На офіційній сторінці Кабінету Міністрів України зареєстрували петицію зі закликом реконструювати меморіал Лесі Українки та родини Косачів на Байковому цвинтарі в Києві й усунути постамент на могилі Лариси Косач із фрагментом некрологу, опублікованого в большевицькій газеті "Рабочая правда" 1913 року.
Свіже фото з могили Лесі Українки: панахида за участю митрополита Епіфанія
Станом на вечір суботи петиція набрала 2750 підписів. Для того, аби уряд узявся за цю справу, треба 25 тисяч.
У петиції йдеться: "Лариса Косач-Квітка, більш відома як Леся Українка, – ключова постать української культури, один із провідних символів ідентичності українського модернізму. Пам'ятник, розташований нині над похованням Українки, було сконструйовано та встановлено у 1939 році згідно з актуальними тезами тодішньої радянської пропаганди – з цитатою із більшовицької газети "Правда" російською мовою: "Леся Украинка, стоя близко к освободительному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное". Людину, що взяла за псевдонім свою українську національність, приписують до пролєтарського руху та оспівують чужою для неї мовою".
В петиції зазначено, що батьки Лесі Українки – освітянин Петро Косач та письменниця Олена Пчілка – не мають пам'ятників взагалі, лише могильні плити. Відтак автори петиції пропонують створити "комплексний меморіал на пам'ять родини Косачів".
Похорон Лесі Українки 7 серпня 1913 року. Труну несуть жінки
Автором петиції є філолог і блоґер Євген Байтеряков (псевдо – Євген Лір), співавтор проєкту "Твоя підпільна гуманітарка".
"Ми на "Гуманітарці" написали петицію до Міністерство культури та інформаційної політики України та особисто міністра Олександра Ткаченка з проханням реконструювати Меморіал Косачів у монумент, адекватний значенню родини для історії та культури України. Не наголошуємо на жодному конкретному скульпторі чи проєкті, закликаємо просто розпочати роботу у цьому напрямі. Особисто прошу всіх, хто це прочитає, підписати петицію та поширити серед друзів та знайомих. Це наша пам'ять, наша ідентичність. Символ для прийдешніх поколінь", – прокоментував Євген Лір у Facebook.
Теперішній монумент на могилі Лесі Українки встановлено 1939 року. Його авторка – Галина Петрашевич. Згідно з даними Вікіпедії, із 1951 року могила є пам'яткою історії національного значення. Меморіальні плити Михайлу, Петру і Ользі Косачам встановили щойно 1971 року.
На могилі Лесі Українки відразу після поховання поставили дерев'яний хрест. Павло Тичина писав 30 травня 1920 року, перед сьомими роковинами смерті Лариси Косач: "Торік хоч хрест був на могилі Лесі Українки, – цього ж року й його хтось на дрова зніс. Зате яка шовкова трава в ограді! Вирвав собі трохи додому".
Автором некрологу в "Робочій газеті" був політичний діяч, публіцист Петро Дятлів. Крім самого поминального слова, видання опублікувало на шпальті і російськомовний переклад поезії "Досвітні огні", виконаний Дятлівим.
У некролозі йшлося: "19 июля в Сураме, на Кавказе, после тяжелой болезни скончалась видная украинская писательница Леся Украинка (Лариса Петровна Косачева-Квитка). Телеграф разнес эту весть по всем газетам России. Но при постоянной конфискации «Рабочей правды» известие о смерти писательницы-друга могло и не дойти до рабочих – читателей своей «Правды». Леся Украинка, стоя близко к освободительному общественному движению вообще и пролетарскому в частности, отдавала ему все силы, сеяла разумное, доброе, вечное. Нам надо сказать ей спасибо и читать ее произведения… Леся Украинка умерла, но ее бодрые произведения долго будут будить нас к работе – борьбе. Добрая вечная память писательнице – другу рабочих!".
Петра Дятліва розстріляли в Сандармоху 1937 року. Монумент на могилі Лесі України поставили 39-го.
27.02.2021