Д-р Фрітйоф Нансен і д-р Рентґен

 

— ті два имени нинї на устах людей цивілізованого світа і на стовпцях дневників на всїх мовах.

 

Вість о удачности виправи д-ра Фрітйофа Нансена до північного бігуна принято — як відомо нашим читателям — поки-що за имовірну. Сей факт приписати треба тій опінії, яка виробила ся в світї о д-рі Нансенї, однім з найвідважнїйших подорожників, що вже 1888 року перебіг на лижвах у-поперек цїлу Ґренляндію.

 

Цїлий світ з нетерпячкою дожидає певних вістій о Нансенї, однак оно не йде так скоро. Власти россійскі з своєї сторони зарядили, що потрібно, щоби добути певнїйші вісти, і нема сумнїву, що також першу певну вість про Нансена дістанемо чей-же вже незадовго з жерела россійского. З того жерела довідаєсь про свого Фрітйофа і єго люба жіночка на имя Єва, співачка концертова і оперова, котра за той час, як єї "Адама" на чуднім корабли "Fram-i" носили леди полярні, збирала лаври на естрадах і сценах в Штокгольмі і Копенгазї.

 

Але перша телєґрама, яку уложить і вишле сам Нансен, не пійде, як то здавалось би, до єго вітчини, але до Анґлії, именно до Лондону. Так бодай пише часопись Verdens Gang в Христіянії. Она розказує, що перед відїздом д-ра Нансена 24-ого червня 1893 з Христіянії на виправу — редакція американьскої ґазети New Jork Herald предложила єму 24.000 марок за те, щоби він тій ґазетї подав першу телєґраму, скоро тілько в поворотї з виправи буде мати можність єї вислати, — однак лондоньске товариство ґеоґрафічне дало більше і оно єї одержить.

 

Що-ж знов до відкритя Рентґена, то тепер скрізь по світї роблять ся проби зужиткованя сего винаходу для цїлей практичних — головно в хірурґії. По дневниках повно описів різного рода операцій при помочи фотоґрафій х-лучами.

 

Нам Русинам спеціяльно мусить бути то приятно, що в звязи з відкритємь вірцбургского професора стрічаємо в европейских часописях також имя нашого земляка д-ра Ивана Пулюя, професора політехніки в Празї, з-давнїйше знаного ученому світови зі своїх поважних студій на поли елєктричности. А приятно се нам тим більше, що д-р Пулюй, котрого по нїмецки писані наукові студії перекладають Англичане на свою мову, надїляє і "Записки Наукового товариства имени Шевченка" своїми працями, а тепер надіслав сему нашому товариству виконані ним в єго лябораторії прекрасні фотоґрафії при помочи х-лучів. [О тих фотоґрафіях д-ра Пулюя була мова в N. fr. Presse і в инших дневниках.]

 

До чого ще може послужити винахід Рентґена, в міру того, чим більше буде усовершуватись, годї нинї навіть угадати. Натепер то вже річ певна, що він віддає знамениті услуги хірурґії. Чи він — як неодин винахід — може і в де-чім напакостить чоловікови, се річ також не виключена. На приклад редактори париского дневника Gaulois загадали спробовати відфотоґрафувати при помочи х-лучів лист у кувертї — і письмо листу вийшло крізь куверту на неґативі зовсїм виразно, четко. Всї зібрані в редакції свідки тої проби, редактори і запрошені гостї, аж ахнули. "Кривда нам! — скликнули они — то вже тайнї листовій хиба заспівати вічная память!" Але хтось один, що бистро орієнтує ся, зараз збив переражених з пантелику: "Ну — каже — від тепер будемо листи пересилати, як чоколяду, в кувертах з олова!"... Славно!

 

Впрочім винахід Рентґена, хоч як він поважний і які поважні наслїдки приносить уже та й ще нові віщує, мимо того подав сміхотворцям знаменитий темат до жартів, часто дуже удачних. По гумористичних часописях появляють ся кумедні илюстрації-фотоґрафії Рентґеновским способом: красавиць, тещ, офіцирів, банкирів, Баденього і т. д. Ліричні поети, виславляючи красу дївочу, промовляють вітхнено уже не лиш до усточок коралевих, до брів як шнурочок, до очей як терночок, до шиї лебединої, до стану гнучкого, але також до біленького й гладонького реберця сего чи того, до чаруючого стовпця хребетного і т. д. А суджений, що далеко від любки тужить за нею, своєю голубкою, і лиш тілько знає розради, що може доволї любуватись єї фотоґрафією, — не годен очей відорвати від образу своєї судженої, знятої фотоґрафічно способом Рентґена, просто минає ся з радости: Ах! яка-ж она красна! яка роскішна, чаруюча, ангельска кожда єї — кісточка!

 

Дѣло

29.02.1896