(про взаємини геніїв у рік їхніх ювілеїв)
2021 року відзначаємо низку ювілейних подій, серед них 150-ту річниця народження А. Кримського і 165-ту – Івана Франка.
Випадковий лист, написаний до редактора журналу Русько-української радикальної партії «Народ» Івана Франка молодим студентом-арабістом московського Лазаревського інституту східних мов Агатангелом Кримським, став початком їхньої дружби, яка принесла багато цікавих літературних плодів.
Обмін листами між Франком і Кримським тривав упродовж 1890 – 1904 р., і за цей час було надіслано 48 листів від Івана Франка і 76 – від Агатангела Кримського.
Початки листування
Не можна сказати, що І. Франко був цілком не знайомим молодому Кримському, адже пізніше у спогадах він сам писав: «В 1880-их та на початку 1890-их років у пансіоні Київської Колегії Павла Галагана був «воспитателем» історик Є. К. Трегубов. Він жив у будинкові самої Колегії, вкупі з своєю родиною та двома молоденькими дружининими сестрами Хоружинськими, що всі колегіяти знали їх під іменнями «тьотя Оля» та «тьотя Саня». Колегіяти здалека могли милуватися на них, дехто навіть романтично зітхав за ними... І от, пізньою весною 1886 року, серед колегіятів рознеслася сенсаційна чутка: «тьотя Оля» виходить заміж за якогось приїзжого галичанина – австрійського підданця, і він її завезе з собою до Австрії. Та й справді, того самого дня усі побачили, що в домовій інтернатській церкві Колегії Павла Галагана відбулося вінчання «тьоті Олі» з отим галичанином; а після вінчання під’їхав візник та й забрав молодих на вокзал. Хлопці-школярі обмінювалися своїми вражіннями від того приїзжого австріяка і дуже дивувалися, що, хоч він ніби й «малороссъ», а на наших «малороссовъ» ані трохи не скидається, швидче вже на якогось німчика чи чеха, ще й руденький нівроку. Прізвище того «австрійскаго малоросса» Франко нікому з колегіятів нічого не говорило й, здебільша, заразісінько вилетіло з пам’яти. Що він письменник, того ніхто з школярів не знав; цікавилися ним лиш через те, що він завіз із собою «тьотю Олю».
Серед отих колегіятів, для яких тоді, 1886 року, ім’я Франко було не більше як «медь звенящая», був і пятнадцятилітній «воспитанникъ» А. Кримський. Допіро двома роками пізніш, уже у вересні 1888-го, ми знаходимо в його щоденнику запис про те, що, вийшовши з колегії на дозволену прогулку, він одвідав свого старшого товариша Павла Тучапського, який уже був студентом київського університету. Тучапський багато дечого прочитав юнакові Кримському із галицького часопису «Зоря», але не дав йому цього журнала понести до колегії, а натомість позичив для прочитання книжечку невеликого формату «На дні», що її легко було сховати в кишені, й ніяке начальство її не було б догляділося. Ім’я автора книжечки було «Іван Франко». Із щоденника видко, що на сімнадцятилітнього хлопця-школяра А. Кримського книжечка тая справила надзвичайно сильне вражіння. Правда, довелося йому прочитати її двічі, бо перший раз, через драгоманівський правопис (з тим j), він її дуже нелегко розібрав. Але як прочитав він її вдруге, уже не перебиваючи свого вражіння тим тяжким правописом, то записав у щоденнику, що цей Іван Франко – то безперечно великий письменник, і українська література – то не остання в світі література, коли може похвалитися отакими письменниками. Оцей пієтет супроти Ів. Франка ще зріс у А. Кримського, відколи він зробився студентом у Москві (1889 р.) і зміг прочитати з Франка значно більше, ніж одну повість «На дні».
Заочне знайомство письменників і їхнє листування розпочалося у 1890 р., однак перші 2 або й 3 листи не збереглися. А. Кримський старанно зберігав усі листи, які до нього надходили, однак тримати їх у своїй московській квартирі студентові Лазаревського інституту східних мов було небезпечно, адже А. Кримський з самих початків перебування у Москві був під постійним негласним поліцейським наглядом. Він передав ці листи батькові, й подальша їх доля не відома.
Перший з відомих листів А. Кримського, які потрапили до Івана Франка, це був його лист до редакції журналу «Народ», написаний 23 лютого 1890 р. і стосується справи отримання цього часопису, читачем і дописувачем якого він був.
Відразу після листовного знайомства І. Франко почав надсилати у закритих конвертах А. Кримському частини своєї прозової збірки «У поті чола», на яку згодом А. Кримський написав рецензію.
Співпраця у журналі «Житє і слово»
Поступово їхнє листування стало переростати у дружбу і плідну багаторічну спільну роботу на благо розвитку української літератури. В основі цієї співпраці було видання україномовних книг і часописів. Спочатку у 1892 р. накладом І. Франка в серії «Літературно-наукова бібліотека» було надруковано оповідання А. Кримського «В обіймах старшого брата» (конфісковане прокуратурою). А з 1893 р. розпочалося інтенсивне листування і співпраця в журналі «Житє і слово».
Дуже важливою у ній стала діяльність А. Кримського як дописувача. Він опублікував на сторінках часопису доволі багато своїх перекладів із східних літератур. Слід зазначити, що І. Франко ще з часів навчання у Дрогобицькій гімназії мріяв про публікацію перекладів класичних арабських і перських поетів українською мовою, яких на той час ще не було. Після знайомства з А. Кримським І. Франко з величезним задоволенням розпочав публікації літературних творів східних авторів у перекладі з мови оригіналу на українську.
На сторінках багатьох випусків «Житя і слова» знаходимо статті А. Кримського («Про Рум’янцівський музей у Москві», «Про рукописи Руданського, про їх відносини між собою та про поетові листи»), його рецензії на різні книги.
Загальний об’єм публікацій А. Кримського у журналі «Житє і слово» перевищує 100 сторінок.
Про перший український переклад поеми «Шах-наме»
Ще на початку листування, 29 листопада 1890 р., Іван Франко писав: «А що Ви думаєте про Фірдоусі? Я думаю, що коли Ви персист, то варто хоч дещо перекласти з сього великого поета… В поемі Фірдоусі велика сила такого чисто людського елементу, котрий ніколи не устаріє… Антологія найкращих уступів із його Шах-наме… була б дуже гарним здобутком для нашої переводної літератури»¹.
Переклади з «Шах-наме» спершу друкувалися в журналі «Житє і слово», а пізніше було вирішено видати їх окремою книгою. Впродовж 1896 р. І. Франко і А. Кримський разом працювали над підготовкою її до друку. Основний матеріал був надісланий Франкові ще для його публікації у «Житі і слові», для окремого видання А. Кримський зробив деякі додаткові пояснення і доповнив переклад. У книзі він подав життєпис Фірдоусі, зробив науковий коментар і склав бібліографію.
Поема Фірдоусі «Шах-наме або Іранська книга царів» накладом редакції «Житя і слова» у серії «Літературно-наукова бібліотека» (№ 7), започаткованій Іваном Франком, окремою книгою вийшла у Львові у 1896 р.
Співпраця А. Кримського і І. Франка тривала і після того, як «Житє і слово» у 1897 р. припинило існування.
У 1898 р., коли українська громада готувалася до відзначення 25-літнього ювілею творчої діяльності І. Франка, А. Кримський був одним з активних учасників комітету з підготовки святкування. В ювілейному альманасі «Привіт доктору Івану Франку в 25-літній ювілей літературної його діяльності», надруковано переклади А. Кримського з арабських поетів з присвятою «Переклади, присвячені шановному Іванові Франкові».
Поетична збірка А. Кримського «Пальмове гілля»
Варто також згадати про збірку поезій А. Кримського «Пальмове гілля», перше видання якої з’явилося у Львові у 1901 р. накладом українсько-руської видавничої спілки. Іван Франко схвально оцінив цю збірку у своїй рецензії, надрукованій у «Літературно-науковому вістнику» під назвою «Наша поезія в 1901 році». Він пише не лише про збірку «Пальмове гілля», а й дає широку характеристику усього доробку А. Кримського: наукового, перекладацького і поетичного: «А. Кримський – високооригінальна поява в нашій літературі. Чи пише він чисто філологічні статті, чи літературні критики, чи прозові оповідання, чи поезії, всюди вносить своє власне я в такій мірі, як мало котрий наш письменник… в перекладах, особливо з орієнтальних поетів він виявив немале майстерство, і справедливо мусимо вважати його першим піонером нашого слова на сій просторій і досі майже не ораній українським лемешем ниві східної поезії. Переклади Кримського з Гафіза, Омара Хайяма, з арабських поезій… заслуговують на всяке признання».²
Про збірку «Пальмове гілля» Іван Франко пише, що «справді, віє якийсь незвичайний, екзотичний подих від тих поезій, мов запах туберози, що упоює і дражнить одночасно… орієнтальні тони та пейзажі і рідні нам, близькі та знайомі відгуки новочасного, європейського, ще й українського серця. Сірійські та кавказькі краєвиди та сцени не лише мальовані українським словом, але бачені українським оком».³ Далі І. Франко переходить до безпосереднього аналізу поезій збірки, обираючи, на свій погляд, найцікавіші з них. Пише, що бажає заохотити читача до читання книжки А. Кримського, бо вона «поважне і тривке надбання нашої літератури, збірка, багата змістом, різнородна незвичайними, новими поетичними формами, викінчена з погляду мови ясної і прозорої, як скло».⁴ Закінчує свою рецензію він побажаннями авторові нових епізодів «нечестивого кохання», яке плодить такі гарні поезії, пильнувати свої арабські фоліанти, твердо стояти на погляді про святість щирого чуття і святість творчої духовної сили».⁵
«Франко» і «Южнорусская литература» у Словнику Брокгауза і Єфрона
У 1902 р. вийшов з друку 71 напівтом знаменитого «Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона»⁶. Агатангел Кримський був редактором Східного відділу Словника, написавши для нього понад 200 статей на орієнтальну тематику. Також він є автором статті про Івана Франка під назвою «Франко». У ній він називає І. Франка «головним із сучасних представників української літератури» і детально розповідає його біографію і описує творчість.
Натомість у 1904 р. А. Кримський рекомендував І. Франка професору Олександру Шахматову для написання статті «Южнорусская литература» для 81-го тому Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона.
Приїзд А. Кримського до Львова
Незважаючи на інтенсивне листовне спілкування і довершення багато спільних справ, І. Франко і А. Кримський так ніколи особисто і не зустрілися.
Ще зі студентських часів А. Кримський мріяв приїхати до Львова, однак, напевно, це теж був знак долі – його бажання тоді не здійснилося.
А. Кримський потрапив до Львова лише 1940-го, через багато років після смерті Івана Франка.
11 червня 1940 року він завітав до будинку Івана Франка, в якому письменник мешкав з родиною впродовж останніх чотирнадцяти років свого життя. Хоч на той момент до офіційного відкриття музею залишалося ще кілька місяців⁷, однак музей вже приймав своїх перших відвідувачів.
Під час цих відвідин він зробив запис у памʼятній книзі – «З великою радістю і з великою тугою одвідав Музей Івана Франка». Ця книга тепер зберігається у фондах Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка, запис Агатангела Кримського у ній є вгорі другої сторінки.
Як відомо, Агатангел Кримський був знищений радянським режимом. У середині липня 1941 р. за сфальсифікованим звинуваченням його затримано, а згодом заслано в Казахстан у в’язницю НКВД №7, сумновідому своїм жорстоким режимом. Про А. Кримського заборонено було згадувати аж до часу його реабілітації у 1957 р., а про його смерть від виснаження у Кустанайській в’язниці НКВС українська громадськість довідалася лише після розвалу СРСР.
Вшанування ювілею А. Кримського
У 2020 році до 150-ти літнього ювілею видатного сходознавця було видано книгу листів Івана Франка до Агатангела Кримського, які академік А. Кримський і його помічник М. Левченко підготували до друку. Цей епістолярій мав вийти на сторінках журналу «Радянське літературознавство» у 1941 р. до 25-ліття смерті Івана Франка. Однак через початок радянсько-німецької війни цього не сталося. Оригінал документа (машинопис і рукопис), над яким працював А. Кримський, зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, а верстка, яка готувалася до видання – у фонді Івана Франка в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Надзвичайно важливими є передмова і коментарі до Франкового листування, які підготував видатний сходознавець, адже вони досі не були в науковому обігу.
***
27 лютого 2021 року, о 17.00, на платформі Google Meet відбудеться онлайн-подія «Дві галактики: Іван Франко та Агатангел Кримський (взаємини геніїв крізь призму їх епістолярію)», під час якої к.ф.н., старший науковий працівник Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Соломія Вівчар розповість про листування, спільну працю і дружбу І. Франка та А. Кримського.Куратор проєкту – журналіст, письменник, буктюбер, літкритик Ярослав Карпець.
________________________________
¹ Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах / Іван Франко. Том 49. – Київ: Наукова думка, 1986. – с. 263.
² Франко І. Наша поезія у 1901 р. /Іван Франко // ЛНВ. – Львів, 1902. – книга 2. – С. 116
³ Там само. – С. 116.
⁴ Там само. – С. 125.
⁵ Там само – С. 125.
⁶ Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона – російська універсальна енциклопедія. Випускало її акціонерне видавниче товариство Ф. А. Брокгауз – І. А. Єфрон у Петербурзі у 1890 – 1907 роках. Видання виходило в двох варіантах – 41 основний том і 2 додаткових (менша частина тиражу) і 82 основних і 4 додаткових напівтоми. Енциклопедія містить понад 120 тисяч статей і майже 8 тисяч ілюстрацій.
⁷ Львівський музей Івана Франка було офіційно відкрито 10 жовтня 1940 р., першим директором став син письменника Петро Франко.
26.02.2021