка помітила зловживання керівництва партії під час довиборів з Вірастюком, а також оголосила підозру, що лідери «Голосу» на власний розсуд розпоряджаються державним фінансуванням і зловживають цим. Ціна питання – 70 мільйонів бюджетних гривень.

Поки регламентний комітет Верховної Ради кумекатиме над тим, як переварити ескападу «голосної» центурії, креативні люди з цієї партії придумають ще якусь кумедність. Можна спробувати, наприклад, повернути Святослава Вакарчука в крісло під куполом, але то вже, мабуть, хід для людей, особливо збочених на політичних вивихах.

Цирк тижня

Насправді фраза голови комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради Микити Потураєва з парламентської трибуни: «Епоха бідності і брехні закінчиться тоді, коли повсталий народ витягне цю фракцію, сукупні статки якої співставні з річним бюджетом України, і розстріляє», – не дуже тягне на заклик до насильства, але в ОПЗЖ трактували її саме так. Там почалася перша в теперішньому скликанні бійка, де, як і має бути, зіткнулися вітчизняні Бівіс і Батхед, тобто Кива і Тищенко.

Виявилося, що кулаками в бійці нардепи вміють вправлятися так само, як язиком у розмові, тобто погано. Але було з чого посміятися. Тепер регламентний комітет ВР має дати оцінку словам Потураєва, бо того хоче ОПЗЖ. Давати оцінку діям Киви і Тищенка сенсу немає.