Із циклю "На вигнанню".
Від дверей, до дверей. Тільки сонце зійде.
Не минувши нігде й перелазу. —
Скільки нас, в ранній час за собою іде
І не стріне себе а ні разу!..
Відірвалися ми від родимих ґрунтів
У годину зрадливої зброї
І блукаєм, як в сні, серед друзів-катів,
Споконвічні, печальні ізгої...
На родимих ґрунтах залишили свій спів
Для краси, сподівань і потали,
А самі, в чужині, ждемо райдужних днів,
Для яких ми ізгоями стали...
Затаївши в душі найдорожче своє,
Від дверей до дверей все питаєм:
— О, скажіте ви нам, як Вкраїна жиє?!..
І звучить нам: — "Не чули й не знаєм"...
[Воля, 05.03.1921]
10.03.1921