Відкритє нового проміня вірцбурґским професором повело за собою, що і имя руского ученого, нашого земляка д-ра Ивана Пулюя, понеслось широко по цїлім світї. Д-р Пулюй, котрого працї наукові містять ся також в "Записках" Наукового товариства им. Шевченка, єсть професором фізики в нїмецкій техніцї в Празї, а єго спеціяльностію єсть елєктрика.
В світї науковім звістний д-р Пулюй вже від давна, але ширшим кругам имя єго стає звістне при нагодї відкритя проф. Рентґеном нового проміня, котре при помочи винаходу ученого Русина набирає більшого значіня. Д-р Пулюй займає ся вже від давна такими самими розслїдами, як і вірцбурґскій професор. Він і придумав лямпу елєктричну, котра витворює промінє Рентґена, а новиною єсть лиш то, що Рентґен добачив в тім проміню силу фотоґрафованя навіть і при замкнених плитах фотоґрафічних в деревляній скринцї, т. є. він відкрив, що то промінє може переходити через такі матерії, через які промінє світла сонїшного або звичайного світла електричного перейти не може.
Лямпа д-ра Пулюя подабає зовсїм на т. зв. Круксову pypкy, але в нїй єсть та важна зміна, що в тім місци, де єсть запущений дріт від т. зв. неґативної протоки елєктричної [катоди], знаходить ся плитка виложена сильно флюоризуючою краскою; плитка та стоїть в дорозї виходячого в рурцї проміня. Досвід же поучив, що сила дїланя Рентґенового проміня єсть тим більша, чим більша єсть площа, на котру оно падає, і чим більша єсть флюорисценція тої площі. З того виходить, що лямпа д-ра Пулюя дає тому проміню більшу силу, нїж Круксова або яка-небудь инша лямпа.
Се потвердили досвіди роблені сими днями проф. д-ром Євгеном Клюпатим в Будапештї, а з огляду на то лямпа д-ра Пулюя набирає для Рентґенового світла великої ваги. При помочи лямпи д-ра Пулюя робив проф. Клюпати такі досвіди з промінєм Рентґена: На замкнену скринку, в котрій була приготована фотоґрафічна плита, поклав він крейцар, ножицї і ключик, та пустив з верха згадане промінє з лямпи д-ра Пулюя, котра до тих досвідів показала ся найлїпшою. Промінє перейшло через дерево, але через крейцар, ножицї і ключик не могло вже перейти. Там, де оно перейшло, плита стала темна, а місця, де були згадані предмети, остались ясними. В той сам спосіб відфотоґрафував д-р Клюпати і свою руку. При тім показало ся, що тїнь костей в пальцях відбила ся зовсїм докладно, а тїло довкола костей лишало по собі дуже слабенькій слїд, значить ся: кости зовсїм не перепустили Рентґенового проміня, а тїло перепустило их більшу часть. При фотоґрафованю руки пускав д-р Клюпати промінє з Пулюєвої лямпи через 45 мінут з висоти 10 центіметрів. Але найцїкавійше то, що тверде дерево показало ся так зроблених з него фотоґрафіях різні слої як найдокладнїйше.
Дѣло
21.01.1896