Зазнавши фіаско в процесах винайдення perpetuum mobile і філософського каменя, людство задумалося над створенням універсальної «кнопки», натиснувши на яку можна отримати будь-який потрібний результат. Огляд подій тижня в Україні.
Річниці тижня
27 лютого 2014 року Арсен Аваков офіційно очолив Міністерство внутрішніх справ, а Шмигаль став прем’єр-міністром 4 березня 2020-го. Непересічні дати у власному житті кожен політик вирішив відзначити по-своєму: Денис Анатолійович провів звітну прес-конференцію в імпозантних пастельних тонах, а Арсен Борисович дав розлоге інтерв’ю «нашому спецагентові» (автор визначення – Президент Зеленський) Дмитру Гордону та виступив хед-лайнером у шоу на «1+1».
Захід, на якому головну роль виконував шеф Кабміну, нічим особливим не відзначився – Шмигаль говорив про сувору пандемію і таку саму сувору зиму, про співпрацю з МВФ і впровадження накопичувальної пенсійної системи, особливо зворушливою була тема про нараду з ключовими виробниками яєць, під час якої домовилися, що до Великодня виробництво продукції пожвавиться і все буде позитивно. Загалом лейтмотивом звіту Шмигаля була фраза Марка Твена «Чутки про мою смерть були дещо перебільшені», у випадку з прем’єром мова йшлася не про летальний кінець, а лише про відставку, куди злі язики випихають його вже добрі пів року.
Власну «семирічку» Аваков справив цікавіше. З його слів Гордону виявилося, що Порошенко не є «ворогом України», хоча в 2018 році перешкодив закриттю медведчуківських телеканалів «112» і NewsOne. Крім того, Арсен Борисович виступив проти легалізації короткоствольної зброї (після фрази міністра «нею повинні володіти виключно працівники правоохоронних органів» кілька десятків народних депутатів, міністрів і просто поважних людей з розумінням посміхнулися) та марихуани (ті, хто мають стосунок до канабісу, усміхнені майже завжди). На цьому ж інформаційному майданчику Аваков продемонстрував геополітичний хист з елементами пророцтва, коли заявив, що не вірить у тотальний військовий наступ Росії на Україну. "Росія відповідатиме провокаціями, дестабілізацією всередині (країни), організаціями бунту, які буде проплачувати. Тепер їм буде важче проплачувати всередині країни, тому що по п'ятій колоні... завдано величезного удару. Зійде сніг, почнуться провокації на фронті, на жаль, і нам треба бути до цього готовими", – навангував Арсен Борисович. В ефірі програми "VIP з Наталією Мосейчук" на телеканалі «1+1» Аваков, крім власного відкриття «для Путіна незалежна Україна – це нонсенс», знову згадав про Порошенка в контексті своєї легендарної сварки із Міхеїлом Саакашвілі, де застосовано було склянку і крилатий вислів «бе бе бе». Виявилося, що Петро Олексійович «талановитий маніпулятор в цьому питанні». Коли ж керівник МВС повідомив, що саме Порошенко повернув Медведчука до повноцінного політичного життя, то стало зрозуміло – до обох інтерв’ю Аваков мав одну партитуру.
Зустрічі зі специфічними представниками медіа, напевно, залишили у Авакова приємний осад, але його мало б бентежити те, що колись Гордон бесідував з колаборанткою Поклонською і терористом Гіркіним, а потім хизувався: «Сьогодні флешки з матеріалами цих інтерв’ю перебувають у Гаазі, і ці свідчення Наталії Поклонської й Ігоря Гіркіна стануть одними з основних показів свідків на процесі в Гаазі у справі про анексію Криму і розв’язання кривавої бійні на Донбасі». Мало що може прийти в голову «спецагентові» і куди він занесе чергову флешку.
Санкції тижня
Державний департамент Сполучених Штатів вирішив натиснути на одну з больових точок України і ввів санкції проти Ігоря Коломойського та членів його родини. Олігарх зацікавив самого Держсектретаря США Ентоні Блінкена, який з цього приводу повідомив: «Сьогодні я оголошую про внесення до санкційного списку олігарха і колишнього державного чиновника України Ігоря Коломойського через його причетність до значної корупції». Підсанкційний допік Блінкена «безнастанними спробами Коломойського підірвати демократичні процеси й інституції в Україні, що становить серйозну загрозу для її майбутнього». За кілька тижнів перебування на посаді американець з українським корінням взнав, що «Коломойський брав участь у корупційних діяннях, що підривали верховенство права і довіру української громадськості до демократичних інститутів і процесів урядування, включаючи використання свого політичного впливу та офіційної влади для особистої вигоди».
Тепер Ігор Валерійович, його дружина Ірина, дочка Анжеліка та син Ізраїль Цві не зможуть помилуватися Арлінгтонським цвинтарем чи Великим Каньйоном, якби в них таке бажання виникло, бо в’їзд на територію Штатів цій сім’ї заборонено.
Особливого рейваху від американських санкцій поки що на наших теренах не спостерігається. Наприклад, у вітчизняному Нацбанку всіх зацікавлених поінформували: «За інформацією, яка оприлюднена на офіційній сторінці Державного департаменту США, Ігорю Коломойському та членам його родини заборонено в'їзд на територію США. Інформації щодо обмежень в частині банківських операцій, в тому числі на території України, наведено не було».
У Офісі Президента відреагували віртуозно, не згадавши у відповідній епістолі навіть прізвища Коломойського. «Для економічного процвітання та євроатлантичної інтеграції, заявленої не лише в Конституції, а насамперед в українському суспільстві, Україна повинна подолати систему, в якій домінують олігархи.. Україна вдячна кожному партнеру за підтримку на цьому шляху. Боротьба з олігархами лежить не виключно у площині кримінальної відповідальності. Це також створення умов в Україні, за яких бізнеси розвиватимуться в прозорому, конкурентному середовищі, а великі фінансові групи не зможуть домінувати на ринку, впливати на медіа та політичні рішення. Кожне справедливе рішення в цьому напрямку допоможе Україні стати сильною та по-справжньому незалежною державою. Ми невідступно рухатимемося на шляху реформування кожного сектора та зміцнення наших відносин, серед іншого і зі стратегічним партнером – США». Окремо варто відзначити пасаж спіч-райтерів ОП, де вказується, що за менш ніж два роки каденції Зеленський «зробив для деолігархізації в рази більше, ніж будь-хто з попередніх президентів, без пафосних гасел і популізму».
Очевидно, стратегія «відморозитися» (тобто робити вигляд, що сигнал почуто і висновки будуть зроблені колись, коли буде час і натхнення) буде домінувати в ОП і надалі. Коли ж американці натиснуть сильніше, треба буде вигадувати нову концепцію. Коломойському ж варто проконсультуватися з Дмитром Фірташем, якого заокеанська Феміда роками безуспішно робить спроби витягти з Відня на побачення щодо того, з якої відстані краще крутити дулі американцям.
Сенсор тижня
«На минулому тижні була завершена робота і проведено тестування для того, щоб ввести в дію систему сенсорної кнопки у залі Верховної Ради. Вона працює, пройшла перевірку… і з цього пленарного тижня ми вже зможемо використовувати її під час голосування. З наступного пленарного засідання (2 березня – Z) ми зможемо продемонструвати систему, яка не дозволятиме застосовувати кнопкодавство у стінах ВР», – анонсував кінець ери «кнопкодавства» спікер Верховної Ради Дмитро Разумков. Епопея з сенсорами в парламенті почалася ще в 2008 році, коли після чергового ремонту будівлі під куполом встановили техніку, яка б унеможливлювала голосування за себе, за сусіда, що несподівано побіг в туалет, і ще за взвод колег, які проспали засідання. Прості смертні дивувалися чудесам еквілібристики, які демонстрували їхні обранці, а нардепи ігнорували занадто розумну кнопку, бо вона має технічні та юридичні недоліки і, взагалі, ущемляє їхні людські права.
Тепер парламентарі будуть змушені тиснути двома руками одночасно у двох місцях протягом десяти секунд, а контролюватимуть дійство чотири спеціальні камери відеонагляду. Від того спостерігання зиску буде мало, бо порушення журналісти і так роками успішно фіксують з парламентського балкону для преси і, незважаючи на купу таких фіксацій, жодного нардепа за спритність рук покарано не було. Нівелювати наслідки впровадження сенсорної кнопки можна буде написанням заяви про раптову тимчасову втрату дієздатності однієї з кінцівок (комічний, але в наших реаліях майже пристойний варіант) або взявши приклад у російських колег, де існує практика офіційної передачі права голосу соратнику.
Діджиталізація тижня
«Плюс електрифікація всієї країни» в нашій історії вже була, тепер настала черга «плюс ІТзація всієї країни». Дещо гіпертрофоване замилування сучасним керівництвом держави модними гаджетами сконцентрувалося у потужному намірі Володимира Зеленського створити «суд в смартфоні». «Усунення зловживань і забезпечення прозорості суду – це виклик. Я вважаю, що дієвим кроком на цьому шляху можуть стати ІТ-рішення. За аналогією з державними послугами в смартфоні, ми хочемо й обов'язково зробимо «суд у смартфоні», – сказав Зеленський.
Підключати штучний інтелект, на думку Президента, треба через банальну нестачу кадрів. «Нагальні проблеми, які вимагають негайного лікування, – це, зокрема, брак нових суддів. Як наслідок – надмірне навантаження на систему і проблеми з доступом до правосуддя. Через відсутність майже третини суддів громадяни змушені місяцями, а іноді й роками чекати розгляду їхньої справи», – ремствував Володимир Олександрович.
«Суду в смартфоні» після таких заяв довго чекати не треба, але досвід підказує, що в будь-якому нововведенні, яке має відношення до українського судочинства, знайдеться свій суддя Вовк. Хоч в смартфоні, хоч в блендері чи радіоточці.
08.03.2021