Батько британського прем'єра заявив про намір стати громадянином Франції.

Таким чином колишній політик-консерватор Стенлі Джонсон протестує проти Brexit і антиунійної політики, яку сповідує його син Борис.  

                                             Стенлі і Борис Джонсони

Батько прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона  – Стенлі (Stanley Johnson) – готується подати документи для отримання французького громадянства. Про це повідомив сам Стенлі Джонсон в ефірі французької радіостанції RTL в четвер, 31 грудня, напередодні завершення перехідного періоду після виходу країни з Європейського Союзу.

Джонсон-старший заявив, що хоче зберегти зв'язки з ЄУ. За його словами, питання полягає не в тому, щоб стати французом, адже він і так себе ним вважає (його мати і бабуся були француженками). «Я завжди буду європейцем, це точно. Не можна сказати британцеві, що він не європеєць. Важливо зберегти зв'язки з Євроунією», – пояснив Стенлі Джонсон в інтерв'ю, яке він дав французькою мовою.

80-річний Стенлі Джонсон – досить відомий британський письменник. Він довгі роки був депутатом Європарламенту від Консервативної партії Об’єднаного Королівства, а також працював у Єврокомісії. Він завжди був послідовним противником Brexit, у той час як його син Борис Джонсон був одним з очільників кампанії за вихід країни з Європейської Унії. На референдумі 2016 року Джонсон-старший проголосував за збереження членства країни в ЄУ.

Як повідомляє телерадіокомпанія ВВС, окрім батька, свою різку незгоду з Brexit висловила свого часу й сестра чинного британського прем’єр-міністра, відома журналістка Рейчел Джонсон (Rachel Johnson). На знак протесту проти політики Бориса Джонсона вона полишила лави Консервативної партії і перейшла у табір ліберальних демократів. Також їхній брат, депутат-консерватор Джо Джонсон (Jo Johnson), звільнився з кабінету міністрів у 2018 році, щоб підкреслити свою підтримку тіснішим зв'язкам з Євроунією.

Нагадаємо, що Велика Британія вийшла зі складу ЄУ наприкінці січня 2020 року. У ніч на перше січня завершиться перехідний період, під час якого Лондон ще зберігав доступ до внутрішнього європейського ринку і залишався в Митному союзі.