Вітре буйний!...
Вітре буйний, вітре вільний!
Будь товаришом мені.
Полетімо в високості,
Заховаймось в далині.
Полетімо в високості,
Поруч, разом, я і ти,
Пошукаймо десь дороги
До найвищої мети.
До далеких і незнаних
Зір, що сяють в вишині.
Пошукаймо десь простору, —
Тісно, душно тут мені.
Полетімо! нам не страшно:
Крила маєм чарівні.
Хай на зустріч нам засяють
Блискавиць палкі огні!
Хай на зустріч нам всі громи
Загремлять в височині! —
Ми поборемося з ними:
Крила ж маєм чарівні.
Хай на зустріч нам всі хмари
Одягаються в сніги, —
Ми до бою маєм крила,
Ми розіб'єм їх полки.
Ми поборем темні сили,
Ми досягнемо мети.
Полетімо ж в високості,
Поруч, разом, я і ти.
Маєм крила чарівнії,
Нам безодні не страшні.
Полетімо ж в високості,
Заховаймось в далині.
***
Ніченько ясная!
Ти мені чарами
Серце самотнеє ніжно оплутуєш.
Знаєш, лукавая,
Що вже не в силі я
Проти омани твоєї боротися.
Знаєш, лукавая,
Що моє серденько
Змучилось, висохло, тугою зморене.
Хочеш оплутати
Чарами ніжними,
Ласкою тихою знов приголубити
Нічко прозорая!
Ти мені піснею
Серце вколисуєш тихою, мрійною
І усміхаєшся.
Знаєш, вродливая,
Що вже знесилилась я і скорилася.
Знаєш, що знову я
Співи осяйнії
Буду співати з тобою цілуючись
І нахиляєшся,
Зорями сяючи,
І роскриваєш обійми широкії...
Чим так приваблюєш ти?
Тим, що ці зіроньки
І на Вкраїну далекую дивляться;
Тим, що з України
Звістку бажаную
Усміхом ясним вони переказують.
Чим ти принажуєш
Серце самотнеє?
Тим, що й Вкраїну голубиш обіймами
Тим, що, всміхаючись
Сяєвом зоряним,
Ніч на Вкраїні далекій нагадуєш.
Чим же ти втишуєш
Болі пекучії?
Тим, що ці пахощі може з України,
Може з далекої,
Ніжно коханої
Вітер приніс через гори високії.
Нічко прозорая:
Я утомилася.
Хочу спочити, забутись, помріяти.
Ах, обніми мене!
Ах, зачаруй мене!
Співами ніжними заколиши мене!
Ніченько зоряна!
Серце поранене,
Серце намучене ти заспокой мені.
Я утомилася.
Сили не маю вже,
Ласкам і пестощам мовчки скоряюся.
[Воля, 24.04.1921]
24.04.1921