Не тебе!...

Покохала я мрію свою,

Чарівну, запашну,

Наче квітку ясну.

Не тебе не усмішку твою.

Покохала я зорі ясні,

Їх тремтіння смутне,

І бліде й мовчазне.

Ні, не очі твої чарівні.

Покохала я шум весняний,

Шум зелених степів

І розквітлих садків.

Не тебе, не твій голос ясний.

Віддала я коханню себе,

Покохала я мрію ясну,

Чарівну, запашну...

Не тебе... не тебе!... не тебе!...

[Воля, 04. 06. 1921]