По отвореню зборів п. Е. Харкевичем, заступником голови товариства, отворено дискусію над справозданєм з дїяльности видїлу. Справозданє не було відчитане, бо було випечатане в "Учителю", а тим самим члени товариства могли з ним познакомити ся. Щоби порозуміти дискусію, ведену на зборах, подамо в короткости зміст справозданя.
Справозданє обнимає час від 25 марта 1895 до 1 сїчня 1896. Видїл відбув перше засїданє дня 18 мая 1895 р., се значить майже в два місяцї по загальних зборах. Вибраний на зборах голова товариства п. Ол. Барвіньскій зрік ся письменно тої гідности за-для надто численних своїх занять, тож видїл порішив, щоби видїлови проводив заступник голови п. Харкевич. В роцї зайшли дальші зміни в складї видїлу, бо видїлові пп. Матіїв, Витошиньскій і Банах були перенесені зі Львова. Видїл відбув 8 засїдань, а на них, після средств матеріяльних і моральних, занимав ся тими справами: робив заходи для розбудженя житя в своїх пятьох філіях, старав ся, хоч безуспішно, заснувати нову філію в Коломиї, відносив ся до кр. ради шкільної в справах народного шкільництва, а до сойму о полїпшенє долї народних учителїв, зложив анкету для видавництва книжок пригідних на домову лєктуру учеників шкіл середних, дав почин видавництву клясиків з рускими поясненями і словарцями для ґімназій, і видавав два свої орґани: "Учитель" і "Дзвінок" та книжочки для молодїжи. Відчитів анї конференцій в місци головний видїл не уряджував, анї не висилав в тій цїли своїх відпоручників по філіях. Лиш на перші загальні збори філії в Тернополи їздив відпоручник видїлу п. Білецкій.
Близше поясненє тої дїяльности находимо в справозданю зазначене в сей спосіб: Видїл мусїв обмежувати ся в своїй дїяльности на поміч власну, бо анї з філій анї від поодиноких членів з малими виїмками не дістав анї поради анї заохоти, не довідав ся про дійстні потреби нашого учительства як моральні так і матеріяльні, та не зазнав иніціятиви позамісцевої до успішного дїланя. — Анкета для видавництва книжок пригідних на лєктуру домашну учеників шкіл середних приладжує до печати вибір творів Антона Могильницкого. Такій сам вибір творів Шевченка і "Чорну раду" Кулїша предложено ще давнїйше кр. радї шкільній з просьбою о апробату і о субвенцію на печатанє. Проф. Сальо з Коломиї доставив видїлови рускій коментар до Корнелія Неноса зі словарцем, а видїл предложив сей манускрипт кр. радї шкільній до апробати. Манускрипт Нечуя-Левицкого "Єллиньскі типи" остає в рецензії у проф. Ил. Кокорудза в Станиславові. Редакцію "Учителя" веде п. В. Шухевич, а редакцію "Дзвінка" переняв від сего року п. Білецкій безинтересовно. Видїл віднїс ся симпатично до проєкту п. Ос. Кокуревича з Плазова, щоби видавати книжки педаґоґічно-дидактичного змісту, але виконати єго не міг доси з причини недостачі відповідних праць і фондів. П. Кокуревич для заснованя фонду на се видавництво прислав видїлови 60 примірників своєї книжки "Podręcznik doprowadzenia kancelaryi szkolnej". Що до видавництва книжочок то перепечатано чотири книжочки з "Учителя" і "Дзвінка", а 2-ге виданє значно розширеної "Вязанки желань" печатає ся. — Видавництва товариства дуже мало розходять ся, хоч видїл дає значний рабат, особливо учителям народним. Ново вступаючі члени-учителї дістають даром "Приписи до испитів".
Видїл товариства внїс до кр. ради шкільної петиції: 1) о заведенє внутрішного дїловодства руского в школах, де рускій язик викладовий; 2) о призволенє збиратись членам філій в комнатах шкільних; 3) о порученє "Учителя" і "Дзвінка" школам народним; 4) о заведенє охоронок по селах і виданє порученя, щоби народні учителї для успішнїйшого ширеня просвіти людової трудили ся по читальнях. До сойму внесено петицію о полїпшенє долї народних учителїв і зниженє лїт служби з 40 на 35.
Філії товариства суть в Щирци, Калугши, Миколаєві, Грибовичах і Тернополи. В справозданю сказано про дїяльність тих філій так: Філія в Щирци не відбула минувшого року шкільного загальних зборів. В Калуши від перших загальних зборів, що відбули ся 20 липня 1894 р. других не було і взагалї та філія не дає про себе обявів житя. Філія в Миколаєві відбула загальні збори 31 сїчня с. р. і рішено зорґанізувати філію на подобу запомогових товариств добродїйних. Загальні збори філії в Тернополи відбули ся дня 14 лютого с. р. Перші загальні збори філії в Тернополи відбули ся дня 1 грудня 1895 р., а філія засновує при собі читальню і бібліотеку для членів. Заходи до основаня філії в Коломиї були безуспішні.
В справозданю касовім находимо між иншим такі дані: З вкладок членьских в минувшім роцї вплинуло 106 зр., а з продажи книжок 310 зр. Майже цїлий сей дохід ужито на заплату друкарни за печатанє книжок. [Як з поясненя п. Паньківского показало ся, товариство числить 601 давних членів, а 108 нових, що приступили в минувшім роцї. В членьских вкладках суть великі залеглости, а передовсїм давні члени дуже скупо платять вкладки.] Видавництво "Учителя" виказує великі дефіцити. Довг в друкарни виносить 912 зр. Доходи видавництва були в минувшім роцї: передплата 197 зр. і запомога сойму 500 зр. Рівнож і видавництво "Дзвінка" так само стоїть: в друкарни 956 зр. довгу; передплата в минувшім роцї принесла лиш 91 зр., а 215 зр. залягає. Стан маєтку товариства такій: вартість книжок на складї (пів цїни) 3.650 зр., вартість книжок взятих в коміс 622 зр., вартість залеглих вкладок членьских (половина) 220 зр., готівка в касї 111.49 зр. — разом 4.603 зр. 49 кр. — а в пасивах дефіцити "Учителя" і "Дзвінка" в квоті 1.400 зр.
Дискусія, що розвела ся над справозданєм, дотикала головно двох справ: дїяльности філій і внесених товариством петицій до кр. ради шкільної. Поодинокі участники зборів робили будьто мериторичні замітки будьто формальні що-до відповідей членів видїлу, а головно секретаря товариства п. Макарушки.
Дїяльність філій осуджена в справозданю товариства уємно, однак не подано, чи видїл застановляв ся над причинами тої анемії філій та як думав усунути ті причини. Розвиток і дїяльність філій дуже важна річ, бо в тім містить ся суть жизненности самого товариства. Не досить висилати письма повні жару патріотичного до видїлів філіяльних, або навіть і відпоручників головного видїлу на збори філій (сли такі збори взагалї відбували ся), але треба власною дїяльностію заинтересувати ширшій загал і тим способом побудити філії до дїяльности. Скоро видїл буде занимати ся жизненними справами, що обходять в першій лінії шкільництво народне, а в дальшій і весь загал руского народу, скоро в браку иніціятиви позамісцевої (на що нарікає ся в справозданю) сам видїл буде старати ся розвинути иніціятиву, — то певна річ, що і найбільше оспалі філії будуть мусїли під напором ваги сеї дїяльности і опінії публичної взяти ся до живійшої роботи і не приоставати позаду. У нас замітний тепер такій факт, що справи шкільництва піддають ся під осуд загалу в політичних ґазетах а не при помочи товариства педаґоґічного, єго орґанів і средств, якими оно розпоряджає, н. пр. конференцій, нарад, зборів, — а наколи би з того факту заключати, то можна би що найменше говорити о браку довіря до дїяльности головного видїлу. Для видїлу лишають ся дві альтернативи: або заняти ся ревно справами шкільництва, не спускаючи при тім з уваги потреб і интересів загалу народу руского, або станути на хибнім становищи интересів загального шкільництва краєвого, а не спеціяльно руского, і лиш животїти а не жити своїм питомим житєм. Загально звістно, що не лиш поодинокі особи з нашого учительства, котрі трактують справу шкільництва яко справу народну, але також і ті наші институції педаґоґічні, котрі в сей спосіб розуміють свою задачу і цїль, — не тїшать ся прихильностію зверхних властей шкільних. На коли они не найдуть моральної помочи, точки опору в товаристві педаґоґічнім, то завсїгди буде замітна байдужність, котрою так часто послугуємо ся в критицї для оправданя своєї власної вини. Длятого лиш в тім дусї може і мусить головний видїл розвивати свою дїяльність, а певно що не буде потреби нарікати на брак співдїланя загалу. — При тім всїм годї поминути і инші причини. Рускі філії педаґоґічні не можуть доси сходити ся на свої засїданя і збори в комнатах шкільних, лиш мусять уживати до сего приватних мешкань. Таке поведенє властей шкільних супротив руских філій має велику вагу під взглядом моральним, бо не лиш придавляє в учителях охоту до роботи і дїланя, але і виставляє их на уємну критику в опінії загалу учительства і суспільности. Того рода перепони спинили н. пр. дїяльність філії щирецкої, як се заявив єї відпоручник на зборах.
Уступаючій видїл внїс, як подано висше, чотири петиції до кр. ради шкільної. Справи, порушені в петиціях дуже важні для учительства, а однак поведенє видїлу не було цїлком коректне. Першій раз про ті петиції можна було довідати ся аж зі справозданя, і то так ляконічно, що не можна собі виробити певного образу, а се чейже не така справа, з котрою треба би крити ся або єї стидати ся. Мотив, поданий деякими членами видїлу, мов би не треба було розголошувати справи, заки би не осягне ся, цїлком неоправданий і як-раз може вийти в некористь видїлу, бо нїхто не знає о єго дїяльности і думає о заснїченю видїлу. Навіть з опортуністичних взглядів (біда, що Русини в послїдних часах так радо люблять заслонювати ся опортунізмом) таке поведенє неоправдане, бо оповіщенє публичне справи а навіть і евентуальна дискусія над нею (чого чейже видїл не потребував бояти ся) не вплинуть на само порішенє справи. Наша краєва власть шкільна не оглядає ся на опінію загалу, тим менше руского; она поступає самовластно так, як того вимагають єї цїли, до яких стремить. Длятого справдї був цїлком справедливий жаль участників зборів, що видїл не подав до публичної відомости анї змісту петицій анї навіть згадки о их внесеню.
Поведенє видїлу (хоч припустїм, і в найлїпшій вірі) показало ся ще більше замітне, коли один участник зборів поставив питанє, чи правда, що краєва рада шкільна вже дала якусь відповідь на одну петицію, і чи не могли би збори довідатись, яка се відповідь. Члени видїлу довгій час оминали відповісти просто на питанє так, як оно було поставлене, аж вкінци заявив секретар, що кр. рада шкільна дала відмовну відповідь на петицію, в котрій прошено о дозвіл збирати ся членам філії руского товариства педаґоґічного в комнатах шкільних. Між участниками зборів настало обуренє; понеслись замітки, що як можна й думати о розвитку філій, наколи відмовляє ся им притулку; нарікано на форитованє начальною властію шкільною польского товариства педаґоґічного а упослїдженє руского; піднесено докори на Русинів, що засїдають в кр. радї шкільній, — а в результатї всї ті закиди звернули ся против видїлу, котрого дипльоматія на нїчо не здала ся. Ще більше погіршала справу оборона одного члена видїлу, котрий хотїв доказувати, що в рішеню відмовнім кр. ради шкільної єсть полишена ще мала форточка, котрою можна дійти своїх справедливих домагань. Між участниками зборів замітне було від сеї пори, коли довідано ся о відповіди кр. ради шкільної, знеохоченє, котре проявило ся вже хоч би і в тім, що многі учителї народні вийшли з салї зборів, не ждучи кінця нарад. Заявлено бажанє, щоби всякі петиції, висилані видїлом, були публично оголошувані, а також щоби і відповіди дотичних властей були подавані до відомости загалу. [На скілько ми могли приватно довідати ся, то відмовна відповідь кр. ради шкільної мотивована тим, що руске товариство педаґоґічне має "сепаратистичні" тенденції, чого доказом має бути навіть єго назва, коли противно польске товариство педаґоґічне громадить в собі учителїв і Русинів і Поляків.]
Справозданє видїлу принято до відомости. Резолюція, поставлена п. Струсевичем, що в справозданю не повинні містити ся того рода замітки: "видїл не приписує собі вини а всї закиди про заснїченє товариства, оспалість і байдужність звертає на властиву адресу (се значить: членів товариства)" не і найшла більшости. До справозданя касового нїхто не робив заміток. Пропущенє в справозданю згадки про стан институту педаґоґічного оправдав п. Паньківскій недоглядом в зредаґованю справозданя.
По оголошеню результату виборів до нового видїлу, вибраний головою товариства п. Е. Харкевич заявляв тричи, що вибору не прийме, бо за свою совістну дїяльність не бажав би чути неоправданих закидів. П. Харкевичеви представлено, що критика дїяльности видїлу прислугує загальним зборам, а що-до справедливости або несправедливости закидів рішають лиш субєктивні погляди, і п. Харкевич приняв гідність голови товариства, тим більше, що другого вибору не можна би було доконати за-для браку потрібного комплєту.
Дальші справи, які стояли на порядку дневнім, мусїли відпасти, а порушено их в формі бажань до нового видїлу. О. Стефанович бажав, щоби видїл робив заходи до перетвореня истнуючої 4-клясової школи женьскої у Львові при женьскій семинарії учительскій в повну 3-клясову школу видїлову. Пп. Петришин і Чиж предложили кілька внесень що-до зміни статутів, між иншим, щоби члени віддїлів філіяльних могли творити кружки педаґоґічні, — щоби між цїлями товариства було також подаванє правної поради і помочи, і т. п. Заявлено бажанє, щоби видїл на слїдуючих зборах виступив з рефератом зміни статутів в напрямі заявлених бажань, а також і призбирав ще більше матеріялу до такої зміни, відносячи ся до філій або піддаючи ту справу під публичну дискусію.
Дѣло
04.03.1896