«Здорова тугість і твердота характеру»

До історії гнізда Товариства «Сокіл-Батько» у Судовій Вишні (кінець 20-х – 30-ті рр. ХХ століття)

У Судовій Вишні гніздо Товариства «Сокіл», цього «піоніра і вартового на сторожі здорового українського юнацького духа»¹, розпочало свою діяльність наприкінці 20-х років минулого століття. Заяву з проханням про створення осередку руханкового товариства «Сокіл», а також 5 примірників статуту, у воєводство направили 14 липня 1928 р. Звернення підписали Іван Цурковський, Михайло Яремчишин (студент медицини), Осип Рибачевський, о. Андрій Федьків², Емілія Губаль, Антін Клосовський (студент права), Михайло Костецький (студент права), Стефан Пітьо і Михайло Кухта³.

Товариство «Сокіл» мало за мету не тільки поширювати фізкультуру і пропагувати спорт, а насамперед – «виховувати в українському народі єдність, народну силу і почутя чести». «Здоровій тугості і твердоті характеру»⁴ мали сприяти руханкові вправи, а також заняття на козлі, коні, поруччях, шведській драбинці, перекладині, перстенях-коліщатах, забави з м’ячем, веслування і плавання, їзда на конях і роверах, ковзанах і санчатах, лещетарство, шерм (шерма, шермерка – фехтування), пожежні вправи, стріляння в ціль і др.⁵ Про спортивну діяльність і здобутки судововишнянського гнізда знаємо головно з дописів у профільному часописі «Сокільські вісти». Зокрема, знаходимо повідомлення про сокільський вечір, який відбувся у Судовій Вишні 12 травня 1929 р.  Програма свята включала вступне слово, декламації, виконання пісні «Зазвенімо» (очевидно, «Зазвенімо разом, браття» С. Воробкевича), а також вільні вправи, які виконували окремо чоловіки і жінки – побратими і посестри⁶.

У вересні 1929 у Львові відбувалось урочисте святкування Сокільського свята з нагоди 35-ліття товариства. У перший день урочистостей – 21 вересня – мали відбутись спортивні змагання. На заклик центрального осередку «Сокола» з краю прибули змагуни з семи гнізд – Перемишля, Золочева, Жидачева, Стрия, Долини, Кадлубиска та Судової Вишні⁷. У змаганнях також брали участь представники спортивного товариства «Україна», пластового куреня Левандівка, сокільські гнізда Львова (Сокіл IV, Сокіл ІІІ, Сокіл Клепарів). Загалом у легкоатлетичних змаганнях взяв участь 41 спортсмен і 11 спортсменок. У кошиківці мали змагатись 18 змагунок, відбиванці – 12 чоловіків та 12 дівчат, проте погода завадила провести матчі – постійно падав дощ і було дошкульно холодно. Несприятлива погода негативно відбилася й на досягненнях інших змагунів⁸. З судововишнянського гнізда до Львова поїхали лише двоє соколів. Призових місць вони не вибороли⁹.

13 квітня 1930 р. судововишнянські соколи організували руханково-вокальний вечір в честь Тараса Шевченка. У святкуванні взяли участь не лише місцеві жителі, але й гості. Зокрема, прибув «Луг» із Дидятич. Автор допису зазначив, що на святі кидалась у вічі відсутність «старшого місцевого громадянства – що здається не уважала за вказане прийти на свято, що його устроювала молодь своїми власними силами». У «Сокільських вістях» звітували, що «руханкові, так і хорові точки¹⁰ випали вправно і гарно». Одначе лунали голоси, що не слід було звеличувати пам'ять Шевченка руханковими вправами. Соколи такі звинувачення вважали безпідставними:

«Та цим нашим великим критикам відповімо, що устроюючи свято та додаючи руханкові точки, ми в нічому не обнизили культу нашого найбільшого поета. Противно, ми дали доказ, що його заклики – не остались лише писаними стрічками, що їх читається, або й ні. Ми дали доказ праці, бо руханка має для народу значіння освідомлююче – головно в часах для народу тяжких¹¹.

У 1930-му році судововишнянське гніздо «Сокола» запланувало і організувало ще один захід. У вересні на громадській площі відбувся фестин, на який прибули також гості – уже традиційно гурток «Лугу» із Дидятич (20 луговиків під керівництвом Дмитра Хировича), гурток «Лугу» з Годинь (27 осіб – 20 луговиків і 7 луговичок – під керівництвом Теодора Романиці), «Сокіл» з Яворова, «Сокіл» з Довгомостиськ та «Луг» з Бортятина. На фестин прибув делегат від редакції «Вістей з Лугу» – Федір Федорчак. Вправи виконували лише члени місцевого «Сокола» – 24 старших членів і 12 молодших. Староство у Мостиськах заборонило декільком місцевим осередкам «Сокола» й «Лугу» брати участь у святкуванні (кого саме стосувалась заборона, наразі невідомо)¹². Чергова заборона з боку Мостиського староства появилась і роком пізніше. Сокільське гніздо у Судовій Вишні готувало на 8-9 серпня 1931 р. свято з нагоди 20-ліття існування товариство «Сокіл»¹³. Однак у сам день свята, себто 8 серпня, з повіту прийшла заборона на проведення заходів. Організатори змушені були скасувати святкування. Окрім розчарування та обурення, таке рішення повітової адміністрації спричинило і до відчутних матеріальних затрат¹⁴.

Неприхований тиск з боку польської влади, зокрема, Мостиського староства, не прибив ентузіазму місцевих соколів. У 2-му номері «Сокільських вістей» за 1932 р. читаємо про сокільський осередок у Судовій Вишні:

Це гніздо може бути гарним приміром для наших сокільських гнізд, як належить вести працю в товаристві. В Соколі в Судовій Вишні є зорганізовані члени, учасники й доріст, так жінки, як і мущини. До вправ справили поки-що коня і вправляють на нім. В легкій атлетиці багато членів має добрі осяги. В зимовім сезоні зорганізували у себе совгарську (ковзанярського бігу – М.Х.) секцію¹⁵.

У Мостиському старостві за діяльністю українських організацій пильно стежили. Місцеві осередки повинні були звітувати, зокрема подавати інформацію про збори, вибори управління і т.д. Так, 7 лютого 1935 р. гніздо «Сокілу» у Судовій Вишні інформувало повітове староство у Мостиськах про Звичайні Загальні збори товариства, які відбулися 3 лютого. На них було обрано нову старшину (голова – Осип Губаль¹⁶, місто-голова – Нестор Гнатишак, справник – Антін Сеймівський, господар – Омелян Світлик, скарбник – Микола Андрейко, начальник – Василь Кухта, заступники – Степан Литвинський та Юліан Клос; контрольна комісія – Василь Баляк, Любов Івашко та Степан Лялюк¹⁷.

Осип Губаль (посередині)

Через півроку,  7 липня 1935 р., відбулися Надзвичайні Загальні збори місцевого гнізда «Сокола», на якому знову обирали нову старшину. Головою вибрано того ж Осипа Губаля. Появились двоє місто-голів – Степан Козак і Омелян Добрянський. Справником став Степан Лялюк, скарбником – Антін Червінський, господарем – Ярослава Дигдало, провідники вправ – Ольга Клос, Ступан Кухта, Іван Івашко. У провірну комісію обрали Марійку Іванську, Василя Кухту та Антіна Івашка¹⁸. Нове обрання старшин було, очевидно пов'язане зі змінами у статуті, які обговорювалися 26 травня 1935 р. на Надзвичайних Загальних зборах за участі 49 членів (із 77)¹⁹.

Повітове староство у Мостиськах, очевидно, мало певний вплив на вибори активу сокільського гнізда у Судовій Вишні. 12 січня 1935 р. у воєводство до суспільно-політичного виділу зі староства надійшла інформація, де подано коротку характеристику старшини гнізда. Зокрема, було зазначено, що «поведінка членів теперішнього управління є з морального погляду без претензій. Політично – симпатизують УНДО»²⁰. (арк. 27). Наприкінці цього ж року, 7 грудня, повітове староство відрапортувало воєводському суспільно-політичному виділу:

«…члени нинішнього управління, зокрема Стефан Козак²¹, заступник керівника, а також справник Стефан Лялюк, підозрюються у симпатії до ОУН… Інші члени менш рухливі. Усі вони симпатики УНДО»²².

Зовсім скоро, 14 січня 1936 р., на Звичайних загальних зборах «Сокола» у Судовій Вишні знову обирали старшину. Головою знову-таки обрали Осипа Губаля (зовсім незабаром його змінив о. Осип Яхимович), місто-головою – Омеляня Добрянського, справником – Василя Кухту, скарбником – Миколу Андрейка, господарем – Романа Дигдалу, начальником – Степана Литвінського. Заступниками стали Юліан Клос та Слава Дигдалівна, а в провірочну комісію вибрали Василя Шота, Миколу Колця та Євгена Іванського.  У цьому складі старшини гнізда ні Козака, ні Лялюка, запідозрених польською повітовою адміністрацією у симпатії ОУН, уже не було. 17 квітня 1936 р. староство відрапортувало воєводству, що усі члени старшини «з погляду моральної поведінки не викликають претензій, політично належать до УНДО».  В одній із наступних реляцій з Мостиськ зазначалось:

«Управління складається з політично ангажованих членів, метою яких є організація якнайбільшої кількості переважно дорослої молоді, здатної до володіння зброєю та антидержавних виступів. Вони мають постійні зв'язки з академічною молоддю»²³.

Втім, прискіпливий погляд з боку повітового староства, а очевидно також і постерунку державної поліції, не заважав судововишнянському гнізду «Сокола» жити своїм життям. Друга половина 30-х років була особливо активним періодом в історія місцевого осередку. Соколи-судововишнянці проводили локальні заходи, а також брали участь у змаганнях, ініційованих матірним товариством.

В травні 1935 р. судововишнянське гніздо організувало для своїх членів змагання – біг навпростець, до якого зголосилось 10 посестер, 9 учасників і 11 побратимів. Траса вела лісом, окрім природних, мала також штучні перешкоди. Для посестер дистанція становила 1 км, а для чоловіків – 2 км. Першими до мети прибула посестра Люба Мацяк – один кілометр вона здолала за 4,46 хв. З-поміж учасників першим був Мар’ян Торський – 2 км він пробіг за 7,57 хв.,  з-поміж побратимів – Степан Литвинський з результатом 8,45 хв. Автор допису звернув увагу на порівняно слабку підготовку посестер – лише половина з них прибула до мети. Суддею на змагання був Богдан Чехут²⁴.

В 20-ту річницю смерті Івана Франка «Сокіл-Батько» організував урочисті заходи, на які прибули сокільські гнізда з ближчих і дальших околиць – всього 35 осередків, серед них – 36 соколів із Судової Вишні. Урочистості відбувались 20 (субота) і 21 (неділя) червня. О 12-й годині делегації гнізд зложили вінки на гробі І.Франка на Личаківському цвинтарі²⁵.

У тому ж 1936-му році судововишняньский «Сокіл» знову організував біг навпростець, а також взяв участь у ІІ Краєвих спортивних змаганнях у Львові. У локальних змаганнях (10 травня) взяло участь 18 побратимів і 3 посестри. Перші мали здолати дистанцію у 2 км, другі – 800 м. Першим серед побратимів до фінішу прибіг В. Іванський, з посестер – А. Мужилівська. Окремо бігли молодші побратими, з-посеред яких лідером став В. Москаль²⁶.

Краєві Сокільські спортові змагання у Львові згуртували 162 змагунів з 23 гнізд. Судову Вишню представляли 7 соколів. Цього разу результати були куди кращими, ніж на попередніх львівських змаганнях. Переможцем (першуном) у меті диска став судововишнянський змагун Помірко. З результатом 29,7 м він обійшов 17 своїх конкурентів. В стрибках у висоту (скоки увисочінь) 4-те місце здобув Литвинський. У Краєвих змаганнях взяла участь судововишнянська команда з волейболу (відбиванки). Загалом зареєструвалось 13 чоловічих і 2 жіночі дружини. Судова Вишня поступилась Збаражу (0:2). У дописі зазначили: «Судовій Вишні брак рутини. Ще молода дружина. При постійній праці стане грізним супротивником»²⁷ На окружних відбиванкових змаганнях у Львові (29 серпня 1937 р.) судововишнянська дружина виступала у провінційній групі, де змагалась з командами із Підберезців, Лисиничів, Гаїв і Ланів. Тоді вдалось вибороти друге місце²⁸.

1936 та 1937 рр. були періодом очевидних успіхів судововишнянського сокільського гнізда. За результатами краєвого суперництва всі гнізда були поділені на 1-шу і 2-гу кляси. Судововишнянський сокільський осередок, програма якого на той час складала 75 пунктів (точок), увійшла до першої кляси²⁹. Роботу гнізда оцінювали головно за результатами руханково-вокальних показів, на які приїжджали представники центрального товариства. Такий показ, для прикладу, судововишнянське гніздо влаштувало 26 квітня 1938 р. Програмою були передбачені хорові точки, вільноручні вправи побратимів і посестер, вежі, вправи на дручнику (перекладині), перстенях, на коні та долівкові вправи та зі смолоскипами. Програма, як читаємо у дописі, була перевантажена, проте виконання досить добре. Глядачів на руханково-вокальному показі було близько 200. Уже 1 травня соколи влаштували змагання з бігу навпростець. Перши з побратимів дистанцію здолав Роман Клос, з посестер – Євгенія Солтис. Всього до бігу зголосилось 30 змагунів³⁰.

1938 року змагуни з судововишнянського гнізда відправились на чергові Краєві сокільські змагання до Львова. Тоді на поклик «Сокола-Батька» зібралось 210 спортсменів з 28 гнізд. У легкоатлетичних змаганнях судововишнянським соколам не вдалось вибороти призових місць. Також не взяла участь у змаганнях команда з відбиванки. Зате у звіті зі спортивного заходу відзначили судововишнянку Яну Клос, яка взяла участь у І Сокільських плавальних змаганнях. На озері «Світязь» у запливі на 50 м вільним стилем з 6 учасниць Яна Клос фінішувала четвертою з результатом 1:11,9. Вона було однією із семи змагунок, які боролись за першість у плаванні³¹.

У березні 1939 р. відбувся черговий вокально-руханковий показ судововишнянського гнізда. Цей захід місцеві соколи провели разом з читальнею «Просвіти». В першу частину програми увійшла вокальна частина – співав мішаний хор, очолюваний побратимом Омеляном Сенюком, після слідувало вступне слово побратима Олега Накловича, відтак – знову виступ хору. Під акомпанемент фортепіана (Галина Чехутова) побратим Сенюк відспівав «Думу про Нечая». Вокальну частину закінчили мандоліністи, що грали під проводом побратима Романа Дигдали.

У другій частині вокально-руханкового показу відбулась збірка соколів і перегляд вправ. Зокрема, посестри з судововишнянського передмістя виконували вправи з рушниками, вправи В. Тихоліза «У лісі літом»³² – у виконанні посестер зі Судової Вишні-міста; побратими – вправи М. Тріля «на здвиг»³³. Також глядачі спостерігали виконання веж посестрами, трійкових веж – побратимами, долівкових вправ, вправ на коні. Побратим Олег Наклович гуляв «Гонту», після чого слідували покази шерму і боксу та вправи вищого ступня побратимів на дручнику³⁴. Показові вправи з фехтування виконували Нестор Гнатишак та гість свята спортсмен «Дністра» Степан Солтис³⁵. Вокально-руханковий показ закінчено відспіванням сокільського маршу («Соколи, Соколи, ставаймо в ряди...»³⁶) і національного гімну. У дописі читаємо:

Вечір цей вийшов вповні вдатно і є доказом правильної праці гнізда. Повинен бути заохотою до дальшої роботи в тісній співпраці з місцевими українськими товариствами, бо тільки збірне зусилля дасть вдовольняючий успіх.

Побр. Нестору Гнатишакові та Василеві Кухті належиться окреме признання за підготовку виступу³⁷.

Тижнем пізніше, 19 березня 1939 р., на окремому звіті судововишнянського гнізда з прапором і належними почестями прощали соколи свого голову – отця Осипа Яхимовича (у «Шематизмах» – Йосиф³⁸), який переїжджав в іншу парохію.

Отець-голова, мимо цього, що лишень 3 роки проводив гніздом, вложив багато труду й праці для гнізда. Зі сльозами на очах прощали соколи свойого Голову. Побр. справник здав о. голові звіт з діяльності гнізда за час його головування, після чого побр. Н. Гнатишак попрощав сердечними словами о. голову і вручив йому на спомин статуетку сокола-птаха на скалі з відповідним написом. Отець голова на прощальній мові візвав соколів до дальшої праці для Нації.

Прощання закінчено сокільським маршем. Соколи зі Судової Вишні побажали о. Яхимовичу якнайкращих успіхів у праці на новій станиці³⁹. Славні дні судововишнянського сокільського гнізда добігали кінця.

_________________________

¹ Сокільські вісти. Львів, квітень 1939. Р. ХІІ. Ч. 4. С. 2.

² У 1928 р. о. Андрій Федьків був сотрудником у Судовій Вишні (Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархіи Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1928. Перемишль, 1928. С. 321).

³ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 53. Спр. 10065. Арк. 1а.

⁴ «...і це є завданням українського Сокола ... – здорова тугість і твердота характеру» – цитата із статті Святослава Мотала «За духову тугість» (Сокільські вісти. Львів, квітень 1939. Р. ХІІ. Ч. 4. С. 2). Святослав Мотало – поет, прозаїк, діяч ОУН, більше відомий за літературним псевдонімом «Святослав Ольшенко-Вільха» (скорочено – «С.В.-В.», «С.О.-В.», «Св.О.-В.»).

⁵ Сокіл-Батько. Спортивно-руханкове товариство у Львові. Альманах. 1894-1994. Львів, 1996. С. 11.

⁶ Сокільські вісті. Червень, 1929. Р. ІІ. Ч. 4-5-6. С. 18.

⁷ Там само. Жовтень, 1929. Р. ІІ. Ч. 10. С. 4.

⁸ Діло. Львів, 27 вересня 1929. Р. XLVII. Ч. 215. С. 6.

⁹ Сокільські вісти. Жовтень, 1929. Р. ІІ. Ч. 10. С. 4.

¹⁰ Точка – пункт порядку денного, програми тощо.

¹¹ Сокільські вісти. Травень-червень, 1930. Р. ІІІ. Ч. 5-6. С. 10.

¹² Вісти з Лугу. Письмо присвячене луговим і січовим справам, просвіті і науці. Львів, вересень 1930. Р. V. Ч. 9. С. 12.

¹³ Звідси випливає, що осередок «Сокола» у Судовій Вишні був створений 1911 р. Проте щодо цього немає інформації. Натомість відомо, що приблизно з 1910 р. у місті починає діяти гурток товариства «Січ». Див.: Дмитрасевич Т. Благословляю вишенські стежини… Твори. Судова Вишня; Львів, 2016. С 162.

¹⁴ Неділя. Львів, 23 серпня 1931. Р. IV. Ч. 31. С. 10.

¹⁵ Сокільські вісти. Квітень-травень, 1932. Р. V. Ч. 2. С. 4.

¹⁶ Про Осипа Губаля див.: Шуст Р. Січовий стрілець Йосип Губаль // Судововишнянський вісник, 2014. Те ж саме – uk.wikipedia.org.

¹⁷ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 53. Спр. 10065. Арк. 23.

¹⁸ Там само. Акр. 25-25 зв.

¹⁹ Там само. Акр. 24, 26.

²⁰ Там само. Акр. 27.

²¹ Стефан Козак був одним із головних працівників в молочарській кооперативі в Судовій Вишні. ДАЛО. Ф. 1. Оп. 3. Спр. 894. Арк. 62.

²² ДАЛО. Ф. 1. Оп. 53. Спр. 10065. Акр. 38.

²³ Там само. Акр. 39-39зв., 41.

²⁴ Сокільські вісти. Львів, жовтень 1935. Р. VIII. Ч. 10. С. 3.

²⁵ Там само. Липень 1936. Р. ІХ. Ч. 7. С. 1.

²⁶ Там само. Серпень 1936. Р. ІХ. Ч. 8. С. 5.

²⁷ Там само. Жовтень 1936. Р.ІХ. Ч. 10. С. 3, 4, 5.

²⁸ Там само. Вересень 1937. Р. Х. Ч. 9. С. 6.

²⁹ Там само. Лютий 1937. Р. Х. Ч. 2. С. 2.

³⁰ Там само. Червень 1938. Р. ХІ. Ч. 6. С. 8.

³¹ Там само. Жовтень 1938. Р. ХІ. Ч. 10. С. 3; Діло. Львів, 13 вересня 1938. Р. LIX. Ч. 202. С. 6. У «Ділі» судововишнянська плавчиня не Яна Клос, а Ярослава.

³² Володимир Тихоліз, один із провідників вправ у товаристві «Сокіл-Батько», був, зокрема, автором збірки вільноручних вправ «Розвій», книжок «Лещетарський впоряд» (1935), ««Як цвітки»: вправи вільноруч для дівчат» (1936), «У лісі літом»: Збірка вправ вільноруч для посестер (1937). Див.: Український спорт: Покажчик книжкових видань з фізичного виховання та спорту в Україні (1922 – 1941) / Уклад. та авт. передм. О.Вацеба. Львів, 2002.

³³ Йдеться про збірку вправ з книжки Михайла Тріля «Вправи вільноруч для учасників на краєвий здвиг 1934». Михайло Тріль (1905-1955) – член Головної Управи «Сокола-Батька» у 1925-1939 рр., інструктор тіловиховання, автор численних складанок руханкових вправ, методичних підручників для інструкторів тіловиховання з вправами на приладах і численних збірок руханкових веж («Трійкові вежі» (1927), «Чвіркові вежі» (1928), «Вправи вільноруч» (1933), «Вправи шабельками для учасників» (1929), «Вправи вільноруч для учасників на краєвий здвиг 1934» (1933), «Вправи на коні з 162 рисунками в тексті» (1933), «Вправи на коні» (1933), «Український впоряд» (1933), «Вправи на дручнику» (1936), ««Зрив»: 16-рухові вправи вільноруч побратимів» (1937), «Вправи на поручні: Підручник для приладівки» (1937)). Див.: Український спорт: Покажчик… М. Тріль був знавцем української тіловиховної термінології (назовництва). Також сам ілюстрував свої праці, що полегшувало розуміння і виконання вправ. Див.: Білостоцький Т. Пам'яті М. Тріля // Сокіл-Батько. Спортивно-руханкове товариство у Львові. Альманах. 1894-1994. Львів, 1996. С. 102.

³⁴ Сокільські вісти. Червень 1939. Р. ХІІ. Ч. 6. С. 8-9.

³⁵ Змаг. Львів, 3 квітня 1939.

³⁶ Автором гімну «Соколи, Соколи» був відомий український композитор і диригент Ярослав Ярославенко (1880-1958). Див.: Сокіл-Батько. Спортивно-руханкове товариство у Львові. Альманах. 1894-1994. Львів, 1996. С. 15.

³⁷ Сокільські вісти. Червень 1939. Р. ХІІ. Ч. 6. С. 8-9.

³⁸ У 1936 р. о Йосиф Яхимович отримав сотрудництво у Судовій Вишні (Перемиські Епархіальні відомости. Січень 1936. Ч. І. С. 8.), а з 1938 р. завідував місцевою парафією (Шематизм греко-католицького духовенства злучених епархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1938-1939. Перемишль, 1938. С. 119).

³⁹ Сокільські вісти. Червень 1939. Р. ХІІ. Ч. 6. С. 8-9..