Розмальовані щити, розписані каски, різнобарвні інсталяції, картини-експромти – Революція гідності залишила по собі багато витворів мистецтва, котрі сьогодні вже є історичними артефактами. Z зібрав інформацію про сім відомих мистецьких витворів із Майдану, які протестувальники могли зустріти у революційному містечку ще сім років тому, і котрі збереглися до наших днів.
Нині ці твори належать до фондів Національного музею Революції гідності, а наразі експонуються на виставці «Творча сила свободи. Ініціативи Майдану».
Олександр Мельник. «Бачу справи твої, людино»
Ці очі були скрізь. З їхнім поглядом – несусвітнім, із ікони – можна було перетнутися на всіх найпомітніших акціях Революції гідності: на вічах майдану Незалежності, на вулиці Грушевського в січні, в лютому біля Верховної Ради. Напис під картиною промовляв: «Бачу справи твої, людино!» Хоча навіть без підпису все було очевидно: так, бачить.
Автором найвідомішого полотна з Майдану є київський художник Олександр Мельник. Він намалював картину «Бачу справи…» ще 2001 року для персональної виставки «Надія». Коли почалася Революція гідності, пан Олександр вирішив узяти цю роботу на Майдан. Спочатку мав намір зробити на звороті картини заклик до президента та міністра внутрішніх справ: «Янукович, пам’ятай Чаушеску! Захарченко, пам’ятай Кравченка!». Але врешті вирішив присвятити рядки самим майданівцям: «Ви прекрасні! Я вас люблю!».
«Олександр Мельник усі три місяці проходив із цим величезним полотном. Він тримав його над собою – і, напевно, багато хто з вас міг його бачити в натовпі», – ознайомлює Анастасія Сокирко, авторка екскурсії.
18 лютого, в день «мирної ходи», пана Олександра поранили. В картину влучили три ґумові кулі. Хоча полотно взяли у Музей Майдану на реконструкцію, сліди від куль залишили як пам’ять.
Катерина Ткаченко. Щит «Розквітле серце»
У січні 2014 року на Майдані сформувалося творча ініціатива «Мистецька сотня». В художників виникла ідея розписати щити-обереги для воїнів майданівської самооборони.
Акція «Щитопис» відбулася 10 лютого в Українському домі, котрий став найбільшим осередком мистецького життя на Майдані. В ініціативі взяло участь 23 художники. Ідея була такою: кожен митець малює щит для учасника кожної з 23-х сотень самооборони Майдану. Під час штурму Майдану більшість щитів було знищено. Наразі в музеї атрибутовано лише два. Крім того, в колекції зберігаються щити з трафаретними зображеннями.
Авторкою одного з уцілілих щитів є художниця Катерина Ткаченко. Вона назвала свою роботу «Розквітле серце». «Що таке "Розквітле серце"? Це коли ти живеш, і от щось відбувається. Проростає, як зернятко в землі. Воно росте, і потім приходить момент розквітнути. А далі будуть плоди. І от Майдан був для мене таким розквітлим серцем України. Щось відбулося в серцях українців. Щось розквітло в серцях людей, які йшли сотнями тисяч на Майдан підтримувати Україну», – розповідала мисткиня.
Андрій Єрмоленко. Плакат
Найпомітнішою культуральною інсталяцією Майдану був «Мистецький барбакан». Обшитий дерев’яними панелями клуб розташовувався посеред Хрещатика і нагадував собою барикаду. Всередині вирувало протестне і мистецьке спілкування. На стінах висіли плакати, картини, транспаранти.
«Це була своєрідна фортифікаційна споруда, зведена за принципом серденьовічної. Спочатку барбакан планувався як місце ознайомлення майданівців із сучасним мистецтвом. Проте в найгарячіші моменти там був пункт обігріву і там розливали "коктейлі Молотова"», – розповідає Анастасія Сокирко.
Ядром «Мистецького барбакану» виступила група сучасних митців, котрі декларували себе як художники-жлобісти – Іван Семесюк, Олекса Манн, Андрій Єрмоленко. Якраз перед Євромайданом у них завершилася спільна виставка.
Андрій Єрмоленко експонував у барбакані свої старі роботи вкупі з «Шевченкіаною». У Будинку профспілок вивісив і новий плакат Єрмоленка, намальований у грудні 2013 року, зі закликом записуватися до Самооборони.
#мистецтво
"Мистецький Майдан – дуже цікавий. Це не просто хронологія подій, а Майдан зсередини, в різних його проявах та ініціативах. Є експонати, які з першого погляду викликають у відвідувачів емоції. А є такі, які починаєш переосмислювати після того, як дізнаєшся історію створення. За кожним предметом – особлива історія".
Анастасія Сокирко, працівниця Національного музею Революції гідності, авторка екскурсії "Майдан мистецький"
Леся Хоменко. Сергій Нігоян
Відома українська художниця Леся Хоменко під час Революції гідності взялася малювати портрети пересічних протестувальників. Ідея була такою: мисткиня знайомиться з людиною, а потім за п’ять хвилин змальовує обличчя. Оригінал малюнка Леся віддавала демонстрантові, а собі залишала копію, дубльовану під копіювальним папером.
«Ця "копірка" була метафорою мистецтва, яке слідує за життям. Я фіксувала миті, як могла – за допомогою гелевої ручки. Кожен малюнок – це історія людини», – розповідала мисткиня під час виставки «Революціонуймо» взимку 2018–2019 років.
За час Майдану Леся Хоменко намалювала 171 портрет. Серед них – Сергія Нігояна.
Леся Демченко. Самооборонець
Художниця Леся Демченко живе і працює в Туреччині. Сім років тому вона приїхала в Україну якраз під час Революції гідності і провела кілька днів на Майдані. Мисткиня ходила в Український дім і там малювала портрети протестувальників. Одна з її робіт пережила лютневий штурм і згодом потрапила до працівників Музею Революції гідності.
«Ми знайшли її контакти, зв’язалися. Вона не здогадувалася, що її робота в нас зберігається. Це був дуже приємний момент, вона була дуже-дуже розчулена», – розповідає Z Анастасія Сокирко.
Каски
Майданівське мистецтво дуже яскраво відобразилося на захисних касках.
Ініціативу з розмальовуванням шоломів підхопило кілька середовищ. Одне з них пов’язане з художницею із Луганська Тетяною Чепрасовою, засновницею ініціативи «Артіль-Майдан». Упродовж революції Чепрасова підтримувала дух майданівців, залучаючи їх до арт-терапії.
«До неї постійно приходили бійці, і я сам був присутній при розписах. То було своєрідне розвантаження. Коли ти приходив втомлений, злий, розгублений, тобі треба було кудись це випустити. Тобі казали: "Друже, зачекай, присядь..." – і Таня давала пензлика», – згадував актор Юрій Ігнатенко.
Інша ініціатива виникла у стінах Київської міської державної адміністрації. Там почав розмальовувати каски тернополянин Юрій Яськів, відомий серед майданівців за прізвиськом «Пікассо». Юрій використовував для декору національні орнаменти, квіти, патріотичні символи – його каски були дуже впізнаваними.
Шопка
Перед різдвяними святами на майдані Незалежності встановили шопку. «Ми хотіли, аби на Майдані з’явився різдвяний дух, щоби люди отримали трохи позитиву», – розповідав львів’янин Роман Зілінко, один із авторів стаєнки. Разом із ним над виготовленням вертепу працювали Остап Лозинський, Сашко Бриндіков, Марко Гладяк, Марія Цимбаліста, Наталка Сацик та Сергій Кречко. Ініціативу підтримали отці з Греко-католицької церкви.
Зі слів Анастасії Сокирки, та стаєнка стала першою за понад сто років шопкою, встановленою в центрі Києва у публічному просторі. В столиці нема традиції ставити на вулиці сценку народження Ісуса Христа.
«Багато киян та українців зі сходу не знали, що це таке. Ми розповідали про Різдво, вертеп, традиції, що у нас у церквах та багатолюдних місцях ставлять такі шопки», – згадував Роман Зілінко.
Після Різдвяних свят шопку почали використовувати для розливання «коктейлів Молотова». Вона дуже добре надавалася для цієї справи, бо була захищеним закритим місцем.
Фотографії експонатів люб'язно надані адміністрацією Національного музею Революції гідності
19.02.2021