Коли до святкового марафону залишається «шапкою докинути», стаються традиційні для цієї пори року несподіванки, які вже мало кого в країні дивують. Огляд подій тижня в Україні.
Концерт тижня
Протестні акції дрібних підприємців, що організувалися у рух «SaveФОП», як вони і обіцяли, будуть довгими і зовсім не нудними.
Сучасні походи, пікети і мітинги ФОПів вже порівнюють з податковим Майданом зразка 2010 року, який став предтечею Революції Гідності. Але тоді президентом був двічі не засуджений відставний завгар Янукович, і для бунту проти нього особливого креативу не потребувалося. Теперішній гарант Конституції у минулому житті заробляв на хліб на сцені, тому, виходячи на прю з Зеленським, підприємці мусіли вигадати щось оригінальне.
Несподіваним кроком протестувальників (на думку самих протестувальників) мала стати блокада столичного палацу «Україна», де відбувався концерт «Кварталу 95», звідки починав свою політичну кар’єру чинний Президент. На думку ФОПів, у передсвяткові дні Володимира Олександровича мала б охопити ностальгія і він обов’язково мав би завітати до вчорашніх колег по цеху. Активісти «Україну» блокували з прапорами і транспарантами в руках, але цей заклад культури вже до того був оточений по периметру поліцейськими і національними гвардійцями, яких візуально було не менше, ніж цивільних.
Поділитися своїми проблемами з Зеленським, який невідомо чи був на тому заході, підприємці в черговий раз не змогли, дехто з них зробив висновок, що від Януковича він відрізняється тільки віком і габаритами, а ті, хто ще мають натхнення донести до свідомості гаранта свої клопоти, можуть готуватися до чергового перфоменсу, бо найближчої середи «Квартал 95» розважатиме своїми жартами гумору всіх охочих у Freedom Hall і може вже там Зеленський точно буде присутній.
Поліція і нацгвардія мусять до того культурного центру також підтягнутися, а це вже буде складніше, ніж до «України», куди силовики добиралися метрополітеном. Freedom від цивілізації досить далеко, доведеться їхати тролейбусами.
Суддя тижня
Крім гри в хованки з ФОПами, Володимир Зеленський ще робить добрі справи. Цього разу він кількома реченнями суттєво полегшив майбутнє існування голови Конституційного суду Олександра Тупицького.
Цей чоловік у вишневій мантії давно бентежить журналістів-розслідувачів з програми «Схеми», які в листопаді ознайомили простих смертних з нерухомістю судді, якої б не повстидався середнього калібру арабський нафтовий шейх.
Потім у «Схем» дійшли руки до записів розмов Олександра Тупицького, здобутих в рамках кримінального провадження щодо іншого судді – колишнього голови Вищого господарського суду України Віктора Татькова, який зараз у розшуку. На «плівках» суддя вирішує свої бізнес-питання з різними впливовими особами. Судячи з фільварків Олександра Миколайовича, вирішувати він вміє, а тому ним зацікавилися компетентні органи.
І у найвідповідніший момент з’являється Зеленський, який каже: «Я вважаю, Тупицький не може бути головою КС. Перезавантаження суду має розпочатися саме з цього. Я навіть не погрожую. Конфлікт з державою, конфлікт з суспільством, конфлікт з ВР, конфлікт з Президентом. Мені здається, цього досить, щоб людина пішла. Це нормальний чоловічий крок».
Після такої заяви Тупицький цілком обґрунтовано може підняти хай на тему «тиск на суддів» і показувати пальцем на тискуна-Президента. І десь в цивілізованій Європі його зрозуміють.
Одкровення тижня
Перший президент України має серйозний сентимент до шостого, який можна назвати навіть батьківськими почуттями. На початку поточного року Леонід Кравчук витискав з громадян сльозу своїм людинолюбством: «Я знаю, що таке бути президентом. Можу тільки поспівчувати Зеленському. Це безсонні ночі, постійна напруга, величезний обсяг інформації, необхідність приймати швидкі рішення. А тут він ще кроку не зробив, а під Офісом Президента вже стоять намети. Ну можемо ми бути розумнішими? Ви не зрозумієте почуття людини, за яку проголосувало 13,5 мільйона виборців, а якась група людей йому кричить, що він капітулянт».
Пройшов майже рік, Зеленський знову згадав про війну і у пориві відвертості про можливу повномасштабну війну з Росією видав: «Будемо сподіватися, що це неможливо. Інакше буде велика війна. Ми нікуди не підемо, ми всі будемо воювати, всі будуть мобілізовані – і чоловіки, і жінки. Це буде погано для населення України. І я думаю, що Росія це прекрасно розуміє».
Поки ті, хто ще не звик до потоків свідомості від Президента, осмислювали сказане, Кравчук все пояснив: "І коли ми зараз з вами почнемо робити спробу перевести це в чисто практичну площину, як я чую, говорять деякі наші зокрема посадовці, – то до цього ще дуже далеко. Коли я був уже не президентом, мене також запитали: якби ворог прийшов на вашу землю, що б ви робили? Я сказав, що маю достатню кількість різнокаліберної зброї, я б стріляв в кожного ворога, хто став на мою землю, поки зброю тримають руки і поки дивляться очі, я буду бити ворога, а не жити за принципом "підставляти другу щоку". Це нормальна відповідь патріота України, людини, яка любить свою землю".
Свого часу Зеленського тлумачили Богдан і Мендель, тепер дійшла черга до сивочолого мандрівника між крапельками. Принаймні в очах Кравчука Зеленський виріс.
В.о. тижня
Юрій Вітренко не зміг переконати народних депутатів в тому, що саме він є тією особистістю, яка найбільше пасує, аби стати міністром енергетики. Не переконавши, Юрій Юрійович не перейнявся капризами Верховної Ради, а очолив це відомство у статусі «тимчасово виконуючий обов’язки».
Спікер парламенту Дмитро Разумков, як казав класик з іншого приводу, зачаїв в душі деяку грубість і натякнув, що стати повноцінним міністром без зайвих абревіатур Юрію Юрійовичу буде дуже непросто. Але коли Вітренко нардепів і спікера переконає у своїй незамінності в енергетичній сфері, то він зможе взяти участь у приготуванні борщу, як це зробили на тижні віце-прем'єрка з євроатлантичної інтеграції, міністр культури та інформполітики і керівники Міністерства економіки і Міністерства захисту довкілля.
Врешті, якщо бабратися з буряками і бульбою т.в.о міністра не захочеться, то він зможе роздавати інтерв’ю і говорити дуже інтригуючи речі. На радіо НВ він вже пожалівся: «Якщо говорити про мене особисто, я хотів працювати в бізнесі, не займатися нічим, пов’язаним напряму з державою. Це і комфортніше, і грошей більше, і спосіб життя кращий, тобто з цих міркувань мене це не цікавило. А прем'єр — це ще гірше, ніж перший віцепрем'єр, з цього погляду» і розтікся думкою про те, що за власне прем’єрство подумає років через десять.
У вітчизняних умовах ця езопова мова має означати, що Шмигаля готові відправляти вслід за Гончаруком, а прізвище найімовірнішого кандидата на шефи уряду починається на «віт», а закінчується на «ренко».