На чужині.
В думках своїх засмучених, понурих,
Серед буденщини і днів похмурих —
До тебе лину я!
В гірляндах поривань свободних,
І мрій палких, і дум холодних —
Душа моя — навік твоя!
Тебе я жду, тебе кохаю,
З тобою бачу щастя раю —
Тебе люблю!
Коли встає рожевий ранок
В туманних фарбах обіцянок —
Тебе я мрією ловлю!
Коли суворий день панує
І мряку щоденя віншує —
Тобою лиш живу!
Сідає темрява прозора
Темніє діл, темніють гори —
Тебе, тебе зову!
І стеле ніч таємні оксамити
І сон пряде свої чарівні ниті,
Здається, я не сплю...
В думках і мріях по-за грати
Дивлюсь... і бачу я розп'яту —
Україну мою!
З кривавих рож вінок я сплів...
З кривавих рож вінок тобі я сплів,
На чужині вінчав чоло твоє високе.
А віншувать не міг... я занімів
І не було у мене слів,
Щоб горе висловить глибоке...
Як сирота, блукаєшь ти на чужині
Засох із рож вінок кривавий,
Шипи впились і зранили чоло
Святеє, чистеє, як шкло,
І горде від булої слави...
І вірю я — рубіни крові на чолі
Розбудять до життя вінок із рож засохлих —
Зазорить ореол і щастя і любві,
Зачуєм ми пісні нові
Замісць пісень — ридань заглохлих.
Тарнів, 18. І. 1921 р.
[Воля, 19.02.1921]
24.02.1921