На чужині.

 

В думках своїх засмучених, понурих,

Серед буденщини і днів похмурих —

До тебе лину я!

 

В гірляндах поривань свободних,

І мрій палких, і дум холодних —

Душа моя — навік твоя!

 

Тебе я жду, тебе кохаю,

З тобою бачу щастя раю —

Тебе люблю!

 

Коли встає рожевий ранок

В туманних фарбах обіцянок —

Тебе я мрією ловлю!

 

Коли суворий день панує

І мряку щоденя віншує —

Тобою лиш живу!

 

Сідає темрява прозора

Темніє діл, темніють гори —

Тебе, тебе зову!

 

І стеле ніч таємні оксамити

І сон пряде свої чарівні ниті,

Здається, я не сплю...

 

В думках і мріях по-за грати

Дивлюсь... і бачу я розп'яту —

Україну мою!

 

 

З кривавих рож вінок я сплів...

 

З кривавих рож вінок тобі я сплів,

На чужині вінчав чоло твоє високе.

А віншувать не міг... я занімів

І не було у мене слів,

Щоб горе висловить глибоке...

 

Як сирота, блукаєшь ти на чужині

Засох із рож вінок кривавий,

Шипи впились і зранили чоло

Святеє, чистеє, як шкло,

І горде від булої слави...

 

І вірю я — рубіни крові на чолі

Розбудять до життя вінок із рож засохлих —

Зазорить ореол і щастя і любві,

Зачуєм ми пісні нові

Замісць пісень — ридань заглохлих.

 

Тарнів, 18. І. 1921 р.

 

[Воля, 19.02.1921]

24.02.1921