Скільки може прожити людина?

 

У фільмі «Слава» (1980) з Айрін Карою у головній ролі звучить пісня, в якій є рядок: «Я житиму вічно». Героїня, звісно, співає про безсмертя у переносному сенсі, пов’язуючи його зі славою. Але багато хто мріє про безсмертя буквально. Мільярдери з Кремнієвої долини, наприклад, інвестують у венчурні проєкти, які повинні розв’язати проблему смерті, наче якийсь баґ в операційній системі.

 


Жанна Кальман (18751997) у свій 117-й день народження з вином і цигаркою. 

 

Що, однак, коли усунути цей баґ неможливо, а людське життя завжди матиме межу, незалежно від наших зусиль? У новому дослідженні науковці спробували відповісти на питання: скільки років може прожити людина, якщо завдяки поєднанню генетики і везіння вона не помре від раку, хвороби серця або її не зіб’є автобус? Дослідники встановили, що навіть якщо оминути всі ті речі, від яких зазвичай помирають люди, здатність їхнього організму відновлювати свій рівноважний стан однаково з віком зменшується. Тож якщо ми не помремо від якихось несприятливих факторів, наше життя все-таки обірветься внаслідок втрати цієї здатності. Вчені порахували, що верхня межа здатності організму регенерувати свої системи лежить між віком 120 і 150 років. Стаття з описом дослідження опублікована 25 травня в журналі Nature Communications.

 

Основне питання дослідження, за словами Хізер Вотсон, директорки Центру вивчення старіння та розвитку людини Дюкського університету, полягає у тому, скільки може прожити людина за найсприятливішого сценарію. Його автори відкрили так званий «темп старіння», який встановлює ліміт тривалості життя.

 

Головний автор дослідження Тімоті Перков із сингапурзької компанії Gero та його команда розглянула три великі когорти людей у Сполучених Штатах, Великобританії та Росії. Дослідників цікавила зміна таких параметрів, як кількість клітин крові та число кроків, які людина робить кожного дня, які аналізували у різних вікових групах.  

 

Науковці виявили однакову закономірність, яка характеризувала ці, здавалось би, дуже різні параметри. Що старшою стає людина, то менше її організм може повертати ці параметри до стабільного рівня. Обчислення показали, що вік, в якому його життєві сили зникають остаточно, лежить у діапазоні між 120 і 150 роками. Найстарша людина на планеті з документально підтвердженим віком – француженка Жанна Кальман – померла 1997 р. у віці 122 років.

 

Вчені також встановили, що з віком меншає здатність організму відновлюватися після захворювань, а одужання потребує щораз більш часу. Здорова молода людина здатна швидко адаптуватися до змін і відновити стабільний стан свого організму – проте у старших людей фізіологічні процеси, за словами Вотсон, ніби вповільнені. Як наслідок, навіть невеликий подразник здатен розбалансувати системи організму, що може призвести до смерті. Прикладом може бути стрибок кров’яного тиску через хворобу.  

 

Цікаво, що кількість клітин у крові має чіткий здоровий діапазон, тоді як щоденне число пройдених кроків є дуже особистим показником. Те, що автори дослідження обрали такі, здавалось би, різні параметри і все-таки виявили однакові закономірності, свідчить про те, що основоположний «темп старіння» впливає на всі без винятку системи організму.  

 

Автори також вказують на кілька цікавих знахідок. «Ми виявили, що стрімкий злам в обох цих параметрах настає у віці приблизно 35–40 років», – каже Перков. За його словами, саме у цьому віці найчастіше закінчується кар’єра професійних атлетів.  

 

Бажання знайти секрет безсмертя таке ж давнє, як і саме людство. Проте довге життя – це не те саме, що здорове життя, вважає Джей Ольшанський, професор епідеміології та біостатистики Університету Чикаго в Іллінойсі, який не брав участі у дослідженні. «Акцент потрібно ставити не на тому, щоб жити довше, а на тому, щоб жити здоровіше», – каже дослідник.

 

Не тільки тривалість життя має значення – його якість теж дуже важлива. Тож питання полягає не лише у тому, щоб жити довго, а й у тому, щоб віддалити старість – період немочі організму.  

 

Ключова теза авторів дослідження, на думку Ольшанського, полягає у тому, що хоча люди й навчилися лікувати більшість хвороб, вони ще поки не навчилися лікувати старість. Тож навіть якщо людина одужає після певної хвороби, біологічний процес старіння однаково триватиме.

 

Проте питання про те, чи прогрес у медицині якось впливає на фундаментальну межу людського життя, яку ідентифікували науковці у цьому дослідженні, залишається відкритим. Окремі дослідження – наприклад, тестування ліків від діабету метформіну – повинні відповісти, чи можливо сповільнювати видимі індикатори старіння.  

 

Співавтор дослідження Пітер Федічев з Gero налаштований оптимістично. «Перш ніж втрутитись у щось, його потрібно оцінити», – наголошує науковець. Коли ми вже знаємо, яка природна тривалість життя, потрібно міркувати, як її збільшити. За його словами, саме це буде завданням наступних досліджень.

 

Emily Willingham

Humans Could Live up to 150 Years, New Research Suggests

Scientific American, 25/05/2021

Зреферував Є. Л.

29.05.2021